Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11635/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11635/25 Головуючий у 1 інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Данилюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ДІ ПРОЕКТ» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ДІ ПРОЕКТ» до Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Приватне підприємство «ДІ ПРОЕКТ» звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погодившись із ухвалою суду, позивач - Приватне підприємство «ДІ ПРОЕКТ» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. 24 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції. 28 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства «ДІ ПРОЕКТ» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. 20 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства «ДІ ПРОЕКТ» надійшла заява про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року вищевказану заяву задоволено, розгляд справи відкладено. 30 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення по справі. До Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Приватного підприємства "ДІ ПРОЕКТ" - Нестерка Ігоря Олександровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв`язку системи «Електронний суд». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року клопотання представника Приватного підприємства "ДІ ПРОЕКТ" - Нестерка Ігоря Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем є Приватне підприємство «ДІ ПРОЕКТ», однак, згідно спірного індивідуального акту - звіту від 31.03.2025 №070-2-3-04/8, останній підлягає застосуванню виключно до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд». При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника, прав чи обов`язків, у зв`язку із виданням оскаржуваного звіту, не породжує для ПП «ДІ ПРОЕКТ» і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом. В свою чергу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача прав та обов`язків, оскільки, саме протиправний висновок Аудиторського звіту від 31.03.2025 №070-2-3-04/8 став підставою для необґрунтованої вимоги до Приватного підприємства «Ді Проект» щодо повернення грошових коштів у сумі 348,442 тис. грн на користь Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд». Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33). Також, підлягає врахуванню позиція ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У пунктах 30- 32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11) Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пункт 36, Series A № 18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia) рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява № 32555/96, пункту 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява № 36500/05, пункт 132). ЄСПЛ зауважив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява № 42527/98, пункт 45). У пункті 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, № 93, пункт 59). Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За приписами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність спору, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а; провадження № 11-1081апп18). Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду з позовом до Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватне підприємство «ДІ ПРОЕКТ» просило: - визнати протиправним та скасувати п. 1 розділу І висновку Аудиторського звіту від 31.03.2025 №070-2-3-04/8 за результатами планового аудиту діяльності Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста КО «Київзеленбуд» як замовника щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час виконання робіт з капітального ремонту парку відпочинку між просп. Миколи Бажана та вул. Срібнокільською навколо озера Срібний кіл у Дарницькому районі м. Києва та благоустрою і озеленення парку культури та відпочинку в Оболонському районі м. Києва (навколо озер Йорданське та Кирилівське протягом 2022-2023 років, щодо завищення вартості виконаних проєктних робіт за договором №57/8 від 19.08.2022 укладеним з проєктною організацією ПП «ДІ ПРОЕКТ» на суму 348,442 тис.грн.; - визнати протиправними та скасувати рекомендації Аудиторського звіту від 31.03.2025 №070-2-3-04/8 за результатами планового аудиту діяльності Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста КО «Київзеленбуд» як замовника щодо усунення фінансових порушень що призвели до втрат фінансових ресурсів на суму 409,990 тис. грн. внаслідок взяття до обліку та оплати КО «Київзеленбуд» завищених вартостей виконаних проєктних робіт на об`єкті: «Капітальний ремонту парку відпочинку між просп. Миколи Бажана та вул. Срібнокільською навколо озера Срібний кіл у Дарницькому районі м. Києва за жовтень - грудень 2022 року. Станом на дату завершення аудиту сума порушень становить 348,442 тис. грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний звіт від 31.03.2025 №070-2-3-04/8 підлягає застосуванню виключно до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд». Як наслідок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника, прав чи обов`язків, у зв`язку із виданням оскаржуваного звіту, не породжує для ПП «ДІ ПРОЕКТ» і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом. Посилання апелянта на вимогу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» до ПП «ДІ ПРОЕКТ» від 02.05.2025 №077/03-1662 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, вона не охоплюється предметом спору щодо оскарження аудиторського звіту від 31.03.2025 №070-2-3-04/8, а стосується господарських відносин між Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та ПП «ДІ ПРОЕКТ» щодо виконання Договору на виконання робіт від 19.08.2022 №57/8. Посилання апелянта на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №320/1170/25 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 195, 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 380 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДІ ПРОЕКТ» залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 12.02.2026 р.