Постанова Миколаївський апеляційний суд № 481/1091/25

29.01.26 33/812/55/26 Провадження №33/812/55/26 Категорія: ст. 130 КУпАП Головуюча у першій інстанції Уманська О. В. Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючої - судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Повертайленко Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - адвоката Венгера Є. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 15 липня 2025 року о 19 годині 42 хвилині у місті Новий Буг по вулиці Цибулька, 63 водій ОСОБА_1 , в порушення пункту 2.9а ПДР, керував транспортним засобом «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено за допомогою газоаналізатора Драгер з результатом огляду в 0,85 проміле. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Не погодившись із зазначеною постановою 26 грудня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Венгер Є. В. подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову судді від 2 грудня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу правопорушення у діях ОСОБА_1 . Разом з тим клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не мав можливості бути присутнім у судових засіданнях та висловити свою думку з приводу матеріалів справи, а отримав копію постанови судді 19 грудня 2025 року та у встановлений строк подав апеляційну скаргу. За таких обставин, вважав, що строк ним пропущено з поважних причин. Слухання справи у суді апеляційної інстанції відбулося за відсутності ОСОБА_1 , повідомленого належним чином про дату та час слухання справи, та за відсутності його захисника. ОСОБА_1 заяв та клопотань про відкладення слухання справи або про поважність причин його неявки до суду апеляційної інстанції не надано. Натомість, захисником Венгером Є. В. подана заява про відкладення слухання справи з причин його бажання взяти участь в іншому невідомому кримінальному провадженні. Доказів про призначення іншої справи за участю захисника, ним суду не надано, а посилання на час слухання імовірної справи, не перешкоджало захисникові взяти участь у розгляді заявленого ним клопотання про поновлення строку в режимі відеоконференції. За такого причини неявки захисника та ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції визнані неповажними, а справа за клопотанням про поновлення строку розглянута відповідно до вимог, передбачених статтею 294 КУпАП. Перевіривши доводи, викладені в клопотанні, вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав. Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства з розгляду справ про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій, який стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Тому недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення суддею першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови. За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови судді суду першої інстанції, а його пропуск з доведення цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про ухвалення відносно неї судового рішення у справі про адміністративне правопорушення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). В той же час поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Тому саме незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. З матеріалів провадження слідує, що водій ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду за зареєстрованим місцем проживання, але судові повідомлення засобами поштового зв`язку йому не вручені за його відсутністю у місці реєстрації. В той же час судові повістки через систему мобільного зв`язку, йому доставлені завчасно, внаслідок чого він двічі з`являвся до приміщення суду, знайомився з матеріалами справи та подавав письмові докази (а.с.19-42). Таким чином ОСОБА_1 був обізнаним про стан своєї справи та дати призначених судових засідань. 2 грудня 2025 року за наслідками розгляду справи у судовому засіданні без участі ОСОБА_1 суддею ухвалена постанова (а.с.42-45), яка направлена до Єдиного реєстру судових рішень 4 грудня 2025 року та опублікована у загальному доступі 5 грудня 2025 року. Додатково копія постанови судді направлена на адресу ОСОБА_1 , яким судове рішення отримано особисто через засоби поштового зв`язку 19 грудня 2025 року (а.с.48-49). В той же час апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Венгером Є. В. лише 26 грудня 2025 року, після укладення договору на надання правової допомоги, та зареєстрована в суді 29 грудня 2025 року. Тобто, поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП. За такого, оцінюючи обставини звернення адвоката Венгера Є. В. в інтересах ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2025 року з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід врахувати, що поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно, відбувається в межах легітимної мети юридичної визначеності судових рішень та не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду. Отже, аналізуючи обставини з причин пропуску захисником строку на апеляційне оскарження, слід виснувати, що ОСОБА_1 , як особа, права якої на переконання адвоката були порушені, знав про знаходження справи в суді, був обізнаний стосовно її руху та номеру, що був присвоєний даному провадженню, скористався правничою допомогою. Тобто особа, будучи достеменно обізнаним про наявність справи щодо нього та ухвалене судове рішення, копію якого отримав через засоби поштового зв`язку, зволікав зі своєчасним зверненням для отримання правничої допомоги до адвоката, уклав договір з захисником Венгером Є. В. лише 24 грудня 2025 року, внаслідок чого адвокатом подана апеляційна скарга до суду із тривалим пропуском строку без поважних і об`єктивних на то причин. Посилання на відлік строку на апеляційне оскарження з дня отримання копії постанови судді є такими, що суперечать положенням статті 294 КУпАП, оскільки датою початку такого строку є дата винесення постанови судом. Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику ОСОБА_1 адвокату Венгеру Є. В. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_2 . Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова