Постанова Миколаївський апеляційний суд № 481/684/22

02.05.23 33/812/171/23 Провадження №33/812/171/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у першій інстанції Уманська О. В. Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О. П О С Т А Н О В А І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И 2 травня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючого- судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Горенко Ю. В. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2022 року, у якій усунута описка за постановою того ж суду від 21 листопада 2022 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн з позбавленнями права керування транспортними засобами на строк три роки, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 9 серпня 2022 року о 12.42 годині на ґрунтовій дорозі біля с. Новоюріївка Баштанського району водій ОСОБА_1 керував мопедом Хонда ТАСТ AF24E з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України. ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, як особа, яка вчинила протягом року повторно будь-яке порушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Не погодившись з такою постановою ОСОБА_1 22 грудня 2022 року направив до суду першої інстанції звернення-вимогу та заяву клопотання за результатами яких суд 4 січня 2023 року повторно направив особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності копію оскаржуваної постанови та постанови про виправлення описки. 26 січня 2023 року ОСОБА_1 подав за допомогою засобів поштового зв`язку скаргу, що надійшла до суду першої інстанції, та направлена до суду апеляційної інстанції як апеляційна скарга на постанову по справі. Постановою судді Миколаївського апеляційного суду від 9 лютого 2023 року скарга повернута ОСОБА_1 , як подана з порушенням встановленого процесуального строку, без подачі заяви про його поновлення. 14 березня 2023 року ОСОБА_1 знову подав скаргу на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та заяву-клопотання, що носить принципово заявний характер, про поновлення строку на апеляційне оскарження. У заяві-клопотанні пропуск ним строку мотивував тим, що він пропущений не з його вини, так як він вчасно здавав документи на пошту. Посилався на норми Конституції, ЦК України, КУпАП, положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Закону України «Про звернення громадян», презумпцію добросовісності та незабезпечення достатнім життєвим рівнем для сплати штрафу у розмірі 34 000 грн. Судове засідання проведено за відсутністю ОСОБА_1 за наявності даних про його належне повідомлення про дату та час розгляду справи, а також визначення ним у особисто поданій заяві вимоги про надання йому належно оформленої відповіді у письмовому вигляді. Перевіривши доводи, викладені в заяві-клопотанні, вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав. Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., визначають порядок реалізації цього права, його законну мету. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику ЄСПЛ як джерело права. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Згідно матеріалів провадження судове рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено у судовому засіданні 21 листопада 2022 року. В той же день постанова судді надіслана на його адресу, але ним не отримана за його відсутністю. Апеляційна скарга ОСОБА_1 вперше подана через пошту лише 26 січня 2023 року, яка йому повернута за відсутністю заяви про поновлення пропущеного строку. Вдруге апеляційна скарга із заявою про поновлення строку подана лише 14 березня 2023 року, тобто, поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП. З матеріалів адміністративної справи та постанови судді вбачається, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні, але про дату та час судового слухання його належним чином та завчасно було повідомлено (а.с.11-38). Письмових заяв та клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило. Отже, наведені обставини за матеріалами справи, свідчать про обізнаність правопорушника про дату та час слухання справи 21 листопада 2022 року. 21 листопада 2022 року справа розглянута судом по суті та суддею ухвалена постанова. Разом з тим ОСОБА_1 , посилаючись на різні аспекти життя та норми матеріального права, які регулюють різні правовідносини, та не стосуються суті правопорушення, звертався з клопотаннями до суду, після розгляду справи по суті та не звернувся у встановлений строк до суду з апеляційною скаргою на постанову судді про притягнення його до адміністративної відповідальності. Не навів і жодної поважної причини для поновлення такого строку у заяві-клопотанні, поданій через пошту 14 березня 2023 року, вимагаючи при цьому поновити строки «згідно його волі даної Торцем, права на право, з правом вимоги». Таким чином, будучі обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, особа, відносно якої складено протокол, тривалий час не цікавилася рухом справи і наслідками її розгляду, та не подав вчасно апеляційну скаргу без об`єктивних на то причин. Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В : Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2022 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 2 статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_1 . Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова