Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/1383/26

01.06.26 33/812/228/26 Провадження №33/812/228/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуюча у першій інстанції Домарєва Н. В. Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 червня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючої- судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Коростієнко Н. С. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 21 березня 2026 року о 13 годині 12 хвилині у селі Прибужани по вулиці Братів Ковальчуків водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Не погодившись із зазначеною постановою судді, 14 травня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення у справі. Разом з тим клопотав про відновлення та продовження строку на апеляційне оскарження. Мотивів для поновлення строку не навів. У судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився. Про дату слухання справи повідомлений належним чином: 18 травня 2026 року особисто через електронну адресу та за допомогою мобільного зв`язку; а також 26 травня 2026 року через додаткове вручення судової повістки за двома зазначеними ним адресами. 29 травня 2026 року подав клопотання про відкладення слухання справи, у зв`язку з укладенням 29 травня 2026 року договору з адвокатом, якому буде треба ознайомитися з матеріалами справи, на що в той же день повідомлений судом про здійснення будь-яких процесуальних дій в межах строку, визначеного статтею 294 КУпАП, з огляду на дату призначеного судового засідання 1 червня 2026 року. Втім, в засідання 1 червня 2026 року ні ОСОБА_1 , ні будь-яка особа, уповноважена на захист його інтересів у справі про адміністративне правопорушення до суду не з`явилися, інших клопотань не подали. Справа розглянута за відсутністю ОСОБА_1 відповідно до статті 294 КУпАП, за належним його повідомленням та відсутністю підстав для визнання його неявки до суду поважною, так як ним особисті причини неявки до судового засідання не вказані, а обставини укладення договору на надання правової допомоги з будь-якою особою, яка не має можливості з`явитися до суду у визначений час, - не підтверджені, а отже не є поважними. Перевіривши зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 з клопотанням щодо строку апеляційного оскарження, вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку. Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк передбачений на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Установлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови судді суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови. За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тому, оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 30 квітня 2026 року, яке висловлено ним як відновлення та продовження термінів оскарження, з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід дійти висновку, що строки подачі скарги у даній справі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення з дотриманням прав заявника, який сам повинен діяти добросовісно. Так, за матеріалами провадження судове рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено у судовому засіданні 30 квітня 2026 року за його участі та участі особи, яка має юридичну освіту, в якості його представника (а.с.34-38). Копія постанови судді видана під розпис ОСОБА_1 в той же день 30 квітня 2026 року та у тексті постанови міститься чітке роз`яснення порядку її оскарження та виконання (а.с.38). Тобто судом виконані усі процесуальні дії у строки, про які ОСОБА_1 , як учасник справи був належним чином обізнаний, але не здійснив жодних дій, що направлені на своєчасне її оскарження, обравши пасивну позицію очікування, внаслідок чого спочатку звернувся до місцевого суду за закінченням строку апеляційного оскарження про продовження термінів апеляційного оскарження з метою детального вивчення відеозаписів у справі та постанови судді (а.с.40-44), та подав апеляційну скаргу за закінченням процесуального строку, визначеного статтею 294 КУпАП. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у строк, після набрання постановою судді законної сили, а саме 14 травня 2026 року. Тобто, поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП. Будь-яких посилань на поважні причини пропуску строку звернення до суду скарга не містить, лише у заяві до суду першої інстанції міститься прохання про продовження термінів оскарження, з огляду на необхідність детального вивчення відеозаписів, доданих до матеріалів справи, постанови судді та нормативно-правових документів. З огляду на наведене, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 зволікав зі своєчасною подачею апеляційної скарги, та не направив її вчасно без об`єктивних на то причин, оскільки не лише особисто брав участь під час слухання справи в суді першої інстанції, де було досліджено усі зібрані докази, а ще і своєчасно отримав копію постанови судді. Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В : Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_1 . Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова