Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/355/26

07.05.26 33/812/202/26 Провадження №33/812/202/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуюча у першій інстанції Рибіцька К. О. Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої- судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Повертайленко Ю. В. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - адвоката Подвезька Г. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 11 січня 2026 року о 3 годині 22 хвилині у місті Миколаєві по вулиці Новозаводській, 2 водій ОСОБА_1 , в порушення вимог, передбачених пунктом 2.9а Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «Opel Vectra», держаний номерний знак НОМЕР_1 . При проходженні огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер встановлено перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння з показником 1,31 проміле. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Не погодившись із зазначеною постановою 20 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Подвезько Г. М. за допомогою системи «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована у суді 21 квітня 2026 року, та в якій адвокат просить скасувати постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 березня 2026 року та провадження у справі закрити. Разом з тим подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, у зв`язку з тим, що у судовому засіданні 23 березня 2026 року за їх участі була проголошена постанова, але повний текст був отриманий його довірителем ОСОБА_1 пізніше, лише 24 березня 2026 року, а захисник ознайомився зі змістом постанови тільки 25 березня 2026 року, після чого своєчасно, а саме 3 квітня 2026 року звернувся з апеляційною скаргою. Втім, дві попередні скарги на постанову судді були повернуті, а після їх повернення захисником своєчасно, у короткий строк, без зайвих зволікань подана виправлена апеляційна скарга. Крім того сам ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що ускладнило своєчасну подачу скаргу за умовами проходження служби. До судового засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, та його захисник не з`явилися, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи з будь-яких поважних причин суду не надали, тому слухання справи відбулося за їх відсутністю у відповідності до статті 294 КУпАП. Перевіривши доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку, вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку. Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк передбачений на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення суддею суду першої інстанції відповідної постанови, тобто такий строк починає відлік з дня винесення постанови за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення і не пов`язується з іншими обставинами. За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тому, оцінюючи обставини звернення захисника ОСОБА_1 адвоката Подвезька Г. М. з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції від 23 березня 2026 року з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід дійти висновку, що строки подачі скарги у даній справі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення з дотриманням прав заявника, який сам повинен діяти добросовісно. Так, за матеріалами провадження судове рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено у судовому засіданні 23 березня 2026 року за його участі та участю його захисника (а.с.31-35). За відомостями, що містяться в програмному комплексі документообігу суду Д-3, що взаємодіє з системою «Електронний суд» через ЄСІТС, та ці відомості узгоджуються з інформацією Єдиного реєстру судових рішень, слідує, що постанова судді від 23 березня 2026 року направлена до реєстру 24 березня 2026 року та в цей же день отримана особисто ОСОБА_1 . Тобто суддею виконані усі процесуальні дії у строки, про які учасники справи були належним чином обізнані, своєчасно знали про суть ухваленого судового рішення та отримали копію його постанови в день її направлення до державного реєстру судових рішень, але обрали пасивну позицію очікування та додатково відрахували 10ти денний строк не з моменту винесення судом постанови, а з моменту ознайомлення захисником з її змістом у реєстрі, що призвело до подачі захисником першої апеляційної скарги після набрання постанови судді законної сили, тобто після спливу строку на її оскарження. В той же час, будучи обізнаним у сфері права та своїх процесуальних правах і обов`язках, передбачених статтею 271 КУпАП, які особа, що надає правову допомогу, повинна використовувати на захист клієнта, захисник Подвезько Г. М. не надав клопотання про поновлення строку та документів на підтвердження своїх повноважень на право здійснення захисту, які визначені у цій нормі права. Внаслідок чого постановами Миколаївського апеляційного суду від 8 квітня 2026 року та 16 квітня 2026 року подані захисником апеляційні скарги двічі повернуті особі, що їх подала без розгляду. Таким чином апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на оскарження через систему «Електронний суд» подана захисником адвокатом Подвезьком Г. М. лише 20 квітня 2026 року, за спливом строку на оскарження постанови, як і дві попередніх скарги (3 квітня та 10 квітня 2026 року), що були не оформлені належним чином та повернуті захиснику апеляційним судом без розгляду. Тобто, апеляційна скарга, що оформлена належним чином, подана захисником Подвезько Г. М. поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП. За наведеного, посилання на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з причин неможливості ознайомитися з повним змістом постанови судді та пізніше отримання її копії, є безпідставним. Не є слушними також твердження захисника про відлік строку на оскарження з дня його ознайомлення з текстом постанови або отримання її копії ОСОБА_1 , як початку такого відліку задля апеляційного оскарження, оскільки вони суперечать положенням статті 294 КУпАП, так як датою початку такого строку є дата винесення постанови суддею. Усі інші причини, що наведені у змісті апеляційної скарги та стосуються проходження ОСОБА_1 військової служби не є перешкодою для вчинення його захисником, як фахівцем у галузі права, що не є військовослужбовцем, процесуальних дій відповідно до приписів КУпАП та не перешкоджали самому водію безпосередньо брати участь у розгляді справи та отримати копію постанови судді. Таким чином, будучи обізнаними про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та датою постановленого суддею рішення у справі, особа, відносно якої складено протокол, та його захисник зволікали зі своєчасною подачею апеляційної скарги, не направивши вчасно апеляційну скаргу без об`єктивних на то причин. Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику ОСОБА_1 адвокату Подвезьку Г. М. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_2 . Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова