Постанова 4854 № 540/8591/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 540/8591/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Василяка Д.К., м. Одеса, повний текст рішення складений 28.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 23.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономної республіки Крим та місті Севастополі від 25 листопада 2021 року за №106-0 о про звільнення заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Лупи О.В.; - поновити ОСОБА_1 на службі у податковій міліції на посаді заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; - стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономної республіки Крим та місті Севастополі на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 25 листопада 2021 року по дату винесення судового рішення з врахуванням сум компенсації податку на доходи фізичних осіб. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивача звільнено з займаної посади податкової міліції у зв`язку з повним скороченням штатів, тобто в наслідок ліквідації підрозділів податкової міліції та за відсутності можливості подальшого використання на службі. Посилання судом першої інстанції на норми Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (ч. 3 ст. 87, ч. 5 ст. 22) є помилковим, оскільки особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Порядок та умови проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 були внесені зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», зокрема, була виключена позиція ДФС та її гранична чисельність працівників, а відтак, відповідач не міг запропонувати позивачу будь-яку іншу роботу чи посаду у ГУ ДФС. Також, апелянтом наголошується, що до спірних правовідносин в частині розрахунку середнього заробітку (грошового забезпечення) суд першої інстанції мав застосувати Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затверджений наказом Міністерства фінансів України №616 від 17.07.2018 року, що набрав чинності з 04.09.2018 року та є чинним станом на поточну дату. Щодо порушення норм процесуального права апелянт зазначив, що судом першої інстанції застосовано судову практику, що викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 по справі №806/446/16, 22.01.2021 по справі №2а-15057/09/2670, 18.09.2018 по справі №800/538/17, 31.01.2018 по справі №803/31/16, 30.07.2019 по справі №804/406/16, 08.08.2019 по справі №813/150/16, 12.12.2018 по справі №809/507/17, 20.09.2021 по справі №340/221/20, 26.05.2021 по справі №260/261/20, від 29.09.2021 по справі №640/6399/20, яка не є тотожною спірним правовідносинам. Крім того, відповідач в особі Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС по справі був позбавлений можливості надати змістовні обґрунтування по суті заявлених позовних вимог, оскільки жодного процесуального документу окрім остаточного рішення суду до нього не надходило. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував на службі у податковій міліції на посаді заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономної республіки Крим та місті Севастополі від 25 листопада 2021 року за №106-0 звільнено заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Лупу О.В. Не погоджуючись з зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про його скасування та поновлення на посаді. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що при скороченні посади, внаслідок зміни штату, ДФС України було зобов`язане додержуватися встановленого порядку звільнення працівників з цієї підстави, в основу якого покладено вимогу щодо пропонування усіх вакантних посад, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду. Ухвалами суду витребувано від відповідача, окрім іншого, належним чином засвідчені копії документів, які послугували підставою для видання спірного наказу. Оскільки відповідачем не було надано відзиву проти позову, доказів на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів та жодних пояснень, заяв, або клопотань, суд вважав, що відповідачем не доведено та документально не спростовано, що у зв`язку зі змінами в організаційній структурі Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі зменшився штат працівників, відбулась реорганізація в розумінні КЗпП України та були відсутні рівнозначні посади, які б міг обіймати позивач. Таким чином судом першої інстанції виснувано, що відповідачем не було доведено дотримання порядку щодо попередження позивача про звільнення шляхом надання останньому усіх вакантних посад з урахування його досвіду. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного. Насамперед колегія суддів звернула увагу, що суд першої інстанції направляв відповідачу судові виклики та процесуальні документи на електрону пошту: od.official@tax.gov.ua, infomf@minfin.gov.ua. Проте доказів, що зазначена адреса є офіційною електронною поштою відповідача матеріали справи не містять. З офіційних вебсайтів в мережі «Інтернет» колегією суддів встановлено, що користувачем адреси електроної пошти od.official@tax.gov.ua є Головне управління державної податкової служби України в Одеській області, а infomf@minfin.gov.ua Міністерство фінансів України. Також матеріали справи також не містять доказів дотримання судом першої інстанції процесуальних вимог щодо надіслання документів відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином доводи апеляційної скарги про необізнаність відповідача про наявність даної справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Зазначене є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України, якою визначено, що обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, є якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що спірним наказом позивача було звільнено у запас із органів податкової міліції через скорочення штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі. Підстава: наказ Головного управління ДФС у Херсонської області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.07.2021 №51-о "Про попередження щодо наступного вивільнення", попередження про наступне вивільнення від 26.07.2021 (а.с. 9, 10). Так, підпунктами 348.1 та 348.2 статті 348 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Порядок та умови проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення №114), згідно з п. 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі. Вказане узгоджується також з п. 64 пп. "г" Положення №114, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. Колегія суддів зазначає, що оскільки законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження служби в органах податкової міліції, не врегульовано порядок проведення звільнення у разі скорочення штатів, то до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату мають застосовуватись норми КЗпП України. Так, частиною 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Як вбачається з наданого апелянтом попередження про наступне вивільнення від 26.07.2021, позивача під підпис повідомлено про наступне звільнення відповідно до пп. 2 ч. 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 січня 2021 року №1150-ІХ "Про Бюро економічної безпеки України", постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", від 12 травня 2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України" у зв`язку з припиненням ДФС України. 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі Постанова №1200), із змінами, внесеними згідно з Постановою №846 від 25 вересня 2019 року), п. 1 якої передбачено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Пунктом 2 постанови №1200 установлено, що: Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок); Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова №537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, до якого включено Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Пунктами 3, 4 Постанови №537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. З аналізу вищенаведеного слідує, що ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі лише у відповідних сферах діяльності, які визначені Постановою №1200, а саме у сфері реалізації державної податкової політики та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби, у тому числі і підрозділ податкової міліції у складі Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, продовжують здійснювати свої повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до пп. 2 ч. 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 січня 2021 року №1150-ІХ "Про Бюро економічної безпеки України" (далі Закон №1150-ІХ) Кабінету Міністрів України доручено не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 були внесені зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", зокрема, була виключена позиція ДФС та її гранична чисельність працівників. Наведене свідчить про те, що відповідач не міг запропонувати позивачу будь-яку іншу роботу чи посаду у ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у новоствореному органу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі передані повноваження реорганізованого ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі лише у сфері реалізації державної податкової політики та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і саме в цій частині новостворений орган є правонаступником реорганізованого. У свою чергу, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не є правонаступником функцій податкової міліції щодо забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, відтак позивачу як співробітнику податкової міліції ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі також із цих підстав не могло бути запропоновано посади у новоствореному органі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України" постановлено утворити Бюро економічної безпеки України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 4 Закону №1150-ІХ основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: 1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; 2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; 3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; 4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; 5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; 6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; 7) виявлення та розслідування правопорушень, пов`язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; 8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки. Із наведеного слідує, що функції, що виконувала податкова міліція, передані Бюро економічної безпеки України. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону №1150-ІХ на службу до Бюро економічної безпеки України приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку громадяни України, які здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до Бюро економічної безпеки України без проведення конкурсу забороняється. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність можливості поновити позивача у податковій міліції ДФС України, оскільки ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та податкова міліція у його складі ліквідовується у зв`язку із реорганізацією, при цьому до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі позивач не може бути переведений через відсутність у цього органу функцій податкової міліції, а до новоствореного органу Бюро економічної безпеки України прийняття на службу відбувається виключно на конкурсній основі. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про їх задоволення помилковими. Таким чином доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак апеляційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи цього судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов