Постанова 4857 № 140/3154/19
від 27.01.2020 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3154/19 пров. № 857/12464/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі №140/3154/19 (головуючий суддя у першій інстанції Дмитрук В.В.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрус» до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю Автокрус звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом №95 від 23.08.2019, щодо включення товариства з обмеженою відповідальністю Автокрус до переліку ризикових платників податку, зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю Автокрус з переліку ризикових платників податку. 25.10.2019 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом №95 від 23.08.2019, в частині внесення позивача до переліку ризикових платників податків. В обгрунтування вказаної заяви зазначає, що неправомірне включення позивача до переліку ризикових платників податків призвело до зупинення реєстрації усіх податкових накладних, що створює додаткові перешкоди для здійснення господарських операцій (необхідність постійно витрачати додатковий час, трудові та матеріальні ресурси на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних), а також руйнує ділову репутацію позивача перед контрагентами. Також зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів товариства, за захистом яких він звернувся із позовом до суду, а зупинення дії оскаржуваного рішення забезпечить відновлення порушених прав позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Автокрус про забезпечення позову задоволено. Зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цій справі дію рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом від 23 серпня 2019 року № 95, в частині включення товариства з обмеженою відповідальністю Автокрус (ідентифікаційний код 42902771) до переліку ризикових платників податків. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем ГУ ДПС у Волинській області подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини справи досліджено судом неповно. Апелянт вважає, що в ухвалі про забезпечення позову суд не наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, зокрема, у тому, чи існує дійсна та реальна загроза невиконання рішення суду або суттєва перешкода у такому виконанні. Апелянт вважає, що задоволенням заяви позивача та забезпеченням позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними, тому вважає, що зупинення дії рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області про включення ТзОВ «Автокрус» до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень. Також вказує на те, що для платника податків не наступають негативні наслідки у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних; єдиним негативним наслідком для нього, пов`язаним із предметом спору, може бути зупинення реєстрації податкової накладної. Водночас, незалежно від зупинення реєстрації податкової накладної, у позивача існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Протокольною ухвалою суду від 20.01.2020 року продовжено строки розгляду справи на 15 днів. Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Отже, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Таким чином, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника). Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову. Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції зазначає, що поданими заявником доказами підтверджуються доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а так само ускладнити і ефективний захист і унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, оскільки в ухвалі про забезпечення позову суд не наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, зокрема, у тому, чи існує дійсна та реальна загроза невиконання рішення суду або суттєва перешкода у такому виконанні. Разом з тим, доводи позивача щодо протиправності Рішення Комісії є предметом розгляду при вирішенні даної адміністративної справи по суті позовних вимог. Отже, задоволенням заяви позивача та забезпеченням позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову. Колегія суддів також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області про включення позивача до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень. При розгляді апеляційної скарги та перегляді заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення. Крім цього колегія суддів зазначає наступне. Згідно із абз. 22 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Таким чином, у позивача незалежно від зупинення податкової накладної існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп.201.16.4 п. п.201.16 ст. 201 цього Кодексу. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову згідно статті 150 КАС України, а підстави які навів позивач не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову. Відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Вказані вище обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ГУ ДПС у Волинській області підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову з наведених вище підстав. Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі №140/3154/19 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 29.01.2020р.