Ухвала КАС ВС № 480/7816/24

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа № 480/7816/24 адміністративне провадження № К/990/25528/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №480/7816/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4036,56 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4036,56 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2020. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4336,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.03.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 скасовано. Прийнято в цій частині постанову, якою закрито провадження у справі. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, 30.03.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована 31.03.2026. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2026 зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 19.04.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» вдруге подала касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована 20.04.2026. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків скарги шляхом надання належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на вчинення процесуальних дій від імені ОСОБА_1 у розумінні частин першої, другої статті 59 КАС України та з урахуванням положень, наведених у мотивувальній частині ухвали. 12.05.2026 ОСОБА_1 подала Верховному Суду заяву, в якій наполягає на належності поданої нею довіреності, сформованої у підсистемі «Електронний суд», та просить прийняти касаційну скаргу до розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України. 03.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» втретє подала касаційну скаргу до Верховного Суду, які підписана особою, зазначеною представником скаржника - ОСОБА_2 Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. Відповідно до положень статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та / або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного кваліфікованого електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу У тих випадках, коли законом для деякої категорії справ передбачено участь лише адвоката як представника, то його повноваження підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Таким чином, КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі. Указане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2024 у справі №440/14831/23. Відповідно до частин першої та другої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону України «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії. Крім того, 30.09.2016 набули чинності зміни до Конституції в частині правосуддя і нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із статтею 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас варто зауважити, що перехідними положеннями врегульовано, що ці положення вступають в силу не одразу, а для їх запровадження вводиться перехідний період тривалістю в 3 роки: з 01.01.2017 виключно адвокати можуть представляти інтереси клієнтів у суді касаційної інстанції (зараз Верховному Суді), з 01.01.2018 - у судах апеляційної інстанції, з 01.01.2019 - у судах першої інстанції. Також передбачається, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, малозначних справах та деяких інших випадках. Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною другою статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Виходячи зі змісту вищезазначеної статті, можливо дійти висновку, що КАС України прямо передбачено, що довіреність на представництво фізичної особи повинна бути завіреною або нотаріусом, або іншою особою у визначених законом випадках (зокрема, начальниками госпіталю, лікувальних закладів, установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, командирами військових частин тощо). Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами. Відповідно до статті 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: 1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями; 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів; 3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів; 4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Крім того, винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами визначені у частині третій статті 245 ЦК України. Поряд з цим варто звернути увагу й на положення частини п`ятої статті 60 КАС України - підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються ЦК України. Із наведеного висновується, що інститут представництва інтересів фізичної особи за довіреністю у суді безпосередньо корелює із положеннями цивільного законодавства, яке регламентує порядок виникнення, здійснення та припинення представництва за довіреністю. Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Вказану касаційну скаргу від імені ОСОБА_1 подано через підсистему «Електронний суд» особою, яка зазначена як представник скаржника - ОСОБА_2 До касаційної скарги додано документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ» від 11.07.2024 наступного змісту: «Я, НІКОЛАЄВА ЯНІНА ВАЛЕНТИНІВНА (РНОКПП - НОМЕР_2 ), уповноважую Дзундза Юрій Романович (РНОКПП - НОМЕР_3 ) представляти мої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.». Відповідно до частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Відповідно до статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України). У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. Верховний Суд вкотре зазначає, що долучений до касаційної скарги документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ», сформований у підсистемі «Електронний суд» не є належним доказом підтвердження процесуальних повноважень ОСОБА_2 у розумінні частини другої статті 59 КАС України, оскільки такий не є нотаріально посвідченим документом та не містить необхідних реквізитів. Положення частини сьомої статті 59 КАС України в контексті відсилки до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та / або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) [у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)] не означає, що таким положенням унормовано порядок підтвердження повноважень на представництво інтересів фізичної особи у суді. Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі- Положення №1845) визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів). Тобто, Положенням №1845 унормовано виключно порядок роботи користувачів у окремих підсистемах (модулях) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистемах "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистемах відеоконференцзв`язку. Дійсно, Положенням №1845 регламентовано видачу довіреності в електронній формі (пункти 30- 35). Проте суть довіреності, мова про яку йде в означених пунктах, не варто ототожнювати із довіреністю на представництво інтересів у розумінні частини третьої статті 244 ЦК України та, зокрема, статті 59 КАС України. Якщо ЦК України та КАС України під поняттям «довіреність» визначено письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, то довіреність, визначена Положенням №1845, не має такого ж значення. Таке висновується також із положень пункту 32 Положення №1845, за змістом якого довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Тобто, суть означеної довіреності зводиться виключно до повноважень повіреного виконувати окремі дії, які пов`язані лише із використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема й «Електронного суду». Отже, правова природа довіреності в розумінні Положення №1845 полягає в підтвердженні санкціонованого доступу користувача (повіреного) до інформації та роботи в окремих підсистемах (модулях) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Саме з цією метою, в силу пункту 23 Положення №1845, передбачено, що користувачі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи можуть надавати (відкликати) іншим користувачам Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи право на доступ до інформації, що міститься у власних Електронних кабінетах, та право на вчинення за допомогою засобів Електронного кабінету дій від свого імені, які вважатимуться такими, що вчинені користувачем особисто. І формою такого дозволу є довіреність у розумінні пунктів 30- 35 Положення №1845. Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд наголошує на необхідності розмежування понять та, власне, суті довіреності на представництво інтересів у суді (частина третя статті 244 ЦК України та, зокрема, стаття 59 КАС України) та довіреності на вчинення дій засобами Електронного суду (Положення №1845). На підставі означеного Верховний Суд вкотре звертає увагу скаржника, що можливості подати сформовану у підсистемі "Електронний суд" довіреність фізичної особи на представництво інтересів у суді КАС України не передбачає. Оскільки довіреність, яка сформована у підсистемі «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 не посвідчена нотаріально та не входить до переліку довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, вона не є належним документом на підтвердження повноважень ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 у Верховному Суді. Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка повинна здійснюватися особисто та (або) через представника. Таким чином скаржником не надано доказів належного уповноваження ОСОБА_2 на вчинення процесуальних дій від імені скаржника у розумінні частини другої статті 59 КАС України. За правилами пункту першого частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо така підписана особою, яка не має права її підписувати. З огляду на наведене та виходячи з того, що до матеріалів касаційної скарги не надано належного документу, що посвідчує право представника підписувати касаційну скаргу, суддя-доповідач доходить висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику. Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 59, 332, КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №480/7816/24 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко