Постанова 4854 № 420/3134/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3134/19 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Канікаєва Юрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС» про визнання протиправним та нечинним рішення,- В С Т А Н О В И В: В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС» про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 26.04.2019 року № 93 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «КОМУНСЕРВІС» з моменту його прийняття. 30 вересня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 26.04.2019 року № 93 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «КОМУНСЕРВІС»; зобов`язання Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області не розглядати інші звернення про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, до винесення остаточного рішення по даній справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Канікаєв Юрій Олегович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 року про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нову ухвалу по справі №420/3134/19, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в даний час ТОВ «КОМУНСЕРВІС», як єдиний виконавець послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в ж/м Совіньйон, кожні півроку підвищує тарифи, а жителі Совіньйон, захищаючи свої права, виграючи позови, скасовуючи в судовому порядку рішення про підвищення тарифів, все одно платять за послуги водопостачання та водовідведення за завищеними тарифами. На думку апелянта, така ситуація призводить до неефективності та ілюзорності судового захисту прав громадян, тому відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову є прямим порушенням ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт вказує на існування реальної загрози порушення прав позивача, оскільки багато жителів не згодні з рішеннями виконкому селищної ради, а тому здійснюють оплату за раніше діючими тарифами, що призводить до збільшення заборгованості мешканців та до штрафних санкцій по відношенню до жителів ж/м Совіньйон. Також апелянт зауважує, що протягом розгляду цієї справи ТОВ «КОМУНСЕРВІС» зможе звертатись до судових органів за стягненням з мешканців ж/м «Совіньйон», у тому числі - позивача, заборгованості по сплаті комунальних платежів з водопостачання і водовідведення, що в подальшому, через механізми примусового стягнення призведе до накладення арештів на майно, стягнення виконавчих зборів, стягнення судових витрат, розшуку та постановці на арешт-майданчики транспортних засобів тощо. Крім того, апелянт вказує, що фактично споживач потребує додаткового захисту з боку держави, а саме суду, що було проігноровано судом першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову була подана в рамках оскарження правомірності рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 26.04.2019 року № 93 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», які надаються ТОВ «КОМУНСЕРВІС» з моменту його прийняття. Частиною 5 статті 151 КАС України встановлено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується очевидності ознак протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа №640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду. Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), розглядаючи заяву про забезпечення позову щодо скасування нормативно-правового акта, суд має з урахуванням аргументів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта та ним порушуються права чи інтереси позивача; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що доводи позивачів в частині очевидної протиправності оскаржуваного рішення фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору. Тобто, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення відповідача, зокрема і дотримання процедури його прийняття, є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі. Таким чином, правова оцінка питань правомірності рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 26.04.2019 року № 93 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Водночас, не розглядаючи справу по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, зокрема щодо порушення органом місцевого самоврядування процедури прийняття нормативно-правового акта, суд позбавлений можливості погодитись із твердженням про очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Водночас, апеляційний суд зазначає, що позивач також жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовує, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, твердження про можливість істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в цій справі у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки статтею 245 КАС України передбачене визнання нормативно-правових актів протиправними та нечинними, що означає втрату ними чинності з певної, визначеної судовим рішенням, дати. У зв`язку з цим, виконання судового рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту не вимагає вжиття якихось додаткових заходів примусового характеру і відповідно не може йти мова про ускладнення чи неможливість виконання такого судового рішення. Щодо посилання апелянта на можливі збитки позивача, пов`язані із необхідністю сплачувати комунальні послуги за визначеними спірним рішенням тарифами, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, або у разі задоволення позову звернутись з окремою позовною заявою стосовно відшкодування шкоди. Оскільки законом передбачено право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправних рішень суб`єкта владних повноважень, можливе понесення позивачем фінансових втрат, у зв`язку прийняттям відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Посилання апелянта, що ТОВ «КОМУНСЕРВІС» зможе звертатись до судових органів за стягненням з мешканців ж/м «Совіньйон», у тому числі - позивача, заборгованості по сплаті комунальних платежів з водопостачання і водовідведення, що в подальшому, через механізми примусового стягнення призведе до накладення арештів на майно, стягнення виконавчих зборів, стягнення судових витрат, розшуку та постановці на арешт-майданчики транспортних засобів тощо, не підтверджені жодними належними доказами (зокрема, доказами звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, постановами про відкриття виконавчих проваджень тощо). При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акту є фактично ухваленням рішення по суті позовних вимог без розгляду справи по суті, виходячи з підстав оскарження зазначених в самій заяві про забезпечення позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Апелянтом не наведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи чи є очевидними ознаки порушення прав, свобод або інтересів суб`єктів адміністративних правовідносин. Посилання особи на випадок подальшого задоволення позовних вимог та можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи. При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2020 року (справа №160/7350/19). У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними. Таким чином, Одеський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Канікаєва Юрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС», про визнання протиправним та нечинним рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва