LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851480/7816/24

від 27.02.2026 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 р. Справа № 480/7816/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 09.09.25 по справі № 480/7816/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просила суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4036,56 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4036,56 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність дій відповідача щодо не застосування при обрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" у редакції від 15.12.2015 (далі - Порядок № 1078), оскільки після набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (01.03.2018) (далі - Постанова № 704), якою підвищено посадові оклади військовослужбовців, виникли підстави для нарахування та виплати індексації - різниці грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що у спірних правовідносинах складає 4036,56 грн щомісяця. Зауважила, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/2736/22 було зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 без визначення конкретної суми, разом з цим, відповідачем взагалі не здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації різниці за спірний період, чим порушено права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, переконувала, що надання правової дискреції відповідачу у питанні обрахунку та виплати індексації різниці грошового забезпечення є несумісними з принципом верховенства права та не забезпечує ефективне поновлення порушених прав позивача. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 480/7816/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2020. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі № 480/7816/24 повністю та постановити своє рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції передчасно зобов`язав відповідача виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не надавши можливості ВЧ НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення в межах своїх повноважень. Крім того, зауважив, що частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість обрахованої позивачем суми індексації, не розрахував її і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретну суму, на яку позивач має право та яку відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що відповідачем протиправно не здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, позивач звернулася до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі №480/2736/22 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування серпня 2015 року, січня 2016 року, грудня 2016 року, серпня 2017 року як місяців, за якими здійснювалося обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, та з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.03.2020. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2020, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та з урахуванням виплачених сум. Проте, відповідачем не було здійснено нарахування та виплату індексації - різниці грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2020, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців та з цієї дати позивач набула право на отримання фіксованої суми індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у сумі 4336,87 грн (4463,15 грн. 126,28 грн), а не 4036,56 грн як просила позивач. Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. На виконання вимог пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена у пункті 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13.07.2020 року у справі № 620/3960/19. Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору. Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій серед іншого просила: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.03.2020; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 у сумі 102009,80 грн відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі №480/2736/22 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.03.2020 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2020, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум. Водночас, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 85 405,05 грн та за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 в сумі 102009,80 грн, оскільки, за висновком суду першої інстанції, самостійно визначений позивачем розмір індексації грошового забезпечення не є обґрунтованим та документально підтвердженим, а позивач не наділений правом визначати собі суму індексації грошового забезпечення, що підлягає виплаті за час проходження служби, так як вказане відноситься до дискреційних повноважень відповідача. ОСОБА_1 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/2736/22 ані в частині відмови у задоволенні позову, ані в частині визначення судом способу захисту порушеного права не оскаржувалося. Порівнявши сторони, підстави та предмет спору у цій справі № 480/7816/24 та у справі № 480/2736/22, колегією суддів встановлено, що у обох випадках позивачем оскаржувались дії відповідача (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, за один і той самий період - з 01.03.2018 по 31.03.2020. При цьому, позови у справах № 480/7816/24 та № 480/2736/22 у вказаній частині повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Тобто, підстави звернення позивача до суду як і предмет позову не змінилися та є тотожними до тих, які вже розглядались, та яким надавалась оцінка судом у справі №480/2736/22. Виклад позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 480/7816/24 з іншим формулюванням, зокрема шляхом зміни раніше заявленої в межах справи № 480/2736/22 загальної суми індексації різниці за спірний період (102009,80 грн), щомісячною сумою індексації-різниці (4036,56 грн) не змінює ані предмет, ані підстави спору, який є ідентичним у справі № 480/2736/22 та у цій справі. Колегія суддів наголошує, що позовні вимоги, які були вирішенні при прийнятті рішення Сумським окружним адміністративним судом 05.12.2022 по справі № 480/2736/22 (яке набрало законної сили 05.01.2023) не можуть бути знову розглянуті в іншій справі шляхом подання відповідного позову. У випадку незгоди з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач мав право оскаржити таке рішення в апеляційному порядку, а не ініціювати новий спір з тих самих підстав. Однак, таких дій позивач не вчинив. У розрізі наведених обставин необхідно зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм. Варто також зазначити, що суд у межах розгляду справи № 480/7816/24 не має права перевіряти правильність застосування Сумським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення від 05.12.2022 у справі № 480/2736/22 норм матеріального і процесуального права, законність та обґрунтованість цієї постанови, а також належність її виконання ВЧ НОМЕР_1 . Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2024 року по справі № 340/4870/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин Колегія суддів зазначає, що незгода позивача з бездіяльністю (діями) відповідача під час виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі № 480/2736/22, є підставою для звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України, а не для подання нового позову до суду. Так, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 КАС України). Отже, статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України. Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша статті 383 КАС України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14.11.2024 у справі № 560/8301/22 та від 30.04.2025 по справі № 440/10814/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Враховуючи те, що сторони у справі № 480/7816/24 ті ж самі, що і у справі №480/2736/22, а предмет та підстави позову у цих справах також є тотожними, колегія суддів вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України. Однак, суд першої інстанції у цій справі при вирішенні спору не звернув на це уваги, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у вищевказаній частині, а не про закриття провадження у справі. Згідно з частиною 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Враховуючи викладене, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі № 480/7816/24 в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі в цій частині позовних вимог. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 238, 240 ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі № 480/7816/24 в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 - скасувати. Прийняти в цій частині постанову, якою закрити провадження у справі № 480/7816/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»