Постанова 4855 № 640/18150/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18150/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2018 року №1557-о "По особовому складу податкової міліції" ОСОБА_1 , капітана податкової міліції, слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового розслідування слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві з 05.10.2018 року звільнено з посади та податкової міліції у запас за п. 64 пп. "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. В якості підстави для винесення даного наказу вказано рапорт ОСОБА_1 . Вважаючи наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2018 року №1557-о "По особовому складу податкової міліції" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення №114). Так, п. 8 Положення №114 визначено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров`я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; за службовою невідповідністю; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв`язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі. Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку) (п. 62 Положення №114). У відповідності до п. 68 Положення №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Тобто, у межах передбаченого п. 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рапорту ОСОБА_1 , в якому останній просив звільнити його з посади та податкової міліції ДФС України за власним бажанням, остання не містить ані дати його подання, ані погодженої дати щодо звільнення позивача із займаної ним посади. У той же час, сторонами погоджено, що подання вказаного рапорту мало місце у липні 2018 року (без зазначення точної дати), відтак, з огляду на ненадання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доказів на підтвердження точної дати подання позивачем рапорту, суд виходить з того, що станом на момент винесення оскаржуваного наказу не завершився тримісячний строк від дня попередження позивачем про своє бажання звільнитися, а тому звільнення останнього без дотримання вказаного строку є безпідставним. Крім того, суд першої інстанції встановив, що у межах вказаного тримісячного строку (що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень) позивачем подано до начальника Головного управління ДФС у м. Києві заяву від 09.10.2018 року (отримана відповідачем 09.10.2018, згідно зі штампом вхідної кореспонденції) про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та визнання його недійсним. Як наслідок, суд першої інстанції вірно встановив, що оскаржуваний наказ прийнято передчасно, без дотримання строку, визначеного п. 68 Положення №114. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 24.10.2018 року у справі №810/1263/16 та від 07.02.2019 року у справі №804/117/17. У відповідності до положень ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок). Згідно з вимогами п. 2 Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Судом першої інстанції вірно встановлено, що сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 752,44 грн. х 321 робочих дня = 241533,24 грн. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Єгорова Н.М. Сорочко Є.О.