Постанова 4824 № 756/11760/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року місто Київ Справа № 756/11760/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6557/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року про повернення зустрічного позову (суддя Ткач М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням інфляційних виплат та трьох відсотків річних на загальну суму 88 506,92 грн. На обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг в порушення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, укладеного між Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та ТОВ «Сервіс Житлобуд-1». 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним, у якому просила визнати Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 недійсним з дати його укладання, зобов`язати ТОВ «Сервіс Жилобуд-1» виконати правові наслідки недійсності правочину. Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 27 жовтня 2025 року зустрічну позовну заяву залишив без руху, надав ОСОБА_1 строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали. 28 жовтня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, разом з усунутими недоліками. Зазначала, що спірний правочин з ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» ніхто з мешканців будинку № 24-А не укладав та не підписував. Вказувала на те, що в липні 2020 року директор ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» Палковська Т.О., діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виготовила підроблений Протокол № 1 від 21.07.2020 Зборів власників квартир будинку АДРЕСА_2 , на підставі якого в подальшому склала підроблений Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, визначивши очолюване нею Товариство управителем будинку. При цьому, Протоколу створення ініціативної групи в складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не існує і ніколи не існувало, оскільки ніхто із власників квартир не висував зазначених осіб в ініціативну групу та не уповноважував їх скликати Збори співвласників для вибору ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» як управителя. Також власники квартир не отримували від зазначених осіб жодних повідомлень про те, що вони створили ініціативну групу для проведення Зборів. ОСОБА_1 посилалася на те, що не отримувала повідомлення про проведення 21.07.2020 Загальних зборів власників квартир ні під власноручний підпис, ні рекомендованим листом. Крім того, вказувала на те, що в даному випадку волевиявлення власників квартир не було, його замінив підроблений Протокол від 21.07.2020. Таким чином, правочин вчинений під впливом обману власників квартир та внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» з деякими власниками квартир, всупереч волі більшості інших співвласників будинку. Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 18 грудня 2025 року зустрічну позовну заяву повернув ОСОБА_1 . Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, формально відтворивши положення статей 193-194 ЦПК України та окремі правові позиції Верховного Суду, фактично підмінив їх зміст власним розсудом, не надавши належної оцінки суті заявлених вимог. Обмежившись загальними міркуваннями про «недоцільність» та можливе «ускладнення розгляду справи», суд не встановив і не навів жодного юридичного аргументу, який би спростовував очевидний факт: первісний та зустрічний позови випливають з одного й того самого Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, а задоволення зустрічного позову повністю усуває матеріально-правову підставу первісних вимог. Вважає, що висновок суду про відсутність взаємопов`язаності позовів та різний предмет доказування є не результатом правозастосування, а наслідком формального підходу, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду та призвів до необґрунтованого обмеження права відповідача на ефективний судовий захист. Факт чинності договору, з якого позивач виводить свої вимоги, є первинною обставиною для вирішення спору про стягнення заборгованості, а отже первісний і зустрічний позови мають спільний предмет доказування. Зазначає, що посилання суду першої інстанції на дискреційний характер вирішення питання про прийняття зустрічного позову є помилковим, оскільки дискреція не може реалізовуватись всупереч меті процесуального закону та обмежувати право на судовий захист. Залишення оскаржуваної ухвали без змін фактично легітимізує розгляд спору про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» без процесуальної можливості перевірки правової підстави таких вимог у межах одного провадження, що суперечить завданню цивільного судочинства та практиці Верховного Суду. Звертає також увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував доводи викладені у письмових запереченнях ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», оскільки вони були подані тільки 17 грудня 2025 року, хоча зустрічний позов із усунутими недоліками був поданий 28 жовтня 2025 року. Окрім цього заперечення не були надіслані ОСОБА_1 , що позбавило її можливості ознайомитися з їх змістом та надати свої заперечення або пояснення. Київський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2026 рокувідкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановив учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. 21 січня 2026 року представник позивача - Палковська Т.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якій проти викладених у ній доводів заперечила, просила їх відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як законну та обґрунтовану. На запит суду про надання копій матеріалів справи, що стосуються оскарження ухвали Оболонського районного суду від 18 грудня 2025 року про повернення зустрічного позову, повні матеріали справи надійшли 10 лютого 2026 року. Київський апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2026 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а також матеріали справи у необхідних межах, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає. Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви суд першої інстанції виходив із того, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, це розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, оскільки предметом первісного позову є стягнення вартості наданих позивачці ОСОБА_1 послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1», а предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсним Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , зокрема, з підстав відсутності у вказаних осіб повноважень на його підписання, стороною якого ОСОБА_1 не була. Спільний розгляд зазначених позовів може ускладнити вирішення справи, оскільки спір про стягнення заборгованості за надані послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і спір про визнання недійсним Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 відрізняються предметом доказування, під час розгляду зазначених вище вимог необхідно встановлювати різні фактичні обставини, вирішити питання про вступ у справу інших осіб, що не сприятиме ефективному та швидкому розгляду первісного та зустрічного позову. Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вказує на таке. За приписами ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 вказала, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. У постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятися у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі №910/6070/21 вказав, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятися у такому: - повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними; - для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні й ті ж самі докази; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень); - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; - спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору / спорів між сторонами. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20. Водночас право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Суд першої інстанції правильно встановив, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за надані ОСОБА_1 послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», а предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсним Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, укладеного між ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , зокрема, з підстав відсутності у вказаних осіб повноважень на його підписання, стороною якого ОСОБА_1 не була. Спільний розгляд зазначених позовів ускладнить вирішення справи, оскільки предметом доказування у справі за первісним позовом є обставини щодо фактичного надання послуг, їх обсягу, вартості, періоду користування ними та наявності чи відсутності заборгованості, тоді як за зустрічним позовом необхідно досліджувати інші обставини, зокрема щодо порядку скликання та проведення зборів співвласників, повноважень осіб, які підписали договір, дотримання вимог законодавства під час укладення правочину. Дослідження таких обставин потребуватиме встановлення кола інших співвласників будинку, можливого залучення їх до участі у справі, оцінки дійсності протоколів зборів та інших документів, що істотно розширює предмет доказування та може ускладнити розгляд первісного позову. Таким чином законним та обґрунтованими є висновок суду першої інстанції про те, що об`єднання первісного й зустрічного позову в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки позови містять різний предмет заявлених вимог та виклад обставин, які підлягають доказуванню. Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення зустрічного позову виключатиме матеріально-правову підставу первісного позову, є помилковими, оскільки сам по собі факт оспорювання або навіть визнання недійсним договору не свідчить про відсутність у позивача за первісним позовом права вимагати оплату за фактично надані житлово-комунальні послуги відповідачу. Верховний Суд у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 зазначив, що відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не є підставою для звільнення споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті послуги. Обов`язок споживача здійснювати оплату житлово-комунальних послуг виникає з факту їх отримання та користування ними, а не виключно з факту укладення відповідного договору. Отже, навіть у разі задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору управління багатоквартирним будинком, це саме по собі не виключає можливості встановлення судом факту надання послуг і виникнення у відповідача обов`язку їх оплати, а тому не виключає повністю чи частково задоволення первісного позову. Зазначене свідчить про відсутність такого ступеня взаємопов`язаності вимог, за якого задоволення зустрічного позову автоматично унеможливлювало б задоволення первісного. Доводи скарги про те, що суд безпідставно врахував доводи викладені у письмових запереченнях ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» є неспроможними для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що висновки суду сформовані з урахуванням заперечень ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», строк для подання таких заперечень процесуальним законом не встановлений, а факт їх направлення ОСОБА_1 підтверджується відповідною квитанцією з ЄСІТС (а. с. 185). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 49, 193, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року про повернення зустрічного позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова