Постанова Одеський апеляційний суд № 491/998/23

Номер провадження: 22-ц/813/439/26 Справа № 491/998/23 Головуючий у першій інстанції Надєр Л.М. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 22 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості, мотивуючи це що 23.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 564183872 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV58S4R, який був направлений на номер мобільного телефону вказаний у заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору кредитної лінії первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 14 300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Позичальник зобов`язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Право грошової вимоги за указаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал». Так, згідно останнього договору факторингу від 04.08.2024 року №01/04082023, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 23 409,10 грн. відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу. ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що унаслідок неналежного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором у відповідачки виникла заборгованість, яку товариство просила стягнути з відповідачки в свою користь. Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 22 травня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подало апеляціну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати ат ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що надані витяги з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу є належними і допустимими доказами, оскільки містять усі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін. Вони прямо підтверджують факт переходу прав вимоги у визначений момент з дати їх підписання. Згідно з умовами договорів факторингу, саме підписання реєстру є юридичним фактом переходу права, а не здійснення оплати. Оплата є внутрішніми взаємовідносинами сторін і жодним чином не впливає на чинність передачі прав вимоги. Водночас суд першої інстанції безпідставно визнав такі документи неналежними, не врахував довідки та підтвердження від первісного кредитора, а також усталену практику Верховного Суду, де неодноразово зазначалося, що неповідомлення боржника чи відсутність доказів розрахунків між фінансовими компаніями не спростовує факту переходу прав вимоги. Отже, позивач належними доказами підтвердив наявність у нього права вимоги до відповідача. Акцентує увагу, що заявлена до стягнення сума боргу за кредитним договором у розмірі 23 409,10 грн. є обґрунтованою, її нарахування здійснено у відповідності до умов договору та із урахуванням сплачених відповідачкою сум на погашення заборгованості за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відповідачки від ОСОБА_1 не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відмовляючи у позові ТОВ «Юніт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 564183872 від 23.02.2021 року, оскільки: реєстри прав вимог є недопустимими доказами; у справі відсутні докази оплати за договорами факторингу; позивачем не надано доказів того, що після укладення зазначених вище договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 564183872, за яким Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 14 300 грн. 00 коп. строком на 56 днів із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0.65 відсотків на день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процента ставка), яка застосовується у тому разі, якщо кожен черговий платіж здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором. У разі прострочення повернення будь-яких платежів за цим договором нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Базовою процентною ставкою 474,5 відсотків річних, що становить 1.30 відсотків на день від суми Кредиту за час користування ним (п. п. 1.1. - 1.5. Договору). Згідно з п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення договору. Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в паспорті споживчого кредиту і правилах (п. 4.11 Договору) (а. с. 6-7). Графік платежів з деталізацією платежів міститься на а.с.

8. Договір підписано одноразовим ідентифікатором MNV58S4R, який відповідач отримав на свій мобільний телефон. Свої персональні дані, у тому числі номер телефону, адресу реєстрації (проживання), електронну пошту, номер паспорта, номер картки на яку бажає отримати кредитні кошти відповідач вказала у Заявці на отримання грошових коштів у кредит від 23 лютого 2021 року (а.с. 10). ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало, що підтверджується копією платіжного доручення від 23 лютого 2021 року (а.с. 11). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, який продовжений додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 року до 31.12.2020 року, а потім на підставі додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до 31.12.2021 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року, який підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» в межах строків діючого договору факторингу від 28.11.2018 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 564183872 від 23 лютого 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01 строком дії до 04.08.2021 року включно. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2 від 03.08.2021 року та ждодаткову угоду № 3 від 30.12.2022 року, якими строк дії договору факторингу (рамкової угоди) був продовжений до 30.12.2024 року включно Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах строку дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 564183872 від 23 лютого 2021 року. 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 01/04082023, відповідно до Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року до Договору факторингу № 01/04082023, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 23 409 грн. 10 коп. Указаний реєстр містить відтиск печаток клієнта та фактора та підписаний ними. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 договором кредитної лінії № 564183872 від 23 лютого 2021 року станом на 18.05.2021 року становить 23 409,10 грн. У розрахунку зазначен про відсутність будь-якої оплати з боку позичальника ОСОБА_1 . Аналогічна інформація щодло розміру заборгованості зазначена і у реєстрі боржників, який складений 04.08.2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» та у виписці з особового рахунку, складеній ТОВ «Юніт Капітал», згідно з якими заборгованість ОСОБА_1 1 за договором становить 23 409,10 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 14 300 грн; прострочена заборгованість за відсотками 9 109,10 грн. Колегія суддів виходить з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 84 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконуєтьсяв порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал», суд виходив з того, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 1 за договором № 564183872 від 23 лютого 2021 року, оскільки: реєстри прав вимог є недопустимими доказами; у справі відсутні докази оплати за договорами факторингу; позивачем не надано доказів того, що після укладення зазначених вище договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Однак, з таким висновком суду погодитися неможливо. За ст. ст. 76, 77, 78, 95 ЦПК України належність і допустимість письмових доказів визначаються їх зв`язком зі спірними правовідносинами та дотриманням способу одержання/подання, а не відповідністю вимогам оформлення для організаційно-розпорядчих документів. ДСТУ 2732:2023 та ДСТУ 4163:2020 регулює правила діловодства (структуру реквізитів, позначки «Згідно з оригіналом» тощо) і не встановлюють процесуальних підстав для визнання документів недопустимими у цивільному процесі. Невідповідність певним реквізитам ДСТУ не нівелює доказової сили, якщо документ дає змогу ідентифікувати його зміст, сторони, дату, предмет і підписантів. Подані реєстри містять ключові ідентифікатори, підписи та печатки сторін і цього достатньо для доказу переходу права. Наданий реєстр до договору факторингу містить: - повні дані сторін (клієнта та фактора); - дату та номер договору факторингу; - ідентифікацію конкретного зобов`язання (ПІБ боржника, № та дата кредитного договору, структура заборгованості тіло/проценти); -підписи уповноважених осіб та відбитки печаток обох контрагентів. Це саме ті реквізити, які підтверджують юридичний факт відступлення (обсяг і момент переходу права вимоги). Позначка «Згідно з оригіналом» для засвідчення копії тут не є визначальною, оскільки сторони факторингу власноруч підписали примірник реєстру це первинний документ від контрагентів. Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недопустимість реєстрів прав вимоги як доказів ґрунтується на надмірному формалізмі. Крім того, за умовами укладених договорів факторингу право грошової вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання відповідного реєстру прав вимоги. У даній справі такі реєстри підписано і скріплено печатками сторонами, що підтверджує передачу прав вимоги за кредитним договором. Тому факт здійснення оплати за договорами факторингу, із урахуванням погодженої між сторонами процедури переходу права вимоги від клієнта до фактора - в день підписання сторонами реєстру прав вимог не впливає на відступлення прав вимоги. Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позову з цієї підстави не ґрунтується на вимогах закону. Саме по собі неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору. Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 564183872 від 23 лютого 2021 року. Тому рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Ухвалюючи власне судове рішення, суд апеляційної інстанції, перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, керується таким. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач визначив суму заборгованості в розмірі 23 409,10 грн, з яких 14 300 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 9 109,10 грн. прострочена заборгованість за відсотками, які згідно розрахунку, нараховувалися з 23.02.2021 року по 20.04.2021 року (56 днів), виходячи із того, що договір був укладений саме на такий строк. Колегія суддів такий розрахунок заборгованості і щодо прострочення тіла кредиту і щодо прострочення процентів за користування кредитними коштами, які нараховані суто в межах строку, на якій укладений кредитиний договір, є вірним. Будь-яких доказів щоод сплати або часткової споати за кредитним договормо відповідачем не надаі і і в матеріалах справи відомості про це відсутні. Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованосітсь за кредитним договором у розмірі 23 409,10 грн. в тому числі 14 300 грн. прострочена заеборгваністьо за тілом кредиту та 9 109,10 грн. прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Щодо судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача - адвокат Юхименко Ю.Ю. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" 5 000 грн витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат адвокатом Юхименком Ю.Ю. до позовної заяви було в електронному суді додано: - договір про надання правової допомоги від 01.12.2022 року та довіреність від 24.11.2022 року; - додаткову угоду № 19 до договору про надання правничої допомоги в1д 01.12.2022 року; - протокол погодження видів правової допомоги та договірної ціни від 07.08.2023 року; - акт прийому- передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.12.2022 року, де сторонами визначено перелік послуг, які надаються адвокатом клієнту та погоджено, що вартість послуг за надання правничої допомоги складає 5 000 грн; - рахунок на № 263 від 08.08.2023 року на оплату правової допомоги за Договором від 01.12.2022 року; - платіжну інструкцію про оплату ТОВ «Юніт капітал» на користь адвокатського об`єднання «Альма-Теміс» згідно зрахунком на оплату №263 від 08.08.2022 року витрат на правому допомогу 5 000 грн. Заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу чи зменшення таких витрат з боку відповідача ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надходило. Апеляційним судом позовні вимоги ТОВ "Юніт Капітал" про стягнення заборгованості задоволено повністю, тому колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" слід стягнути витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2 147,20 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн, а всього 5 368 грн. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним Договором № 564183872 від 23 лютого 2021 року у загальному розмірі 23 409,10 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати у вигляді судового збору 5 368 грн та витрат на правовм у допомогу 5 000 грн, що всього становииь 10 368 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова