Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/41043/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/41043/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Харечко Ю.В., за участі представника позивача Мілян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , якою просить: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 «Про результати проведення службового розслідування», яким прийнято рішення: - при поверненні на військову службу стягнути з санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 суму нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн; - при поверненні на військову службу за порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 на підставі пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити «попередження про неповну службову відповідність» та нести відповідні записи до службової картки військовослужбовця. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просить зупинити дію пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування» в частині стягнення із санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 суму нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн та заборонити військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України вчиняти дії на виконання вимог пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування» та акту приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків в сумі 232 093,73 грн. вхідний № 2553 від 17.06.2025 р., а саме щодо утримання з грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 грошові кошти, до набрання законної сили рішення суду у цій справі. В обґрунтування заяви зазначено, що на дату прийняття оскаржуваного наказу від 13.02.2025, позивачка більше не проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки з 23.12.2024 у зв`язку з упередженим ставленням, тиском та зловживанням службовими обов`язками зі сторони безпосереднього начальника, - лікаря медичного пункту ОСОБА_2 , позивачка не вийшла на службу та самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 . За фактом самовільного залишення позивачкою військової частини (пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 ) було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2025 №5 «Про результати проведення службового розслідування». У подальшому позивачка була поновлена на військовій службі в частині НОМЕР_3 та переведена для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 з 15.05.2025. Таким чином, з 15.05.2025 та по сьогоднішній день сержант ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого бойового медика 3-ї піхотної роти. 17.06.2025 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист від командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №2194/822 разом з актом приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, копією грошового атестату та матеріалами службового розслідування за фактом недостачі військового майна медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та притягнення до відповідальності сержанта ОСОБА_1 , для вирішення питання по суті. Так, в акті приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, підготовленому військовою частиною НОМЕР_1 , зазначено про те, що у зв`язку з вибуттям до нового місця служби сержанта ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_4 склали цей Акт про те, що перша передала, а друга прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, які виникли внаслідок втрати військового майна, яке було допущене сержантом ОСОБА_1 під час виконання нею обов`язків санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 до моменту переведення до військової частини НОМЕР_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 №17) і на даний час непогашена заборгованість внаслідок втрати військового майна становить 232 093 грн. (двісті тридцять дві тисячі дев`яносто три гривні 73 копійок). З метою здійснення військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України стягнення із позивача суми нестачі в розмірі 232 093,73 грн., військовою частиною НОМЕР_5 ( НОМЕР_1 ) щодо позивача було видано грошовий атестат від 30.05.2025 № 1331/Ф, до якого внесено наступні відомості: відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2025 р. №95 звільнений від посади санітарний інструктор медичного пункту та виключений зі списків особового складу частини з 18.01.2025 (п. 12 грошового атестату); непогашені нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 становить 232 093,73 грн. Наразі військовою частиною НОМЕР_2 , на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 «Про результати проведення службового розслідування» та положень ч.1 ст. 11 та ч.1 ст. 13 Закону № 160-ІХ, з метою стягнення із позивача суми завданої шкоди (нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн.), щомісяця із грошового забезпечення позивача здійснюється стягнення в розмірі 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (починаючи із грошового забезпечення за липень 2025 р. та до повного погашення шкоди у розмірі 232 093,73 грн.). Зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 №17 «Про результати проведення службового розслідування» та встановлення заборони військовій частині НОМЕР_2 на здійснення будь-яких дій (в тому числі здійснення стягнення із грошового забезпечення позивача та/або здійснення стягнення в судовому порядку за рахунок іншого майна позивача) відносно виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування», є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування», який передбачає стягнення із позивача нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн. Застосування вказаних заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача. Вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що військова частина НОМЕР_2 виконає оскаржуваний наказ в оскаржуваній частині у порядку, встановленому законодавством (ч.1 ст. 11 та ч.1 ст. 13 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»), що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист її прав, так як у разі стягнення коштів із позивача в порядку виконання оскаржуваного у цій справі наказу №17 від 13.02.2025 поки триватиме розгляд даної справи, позивачу важко буде відновити її порушене право. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішень суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, не зазначено підстав, з яких саме він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача, а також не наведено очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подала апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам заяви про забезпечення позову. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Інші сторони у судове засідання не з`явилися про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи за відсутності сторін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. Відповідно до ч.1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. З огляду на частини 1, 2 та 4 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відповідно до ч.3 ст.152 КАС України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Однак, станом на час розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, позивач не надав суду першої інстанції доказів очевидної протиправності дій суб`єкта владних повноважень та не доводить, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, також не надав жодного доказу того, що до прийняття рішення у справі позивач не має можливості займатися іншою діяльністю. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову як зупинення дій спірних рішень, оскільки це є фактично рівнозначним задоволення позовних вимог. Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України перевіряє правильність встановлення судом обставин у справі та правильність висновків суду першої інстанції на день прийняття ним судового рішення у справі. Таким чином, всі доводи апелянта не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, тому не заслуговують уваги. Враховуючи матеріали відокремленої справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Повний текст постанови виготовлено 12.02.2026. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк