Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 208/976/17 (2-а/208/80/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 208/976/17 (2-а/208/80/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 14.12.2020 року в адміністративній справі №208/976/17 (2-а/208/80/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про визнання рішення протиправним та його скасування,- В С Т А Н О В И В: 22.02.2017 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Южкокс» до виконавчого комітету Кам`янської міської ради «про визнання рішення протиправним та його скасування», за якою позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 11 «Про затвердження акту про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам`янського» від 25.01.2017 року, та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог, ПРАТ «Южкокс» зазначило, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 11.10.1995 № 313, Баглійському коксохімічному заводу видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 002497, який 20.10.1995 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

89. Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 14.12.2020 року клопотання відповідача задоволено. Провадження по справі за адміністративним позовом за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» до виконавчого комітету Кам`янської міської ради «про визнання рішення протиправним та його скасування», з підстав п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, - закрито. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін. Сторони повідомлені про день розгляду справи. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Листом виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 18.05.2005 № 74- 06/333, ВАТ «БАГЛІЙКОКС» було повідомлено про присвоєння поштових адрес об`єктам, які знаходяться на балансі ВАТ «БАГЛІЙКОКС», в т.ч. будинку адміністративного корпусу, інв. № 100000, та дамбі відстійника, інв. №675, присвоєно нову поштову адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця імені В.В. Щербицького, 1л. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24.06.2005 № 569-19/IV «Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення», з території Відкритого акціонерного товариства «Баглійкокс» в т.ч. виділено земельну ділянку площею 12,8819 га за адресою: вул. Щербицького, 1л (нині вул. В. Чорновола, 1л). У відповідності до п. 1.2 Статуту ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС», що затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» від 28.04.2016, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (ідентифікаційний код 05393079), до зміни типу та зміни найменування мало назву - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС», яке до приведення своєї діяльності у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Баглійкокс» (ідентифікаційний код 05393079), яке створене відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27 листопада 1995 року № 39-АТ «Про створення відкритого акціонерного товариства «Баглійкокс»», згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1994 р. №699/94. Товариство є правонаступником прав і обов`язків державного підприємства «Баглійський коксохімічний завод». Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент перетворення, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників. Відповідно до ч.ч. 1,7 ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні», ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Згідно з п. 5 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 N686, перетворення відбувалося: з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов`язків державного підприємства, що приватизується. Таким чином, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» є повним правонаступником прав та обов`язків ДП «Баглійський коксохімічний завод», яке було перетворено у ВАТ «БАГЛІЙКОКС» та після приведення своєї діяльності у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» мало назву ПАТ «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС» та після зміни типу та найменування ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» У зв`язку з чим ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 11.10.1995 № 313 користується правом безстрокового користування зазначеної земельної ділянки. Право безстрокового користування вказаною земельною ділянкою посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії І-ДП № 002497, який 20.10.1995 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

89. Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Станом на день звернення з цією позовною заявою до суду, право постійного користування земельною ділянкою по вул. В. Чорновола, 1л у м. Кам`янському, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії І-ДП № 002497 не припинено, про що не заперечувалось представником відділу Держгеокадастру у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області на підставі даних Поземельної книги (відсутній запис про скасування Державного акту) під час засідання Комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. В період з 1995 року і по день звернення з цією позовною заявою до суду орган місцевого самоврядування - Кам`янська міська рада (до перейменування - Дніпродзержинська міська рада), рішення проприпинення правакористування земельноюділянкою по вул. В. Чорновола, 1л у м. Кам`янському (до перейменування - вул. ім. В.В. Щербицького, 1л у м. Дніпродзержинську) не приймала, зазначена земельна ділянка з постійного користування ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» органу місцевого самоврядування не поверталась, що підтверджується відсутністю складеного акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки. Отже, ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» використовує земельну ділянку по вул. В. Чорновола, 1л на праві постійного користування та систематично здійснює оплату земельного податку, що відповідає приписам податкового законодавства. Фактично, рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради №11 «Про утвердження акту про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок «Використання земельних ділянок м. Кам`янського» свідчить про оспорення наявного у ПрАТ «ЮЖКОКС» права користування спірною земельною ділянкою, а отже таке рішення є незаконним втручанням в наявне у Позивача «право». Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі по тексту - Порядок № 284). Відповідно до п. 1 Порядку № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Позивач вважає, що складений відповідачем акт від 06.12.2016 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 11 «Про затвердження акту про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам`янського» від 25.01.2017 року, є таким що складений не уповноваженим органом, без дотримання вимог Порядку № 284, без належних правових підстав з врахуванням права використання позивачем земельної ділянки, що є підставою для звернення із позовом. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявлені позивачем не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів. До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Частиною третьою статті 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок № 284), пунктом 2 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням же адміністративного судочинства, у розумінні частин першої, другої статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване Конвенцією та статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, за правилами адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача. Втім, оспорюваним рішенням відповідача, зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих позивачем внаслідок користування земельною ділянкою. Ураховуючи наведене, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Отже, оскаржуване рішення виконавчого комітету не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його права чи інтереси. Звідси можна констатувати, що спірне рішення відповідача, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для Компанії, а тому воно не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 11 «Про затвердження акту про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам`янського» від 25.01.2017 року, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (набрала чинності 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Зазначені висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування зазначених норм права в постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 127/31684/13-а, від 07.02.2020 у справі № 824/303/19-а, від 23.12. 2019 у справі № 712/3842/17. Колегія суддів також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), від 31.01.2019 у справі №9901/56/19 (адміністративне провадження №П/9901/56/19), від 27.06.2019 у справі № 9901/920/18 (провадження №11-1455заі18) зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої ухвали суду, передбачені статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись ст.ст.242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 14.12.2020 року в адміністративній справі №208/976/17 (2-а/208/80/20) залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник