Постанова 4820 № 686/32164/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/32164/24 Провадження № 22-ц/820/1304/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 87551 грн. та судових витрат. В обґрунтування якого вказало, що 17.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №835053, (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14500 грн. Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлені Договором суму кредиту. Однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, зокрема, проценти за користування коштами, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 29.11.2024 року становила 87551 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 14500 грн., заборгованість за в процентами 73051 грн. 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №01022024-1, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №835053 від 17.06.2023 року. З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу про сплату кредитної заборгованості, однак відповідачем вона виконана не була. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №835053 від 17.06.2023 року в сумі 87551 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього 89973,40 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та достатніми доказами доведено укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредиту. ОСОБА_1 та його представник не надали доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем зобов`язань, та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не надано суду оригіналів договорів кредиту та факторингу, про витребування яких ним було заявлено клопотання. Позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів на його користь та укладення договору між сторонами в електронній формі. Лист ТОВ «Пейтек» щодо проведення платежу не є належним доказом на підтвердження отримання ним кредиту, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом та не містить реквізитів для переказу коштів. Справа також не містить доказів переходу права вимоги до позивача в результаті відступлення такого права первісним кредитором, не надано доказів укладення договору факторингу в тій же формі, що й договір кредиту, а саме, в електронній. Позивач надав до справи копію сертифікату електронного цифрового підпису невідомого позичальника, який не розповсюджується на відповідача, таким чином доказів укладення кредитного договору в електронній формі між первісним кредитором та відповідачем позивач не надав. Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 17.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит», (далі Товариство), та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №835053, (далі Договір), відповідно до умов якого Товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 14500 грн., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та строки, визначені договором. Згідно з п. 1.1 укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Відповідно до п. 1.2 Договору Товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 11000 грн. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. п. 1.3, 1.4 Договору). Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що тип процентної ставки фіксований. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.6 Договору мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 129340 грн. (п. п. 1.7, 1.8 Договору). Пунктом 2.2 Договору встановлено, що сума кредиту перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дати надання кредиту: 17.06.2023 року або 18.06.2023 року. Згідно з п. 5.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що порушення умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. ОСОБА_1 був ознайомлений з графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №835053 від 17.06.2023 року. Вказаний Договір та додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 17.06.2023 року, о 21:53:55. Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №835053 від 17.06.2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор A633; час відправки ідентифікатору позичальнику - 17.06.2023 року 21:07:38; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380979140899, який відповідає номеру, зазначеному при підписанні кредитного договору. Колегією суддів також встановлено, що інформаційним листом від 13.03.2025 року, наданим ТОВ «Пейтек», підтверджено обставини укладення між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: 17.06.2023 року, 21:55:11, на суму 14500 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 . 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) набув права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» (клієнта) та сплатив клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. Відповідно до п. 7.1 договору факторингу сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 2528538,65 грн. без ПДВ. Згідно з платіжною інструкцією №74877 від 01.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року 2528538,65 грн. Актом приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 року до договору факторингу стверджується, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 01.02.2024 року. Згідно з витягом реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №835053 від 17.06.2023 року, загальна сума заборгованості становить 87551 грн. За розрахунком заборгованості за Договором, станом на 29.11.2024 року борг відповідача перед позивачем, за період з 17.06.2023 року по 29.11.2024 року становив 87551 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту 14500 грн., заборгованість за процентами 73051 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Також ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №835053, відповідно до умов якого останньому перераховано грошові кошти у сумі 14500 грн. на картковий рахунок, зазначений у договорі. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 не було б укладено. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний Договір прирівнюється до укладених в письмовій формі. Враховуючи встановлені вище обставини справи колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним факт підписання Договору позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора А633. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у справі доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, а розрахунок заборгованості не може бути первинним бухгалтерським документом, який може підтвердити наявність заборгованості відповідача, не заслуговують на увагу з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи містять інформацію ТОВ «Пейтек», згідно з якою на картку НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору, було перераховано суму кредиту. В той же час, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин щодо неукладення ним кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка йому не належить (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20). Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи також не містять. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник взяті не себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Безпідставними є доводи апелянта щодо необхідності укладення договору факторингу шляхом його підписання електронним підписом, оскільки електронний правочин, згідно з діючими законодавчими нормами, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, відтак укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору факторингу у письмовій формі не є порушенням положень ст. 513 ЦК України. Безпідставним також є твердження відповідача про порушення судом норм процесуального права у зв`язку із не витребуванням оригіналів договору кредиту, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. У справі є паперові примірники (роздруківки) загальних умов договору та додатків до нього. Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено. Оскільки у суду не виникло сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу, тому були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для дослідження оригіналу електронного доказу, враховуючи наявність у справі паперової копії доказу та за відсутності обґрунтованих сумнівів у його відповідності оригіналу. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 12.06.2023 року у справі №263/3470/20. Не спростовують висновків суду також й інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С.Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова