Постанова 4854 № 1540/3828/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 1540/3828/18 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення 09.11.2018р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Федусика А.Г., за участю секретаря - Андрушкевич М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю " Комунсервіс ", Громадської організації "ГРОМАДА СОВІНЬЙОНУ ЗА ПРАВА" про визнання протиправним та скасування рішення № 180 від 17.07.2018 року, - В С Т А Н О В И В : До суду першої інстанції звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс», Громадської організації «ГРОМАДА СОВІНЬЙОНУ ЗА ПРАВА» про визнання протиправним та скасування рішення № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «КОМУНСЕРВІС». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс " та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянти вважають, що рішення про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс» прийнято виконавчим комітетом обґрунтовано та правомірно, із дотримання процедури доведення до відома споживачів про намір здійснити підвищення тарифів та обґрунтування такого підвищення, із дотриманням процедури прийняття такого рішення. Апелянти вважають, що в даному випадку відсутні підстави для визнання протиправним вказаного рішення, а тому просять скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2018р. ТОВ «Комунсервіс» направило на ім`я Голови Таїровської лищної ради Овідіопольського району Одеської області сьомого скликання заяву з проханням розгляду матеріалів щодо встановлення тарифів з послуг водопостачання водовідведення та затвердження нових тарифів. 17.07.2018 року виконкомом Таїровської селищної ради прийняте Рішення № 180 «Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс». Згідно з прийнятим Рішенням, тариф на послуги для споживачів з централізованого водопостачання склав 14,02 грн. (в т.ч. ПДВ), на послуги централізованого водовідведення - 11,31 грн. (в т.ч. ПДВ). Вказане рішення прийнято за наслідками розгляду заяви ТОВ "Комунсервіс " від 26.06.2018 року № 01-01/111, згідно ст. 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради позивачі посилались на те, що вказаним рішенням порушуються їх законні права та інтереси, як споживачів житлово-комунальних послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ " Комунсервіс". В якості підстав для скасування оскаржуваного рішення позивачі вказували на порушення порядку доведення до відома споживачів інформації про зміну тарифів, передбаченого Порядком № 390 від 30.07.2019 року, а також механізму формування тарифів, встановленого Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 року №

869. Позивачі також вказував на відсутність обґрунтованих та документально підтверджених розрахунків щодо зміни тарифу, а також порушення процедури прийняття регуляторного акту. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку ТОВ «Комунсервіс» не було доведено до відома споживачів всю необхідну інформацію для прийняття рішення щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обґрунтування причин зміни тарифу, а відповідачем не перевірено виконання з боку ТОВ «Комунсервіс» та самостійно не виконано вимоги Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів. зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад. Судом встановлено, що розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під чає їх проведення, уповноваженому органу не надавались. Крім того, суд посилався на те, що оскільки рішення, які приймаються органами місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на комунальні послуги, мають ознаки регуляторного акта, то вони потребують прийняття відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Суд дійшов висновку, що процес встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги вимагає проходження тривалої регуляторної процедури, включаючи дотримання встановлених термінів для оприлюднення проектів рішень, проведення громадських слухань і обговорень тощо. Однак, в даному випадку заява ТОВ «Комунсервіс» до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області подана 26.06.2018 року, повідомлення про намір звернутись із заявою про повторне встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення опубліковане в газеті «Наддністрянська правда» 28.06.2018 року, розрахунок планових економічно обґрунтованих витрат надано 05.07.2018 року, а рішення про встановлення тарифів прийнято 17.07.2018 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення є протиправними та, відповідно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне: Так, у поданій апеляційній скарзі ТОВ "Комунсервіс" посилалось на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено чи впливає оскаржуване рішення на права та обов`язки позивачів. При цьому, апелянт вказував на те, що у разі якщо оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано, суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог та не проводити перевірку нормативно-правового акту на предмет його законності. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Правова позиція щодо тлумачення поняття «законний інтерес» викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. В обґрунтування наявності підстав для звернення до суду позивачі посилались на те, що є індивідуальними споживачем житлово-комунальної послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ "Комунсервіс ". В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.09.2012 року (т. 1 а.с. 15-16). Позивачем також був наданий договір № 200 в/п від 30.07.2013 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений ним, як власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з ТОВ "Комунсервіс" (т. 1 а.с. 30-32). ОСОБА_3 зазначав, що є мешканцем АДРЕСА_2 . Позивачі посилались на те, що є споживачами послуг питної води та водовідведення, а тому прийняття оскаржуваного рішення порушує їх права та інтереси. Судом встановлено, що позивачі є споживачами житлово-комунальних послуг в ж/м "Совіньйон", в тому числі і послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ "Комунсервіс". Оскаржуваним рішенням затверджено тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються товариством з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс". При цьому, сторонами не заперечується, що ТОВ "Комунсервіс" створено для забезпечення населення, зокрема, жителів ж/м "Совіньйон", послугами з централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, оскаржуване рішення поширює свою дію на позивачів, а зміна тарифів на вказані послуги безпосередньо впливає на права та інтереси позивачів по справі. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. Згідно Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради установлено тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для населення, в тому числі жителів ж/м "Совіньйон", його норми поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що дане рішення є нормативно-правовим актом. У статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. У разі, якщо особа, яка довела, що нормативно-правовий акт може бути застосовано до неї у певній частині, ця особа може оскаржувати його в цілому. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 826/8441/17. З огляду на положення ст. 264 КАС України колегія суддів вважає, що позивачі мають право на оскарження рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 17.07.2018 року № 180 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ "Комунсервіс", оскільки його дія поширюється на позивачів та безпосередньо впливає на їх законні права та інтереси. Що стосується суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне: Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно з п.2 ч.1 статті 7 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (який був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Закон № 1875-IV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Відповідно до ст. 31 Закону № 1875-IV, порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону, а саме, житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території) визначає Кабінет Міністрів України. Згідно ч. 2 цієї статті виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) (ч. 3 ст. 31 Закону № 1875-IV). Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку (ч. 9 ст. 31 Закону № 1875-IV). Слід зазначити, що на виконання абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад (далі - Порядок № 390). Вказаний Порядок визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги. Згідно п. 2.1 Порядку № 390, суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим встановлювати тарифи. Пунктом 2.2 Порядку № 390 встановлено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (в тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком. Зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються суб`єктом господарювання у строк, що визначений відповідно до пункту 2.12 цього Порядку. У пункті 2.3 Порядку № 390 визначено, що суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах суб`єктів господарювання, за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги. Суб`єкт господарювання може обрати один із вище перелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах суб`єктів господарювання та інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. При цьому за допомогою інших способів, передбачених в абзаці п`ятому цього пункту, суб`єкт господарювання повідомляє споживачів про намір зміни тарифів на відповідні комунальні послуги та обов`язково вказує на джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач. Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади. Вибір та використання додаткових способів доведення до споживачів інформації про намір зміни тарифів здійснюються за бажанням суб`єкта господарювання. Пунктом 2.6 Порядку № 390 передбачено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком. Інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною (пункт 2.7 Порядку № 390). Як передбачено пунктами 2.8, 2.9 Порядку № 390, у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання. Зауваження і пропозиції, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення. Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення. У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями (пункт 2.10 Порядку № 390). Згідно з пунктом 2.11 Порядку № 390, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи. Відповідно до пунктів 2.12, 2.13 Порядку № 390, строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів обов`язково вказується форма (спосіб) зміни цін/тарифів: повний перегляд цін/тарифів чи коригування окремих їх складових. При цьому зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати. Згідно із пунктом 2.14 Порядку № 390 контроль за дотримання суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ "Комунсервіс" посилалось на дотримання порядку доведення до відома споживачів інформації про зміну тарифів з обґрунтуванням її необхідності. Так, товариство зазначило, що 28.06.2018 року у газеті "Надністрянська правда" № 26 було опубліковано повідомлення про намір ТОВ "Комунсервіс" встановити тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення. Вказане повідомлення, як вказує третя особа, містило необхідну інформацію, визначену п. 2.3 Порядку №

390. У вказаному повідомленні також було визначено термін - 10 календарних днів з дня публікації повідомлення, протягом якого приймались зауваження та пропозиції щодо наведених розрахунків. також товариство зазначило, що інформацію про намір встановити тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення також було розміщено на інформаційному стенді Таїровської селищної ради та в місцях прийому платежів та території житлового масиву "Совіньойн". З огляду на зазначене третя особа вважає, що ними у порядку, встановленому законом, було доведено до споживачів інформацію щодо зміни тарифів. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2.3 Порядку № 390 не надано право суб`єкту господарювання обирати лише один варіант доведення інформації до відома споживачів про намір здійснити зміну тарифів, а визначено кілька способів доведення такої інформації, які, за наявності (і це стосується лише веб-сайтів), повинні бути всі використані суб`єктом господарювання. Такий висновок слідує з аналізу пункту 2.3 Порядку № 390, який при визначенні способів доведення інформації про зміну тарифів до споживачів не містить сполучника «або». В свою чергу, суб`єкт господарювання може визначити один з перелічених у п. 2.3 Порядку № 390 способів як основний саме для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. При цьому, як вказано у Порядку № 390, за допомогою інших способів, передбачених в абзаці п`ятому цього пункту, суб`єкт господарювання повідомляє споживачів про намір зміни тарифів на відповідні комунальні послуги та обов`язково вказує на джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач. Більш того, Порядок № 390 не обмежує суб`єкта господарювання у реалізації обов`язку щодо доведення до відома споживачів необхідної інформації навіть тими способами, які передбачені в абзаці п`ятому цього пункту, а надає можливість додатково скористатись і іншими способами, зокрема, за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади. І лише вибір та використання додаткових способів доведення до споживачів інформації про намір зміни тарифів здійснюються за бажанням суб`єкта господарювання. Зазначені положення Порядку, перш за все, направлені на дотримання принципів державного регулювання цін/тарифів, зокрема, принципів відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства, а також можливості кожного споживача бути обізнаним про зміну тарифів та висловити у встановленому чинним законодавством порядку свої пропозиції чи зауваження щодо таких змін. Не доведення до відома споживачів всіма передбаченими Порядком № 390 способами інформації щодо загального розміру планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структури, обґрунтування причин зміни тарифу порушує права споживачів, передбачені ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, зазначене позбавляє споживачів можливості подати свої зауваження і пропозиції щодо зміни тарифів, що грубо порушує права осіб на участь у прийнятті такого регуляторного акту, врахуванні громадської думки при його прийнятті. В даному випадку ні відповідачем, ні ТОВ "Комунсервіс" не надано жодних доказів, які б свідчили, що ТОВ "Комунсервіс", на виконання п. 2.3 Порядку № 390, довело інформацію про зміну тарифів до відома споживачів всіма можливими та передбаченими Порядком № 390 способами (при цьому слід врахувати, що Порядок № 390 не обмежує суб`єкта господарювання у застосуванні лише визначених цим Порядком способів, а дає можливість, крім перелічених у ньому, скористатись і іншими). У підтвердження виконання вимог п. 2.3 Порядку № 390 третя особа надала лише докази розміщення повідомлення про намір змінити тарифи у друкованому засобі масової інформації - газеті "Наддністрянська правда". Розміщення повідомлення лише таким способом, на думку колегії суддів, не є достатнім у розумінні Порядку №

390. Вказане на думку суду, позбавило споживачів можливості висловити свої зауваження і пропозиції щодо зміни тарифів. При цьому, виконавчий комітет Таїровської селищної ради, як орган, який в силу п. 2.14 Порядку № 390, здійснює контроль за дотримання суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності, не звернув уваги на вказані порушення, допущені ТОВ "Комунсервіс" та прийняв відповідне рішення про зміну тарифів з водопостачання та водовідведення. Більш того, відповідач не надав жодного доказу у підтвердження розміщення повідомлення про намір підвищити тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення на офіційному сайті Таїровської селищної ради. Все вище зазначене, на думку колегії суддів, є грубим порушенням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку №

390. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 42 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та п. 32 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869, під час перегляду тарифів уповноважений орган аналізує структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та послуги в частині відповідності/невідповідності фактичних витрат, понесених на надання відповідного обсягу послуг протягом планованого періоду, та витрат, які було враховано у встановлених тарифах, і за результатами такого аналізу здійснює перерахування тарифів (у разі відхилення відповідних показників). Однак, в даному випадку відповідачем не надано доказів проведення відповідного аналізу структури тарифів, за результатами якого можливе перерахування тарифів. Третя особа також посилалась на дотримання виконавчим комітетом порядку прийняття оскаржуваного рішення, однак, колегія суддів критично ставиться до вказаних доводів відповідача, з огляду на наступне: Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. В свою чергу, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Відповідачем не надано жодного доказу дотримання вказаних вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Позиція Верховного Суду стосовно незаконності рішень органів місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи для населення без дотримання встановленої законодавством процедури розробки та прийняття таких актів, зокрема, без врахування інтересів осіб, щодо яких такі тарифи будуть застосовуватися, висловлена у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №812/1177/18 та від 25 жовтня 2019 року у справі №591/1519/15-а. На підставі всього вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що допущені виконавчим комітетом Таїровської селищної ради порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення про встановлення тарифів є достатньою підставою для визнання його протиправним. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на наступне: При прийнятті рішення суд першої інстанції також посилався на недотримання відповідачем процедури прийняття регуляторного акту, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Слід зазначити, що згідно Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Прийняте відповідачем рішення від 17.07.2018 року № 180 відповідає критеріям регуляторного акту, однак, згідно ст. 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є безпідставними. В даному випадку судом апеляційної інстанції рішення відповідача № 180 від 17.07.2018 року перевірялось саме на відповідність положенням Порядку №390, який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Цей Порядок розроблений на виконання абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та абзацу п`ятого пункту 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №

869. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею 264 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Як зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом, оскільки вказане рішення визначає розмір тарифів на централізоване водопостачання, водовідведення та на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж), тобто містить приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Таким чином, вказаним актом здійснюється нормативне регулювання відповідних відносин. Однак, незважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов аналогічного висновку про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради є нормативно-правовим актом, при розгляді справи в суді першої інстанції не було дотримано особливої процедури розгляду даної категорії справ. Згідно ч. 4 ст. 264 КАС України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Частинами 5, 6 ст. 264 КАС України визначено, що оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. При цьому, згідно ч. 7 цієї статті, якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. З матеріалів справи встановлено, що судом, на виконання вимог ст. 264 КАС України було зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Відповідачем вказаного обов`язку у встановлений судом строк виконано не було, однак, не зважаючи на зазначене, суд першої інстанції здійснив розгляд даної справи. Колегія суддів вважає, що недотримання процедури, встановленої ст. 264 КАС України в частині опублікування оголошення, свідчить про неповідомлення всіх заінтересованих осіб про розгляд справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права. Колегія суддів вважає, що вказані у даній постанові порушення допущені судом першої інстанції є, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу положень Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду сплаті підлягав судовий збір у розмірі 704,80 грн. який і було сплачено позивачами при зверненні з позовом до суду першої інстанції. Враховуючи задоволення позовних вимог, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області підлягає сума сплаченого судового збору, у розмірі 704,80 грн. кожному. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНСЕРВІС" та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс». Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 05582159), сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 05582159), сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 20.10.2020 року. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.В. Єщенко