Постанова Херсонський апеляційний суд № 752/16030/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 752/16030/24 Головуючий у І-й інстанціі: Гончаренко О.В. Номер провадження: 22-ц/819/306/26 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П., суддів: Майданіка В.В., Склярської І.В., секретаря Олійник К.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Драган Олена Василівна, відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Драган Олена Василівна на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2025 року, ухвалене суддею Гончаренко О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, про позбавлення батьківських прав , ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміну способу стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 з 04.11.2017 по 30.06.2021 роки. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу та місячного віку дитини відповідач покинув їх, виїхавши у невідомому напрямку, від знайомих їй відомо - до Польщі. З нею спілкується смс повідомленнями при зверненні до нього за отриманням певних документів - дозволів, можливості технічних засобів для спілкування із дитиною не використовує. Після повномасштабного вторгнення рф і окупації м. Каховка, де вона перебувала з сином, відповідач не реагував на її дзвінки, допомоги в евакуації із дитиною не надав. Відповідач будь-якої матеріальної допомоги на дитину не надавав, тому вона звернулася із позовом до суду про стягнення аліментів, рішення суду набрало законної сили в березні 2024 року, скеровано для примусового виконання, проте жодних коштів вона не отримала. Вихованням і утриманням сина займається виключно вона самостійно, без допомоги батька дитини. Відповідач повністю самоусунувся від виховання сина, жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує. Позивачка разом із сином є внутрішньо переміщеними особами, виїхали з тимчасово окупованої території Херсонської області, проживають у місті Києві. Вважає, що обставини даної справи і надані нею докази свідчать про неможливість зміни поведінки відповідача. Такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дитини і перебуваючи на значній відстані від сина, на території іншої держави, він мав усвідомлювати, що не зможе піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя. Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінити спосіб стягнення аліментів за судовим рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2024 року у справі № 954/582/23, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття з моменту подання цієї позовної заяви до суду, стягнути з Відповідача аліменти за минулий час визначеному вказаним судовим рішенням розмірі, починаючи з 19.09.2023 і до моменту подачі цього позову до суду. Ухвалою від 08 липня 2024 року Голосіївського районного суду м. Києва роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, зміну способу стягнення аліментів, виділивши вимогу про позбавлення батьківських прав в самостійне провадження. Передано роз`єднані матеріали цивільної справи для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Ухвалою від 29 липня 2024 року Голосіївський районний суду м. Києва направив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, за підсудністю до Нововоронцовського районного суду Херсонської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09.12.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, про позбавлення батьківських прав - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що позивачем не доведено, що відповідач не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням. Висновок органу опіки і піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками та були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, його винну поведінку щодо дитини, не свідчать про те, що батько дитини систематично, свідомо та постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Відсутні будь-які відомості про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків до початку введення воєнного стану в Україні, а аліменти з відповідача стягнуті за рішенням суду лише у лютому 2024 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Драган Олена Василівна подала апеляційну скаргу, зазначаючи, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим і таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, з порушенням процесуальних прав позивача та ігноруванням доказів, наданих нею, зокрема правових висновків Верховного Суду, на які посилався позивач. Мотивувала скаргу тим, що зазначені нею обставини про те,що батько участі у виховані сина не приймає, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає підтверджено доказами : довідками із 2 дитячих садків, від лікаря, висновками психолога, органів опіки та піклування. Із змісту усіх цих документів вбачається, що вихованням дитини займається виключно мати, дідусь та бабуся. Свого батька дитина не знає та не згадує про нього. Висновок суду про те, що нею не доведено не бажання відповідача виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням, суперечить матеріалам справи, оскільки вона наголошувала, що відповідач не телефонує та не цікавиться дитиною з 2022 року. Оскільки в Україні з 2022 року введено воєнний стан, встановити місце проживання відповідача не вбачається можливим, тому що він не телефонує. Для забезпечення безпеки дитини позивачка разом з сином виїхали з тимчасово окупованої території до м. Києва, а з червня 2024 року до м. Юрмала Латвійської республіки. Констатація судом, що дитина проживає у нормальних і безпечних умовах із мамою, дідусем, бабусею, братом та сестрою, забезпечена всім необхідним, підтверджує лише той факт, що усе це виключно завдяки матері та дідусю і бабусі, а не заслуга батька, який повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Не враховано судом правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 26.01.2022 у справі No 203/3505/19 та від 19 лютого 2025 року у справі No147/277/24, від 26.04.2022 №520/8264/19, аналогічних до розглядуваної, на які посилалася позивач. Зазначає, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітнього сина переслідує легітимну мету в найкращих інтересах дитини. Суд безпідставно послався на позицію Верховного Суду (постанова від 23 квітня 2020 року у справі No 420/1075/17) , яка не є однаковою із даною справою за обставинами справи. Висновки суду про відсутність відомостей про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків до початку введення воєнного стану в Україні суперечить наданим доказам, і наявним в матеріалах справи документам та зазначення у клопотанні представника позивача обставин, які підтверджують ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків ще до початку воєнного стану: - не піклується добровільно про матеріальний стан (жодного разу не сплачував аліменти, тому наявна заборгованість зі сплати аліментів); - не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини свого сина (з травня 2020 року взагалі самоусунувся від виховання сина, пішов із сім`ї ); - не спілкується з дитиною зовсім (останній раз бачив дитину випадково у місті у жовтні 2020 року, після чого жодного разу не бачив дитину; поїхав з міста у жовтні 2020 року); - не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; - не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Не надано судом оцінки обставинам, про створення у родині позивачки атмосфери турботи і піклування про виховання і розвиток сина. Батько ж дитини жодного разу не відвідував дитину, садок, оплати не вносив. Наявні у справі докази свідчать про те, що батько ОСОБА_5 протягом п`яти років не присутній у житті своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. Доказом зазначеного є висновок психолога за результатами проведеного психологічного дослідження ОСОБА_5 . Позивачем доведено обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє позивачу у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо. Зазначені фактори, як кожен окремо, такі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, з урахуванням винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Вважає, що встановлені обставини вказують на злісне, тривале ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні спільної дитини, не цікавиться життям сина, та не приймає участь у його вихованні. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав. Зауважує, що справу розглянуто із суттєвим порушенням процесуальних прав позивача, права на ефективний доступ до суду та принципу змагальності сторін. Так, 01.07.2025 відбулося засідання суду, на якому прийнято рішення повторно надіслати ухвалу до органу опіки та піклування з метою отримання висновку. У подальшому, після отримання висновку, справу призначено до розгляду. Проте, незважаючи на подану адвокатом позивача заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судове засідання, призначене на 09.12.2025 року, відбулося без підключення адвоката до відеоконференції. Таким чином, представник позивача був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи, надавати пояснення, заявляти клопотання та заперечення, що фактично позбавило позивача права на ефективний доступ до суду та порушило принцип змагальності сторін. Судом допущено грубе порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та права на доступ до суду і є складовою права на справедливий суд. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Marcello Viola v. Italy" (заява No 45106/04, рішення від 5 жовтня 2006 року) зазначив, що використання відеоконференції у судовому провадженні є допустимим за умови, якщо стороні забезпечено реальну та ефективну можливість брати участь у розгляді справи. Будь- які технічні або організаційні недоліки, які призводять до усунення сторони або її захисника від участі у розгляді справи фактично позбавляють сторону або її захисника участі в судовому засіданні і становлять порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, не підключення адвоката позивача до судового засідання, попри належно подану заяву про участь у режимі відеоконференції, є істотним порушенням його процесуальних прав, що призвело до обмеження доступу до правосуддя та є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції (докази додаються). Суд помилково зазначив, що лише у лютому 2024 року вона звернулася із позовом до суду про стягнення аліментів, оскільки з такою заявою вона звернулася до суду 23.12.2021. Проте, у зв`язку із воєнним станом та окупацією частини території Херсонської області, справу було втрачено. Повторно з позовом про стягнення із відповідача аліментів вона звернулася 06.10.2023. Нововоронцовським районним судом Херсонської області за позовом 06 лютого 2024 прийнято рішення по справі No 954/582/23 про стягнення з відповідача аліментів. Лише через 1.5 року після неодноразових звернень позивачки належним чином оформлений виконавчий лист було скеровано для примусового виконання. Проте жодної копійки від відповідача наразі не надійшло. За інформацією ДВС станом на вересень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відповідачем становила 69 924,80 грн., а не 61 тис.грн., як зазначено в рішенні суду. При розгляді даної справи судом не враховано наданий позивачем доказ правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі No332/1203/22. Просила: Скасувати рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09.12.2025. Постановити рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, про позбавлення батьківських прав. Стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі. Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що не перешкоджає її розгляду. В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Драган О.В. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. Колегія суддів відхиляє вказане клопотання з огляду на таке. Відповідно до статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд зауважує, що представником не надано доказів перебування на лікарняному та об`єктивної неможливості брати участь в судовому засіданні, відтак наведені у клопотанні причини неявки в судове засідання є неповажними, що не перешкоджає розгляду справи в порядку частини другої статті 372 ЦПК. Рух справи в суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованої системи розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 визначено склад колегії суддів: Воронцова Л.П (суддя-доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В. Ухвалою суду від 09.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою суду від 20.01.2026 відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 27.01.2026 справу призначено до судового розгляду на 16.02.2026 на 14.10 год. Фактичні обставини справи Сторони даної справи перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.11.2017 по 30.06.2021 роки та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 18.05.2024. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 25.11.2025 року № 100-17129 вбачається, що розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 квітня 2024 року № 245 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на зміну прізвища малолітньому ОСОБА_7 " надано дозвіл ОСОБА_1 на зміну прізвища ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з прізвища " ОСОБА_8 " на прізвище матері " ОСОБА_9 ". Дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та бабою і дідом з боку матері. До 2023 року - у Херсонській області за адресою: АДРЕСА_1 , з 2023 року - у АДРЕСА_2 . З червня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у м. Юрмала Латвійської республіки, що підтверджується відповідними документами. 23 вересня 2025 року посадовими особами Служби проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_3 , 2020 р.н. за допомогою мобільного застосунку "Вайбер" за наявним в матеріалах справи телефоном матері, про що складено відповідний протокол бесіди. Під час бесіди з посадовими особами Служби ОСОБА_5 повідомив, що проживає у триповерховому будинку, де має окрему кімнату та показав її відео. У кімнаті є ліжко, стіл, іграшки, книги. Хлопчик повідомив, що разом з ним та матір`ю у будинку проживає бабуся та дідусь. На запитання, чи має ОСОБА_5 друзів, хлопчик відповів, що має друзів у садочку, у м. Каховці та у м. Києві "дідусь ОСОБА_10 ". На запитання: "Чи є в тебе друг ОСОБА_11 ?". Макар відповів: "Ні". Макар знає своє прізвище та охоче спілкується. Під час розмови розповів, що його рідні - це мама, дідусь та бабуся. З дідусем він ходить до моря, з матір`ю - гуляє містом. Також хлопчик розповів про братиків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . На запитання, з ким він ще спілкується, хлопчик відповів, що ні з ким не спілкується. Відповідно до довідки ТОВ "Навчально-методологічний центр" від 30.05.2024 ОСОБА_3 , 2020 р.н. відвідував дошкільний навчальний заклад освіти "Лідер-Ленд" з 24 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року. Відповідальними особами у цей період були: мати - ОСОБА_1 та бабуся - ОСОБА_14 . Згідно з довідкою від 09.12.2024 № 01/12-2024, виданою Юрмальським дитячим садком "Галактика" ОСОБА_15 з 01 листопада 2024 року відвідує зазначений виховний заклад. Також двічі на тиждень відвідує додаткові заняття спортом і танцями. Відповідальними за дитину особами є мати, ОСОБА_16 і дідусь, ОСОБА_17 . Згідно інформації Дитячої консультативно-лікувальної служби Державної наукової установи "Центр інноваційних технологій та охорони здоров`я" Державного управління справами (за адресою: м. Київ, вул. Верхня. 5) від 18.082025 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пройшов загальний огляд в установі. Відповідно до висновку кандидата педагогічних наук, доцента кафедри філософії та психології Київського університету інтелектуальної власності та права ОСОБА_19 від 18.07. 2025, за результатами психологічної консультації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено, що загалом найбільш емоційно значимим дорослим для дитини є мати. Про батька дитина жодної відповіді не надала, не згадувала, що свідчить про те, що для дитини на даний момент батько не є емоційно значимою фігурою з усіх членів сім`ї дитини. Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-89053/18/24-Вих від 24.12.2024 за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території", відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 24.02.2022 по 24.12.2024 (станом на 14:40) в Базі даних не виявлено. Останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 . Відповідно до інформації Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 жовтня 2025 року № 22897 станом на 30 вересня 2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 69 924,30 грн за виконавчим провадженням № 78606410 з виконання виконавчого листа № 954/582/23 від 06 лютого 2024 року виданого Нововоронцовським районним судом Херсонської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини з відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з моменту подання позовної заяви до суду, а саме з 19 вересня 2023 року. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру боржників від 05 серпня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в Єдиному реєстрі боржників з 14 липня 2025 року та має тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за постановою виконавця), тимчасове обмеження у праві полювання, тимчасове обмеження у праві користування зброєю, має звернення стягнення на кошти на своїх рахунках на підставі заборгованості зі сплати аліментів, яка складає 61 327,05 грн. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - орган опіки та піклування, вважає, що за наявними документами є підстави вважати, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на особу, вважає за доцільне залишити вирішення цього питання на розсуд суду. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства"). Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовної сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилалася на те, що він п`ять років участі у спілкуванні, вихованні, розвитку, утриманні сина не бере. Всі питання щодо виховання їхнього сина вирішує вона та її батьки. Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19). Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів винної поведінки відповідача та його умисного ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина. У скарзі заявнця посилається на те, що такий висновок суду є помилковим, оскільки нею надані суду докази на підтвердження не виконання відповідачем батьківських обов`язків практично від народження сина , і що він свідомо обрав такі життєві умови, за яких його участь у вихованні дитини відсутня, що дає підстави для висновку про його ухилення від виконання батьківських обов`язків. Перевіряючи такі доводи заявника, суд виходить з того, що очевидно, що стосунки сторін даної справи мають "складний" характер, і переживають складні часи, зокрема, спричинені і воєнною агресією рф, окупацією території, на якій проживали сторони до повномасштабного вторгнення, вимушеною зміною місця проживання. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20). Самої лише бездіяльності з боку одного із батьків недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Аналізуючи докази та обставини справи, суд не встановив підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки визнав недоведеним факт його свідомого самоусунення від виховання та утримання сина, а також його вини у настанні обставин, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, мають форму вираження у поясненнях самої позивачки ОСОБА_1 , навіть не допитаної судом як свідка, тобто з точки зору процесуального права не можуть оцінюватися судом як доказ. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків до повномасштабної агресії рф та до січня 2024 року. Надані позивачем докази підтверджують лише факт непроживання ОСОБА_2 з дитиною з 2024 року та психоемоційний стан дитини, однак не доводять, що батько не цікавиться своєю дитиною, не підтримує з нею зв`язок. Разом із тим, надані позивачкою докази на підтвердження позовних вимог свідчать, що місце проживання її з дитиною носить мінливий характер : із 2023 року ( зі слів позивача та без зазначення конкретної дати) - у м. Києві, а з червня 2024 року -у м. Юрмалі Латвійської республіки, що також не може не впливати на можливість участі батька приймати участь у вихованні дитини. Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про надання нею до суду доказів на підтвердження фактів, якими вона обґрунтувала позовні вимоги. За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Орган опіки і піклування Голосіївської у м. Києві районної державної адміністрації у наданому суду висновку покладався на розсуд суду у питанні вирішення спору, виходячи з принципу, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Позивач не надала, і матеріали справи не містять доказів , що характеризують особу батька. Самі по собі встановлені судом факти, що батько недостатньо спілкується з дитиною, забезпечує її матеріально, бере участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22). Враховуючи, що дитина у спірних правовідносинах є їх суб`єктом і має право на свободу вибору своїх батьків, а у віці сина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 він ще не може формувати особисту думку з цього питання та виражати її у процесуальний спосіб, колегія суддів вважає, що необґрунтовано та необачно було б позбавляти дитину такої можливості. Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав є безпідставним і до уваги не приймається, оскільки позивач стверджує про відсутність спілкування батька із сином, отже і виключає будь-який вплив на дитину, а надані позивачем до суду докази не містять фактів негативного впливу батька на дитину. Доводи апеляційної скарги про ненадання належної оцінки судом факту не надання дитині матеріального утримання, ухилення від сплати аліментів підлягають відхиленню, оскільки позивачем не надано доказів ненадання батьком дитини матеріального на сина до 2024 року. Сам по собі факт існування заборгованості у відповідача по аліментах, і внесення його автоматично при наявності заборгованості до реєстру боржників, не свідчить про його умисне ухилення від надання матеріального забезпечення дитині і не можуть бути підставою позбавлення батьківських прав ОСОБА_21 . Зважаючи на наведене, доводи скарги про те, що суд належно не дослідив зібрані у справі докази, не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батьку щодо дитини на її виховання, захист її інтересів, та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не встановлено. Належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та обставин, які б свідчили про те, що відповідач втратив інтерес до сина, не бажає спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, суд не встановив. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19, від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц). Отже, встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, а також обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість змінити поведінку відповідача у кращу сторону, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 . Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Сама лише бездіяльність батька дитини не може бути підставою позбавлення йлго батьківських прав відносно сина. За встановлених у цій справі обставин: відсутності загрози здоров`ю, психічному розвитку і благополуччю дитини, колегія суддів вважає, що не немає необхідності на сьогодні позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав, розривати сімейні зв`язки між дитиною та батьком, оскільки зазначене не ґрунтується на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ. Висновки суду , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в апеляційній скарзі. Посилання представника позивача у скарзі на порушення права щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції 09.12.2025, не заслуговують на увагу і підлягають відхиленню з огляду на наступне. Представник позивачки не заперечує про її належне повідомлення судом про дату, місце і час розгляду справи та обізнаність про судове засідання 09.12.2025. Відповідно до приписів частини 2 статті 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Із заявою про участь у розгляді справи у режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення "Easy Con" адвокат Драган О. В. звернулася до суду 07.12.2025, тобто не дотримавши визначеного законом терміну, та не направивши копію заяви учаснику справи органу опіки і піклування Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва. Крім того, Наказ Державної судової адміністрації від 08.04.2020 № 169 "Про затвердження Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду", яким передбачено використання системи відеоконференцзв`язку та програмного забезпечення "Easy Con", втратив чинність на підставі Наказу Державної судової адміністрації №196 від 23.04.2020. Відповідно до частини 1, 4 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно- телекомунікаційна система ЄСІТ, про що адвокат повинен був знати. Ураховуючи, що сторона позивача була належним чином повідомлена про дату, місце і час розгляду справи, впродовж всього розгляду справи судом активно приймала участь на всіх стадіях її розгляду,( зокрема у судових засіданнях : 01.07.2025 у судовому засіданні, 06.08.2025 в судове засідання не з`явилася, 09.10.2025 подала клопотання про відкладення судового засідання), завдяки чому справа наповнена двома томами (більше 400 аркушів), наданих переважно стороною позивача матеріалами, що свідчить про доступ її до правосуддя та відсутність вини суду у не забезпеченні відеокоференцзв`язку представнику позивача, відсутності підстав для скасування рішення суду. Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи позивача перевірені, та зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. В межах доводів та вимог скарги, не встановлено підстав для висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Драган О. В. підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції залишає рішення суду без змін, підстави для перерозподілу судових витрат, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_22 , від імені якої діє адвокат Драган Олена Василівна залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Верховного Судк. Повний текст складено 16.02.2026. Головуючий Л.П.Воронцова Судді: В.В.Майданік І.В.Склярська