Постанова 4817 № 598/1805/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/1805/25Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/70/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Костів О. З., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Срібного Валерія Анатолійовича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Левківим А.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У вересня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 967026649 від 09.02.2021 року в розмірі 52071,82 грн, з яких 12999,40 грн - заборгованість по тілу кредиту; 39072,42 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Позов обґрунтовано тим, що 09.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 967026649 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 13000 грн строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал». Так, згідно останнього договору факторингу від 04.06.2025 року №04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 52071,82 грн відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу. Відповідач не виконав належним чином взяте на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, тому ТОВ «Юніт Капітал» просило задовольнити позов. Рішенням Збаразького районного суду від 10.10.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт Капітал» 52071,82 грн заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт Капітал 2422,40 грн сплаченого судового збору та 7000 грн витрат на професійну правовничу допомогу. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Срібний В.А. просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 27567,42 грн скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції без належного мотивування та власного розрахунку безпідставно стягнув з відповідача 39 072,42 грн відсотків за користування кредитом, не врахував умов кредитного договору щодо строку та порядку нарахування процентів, а також не застосував положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки. Скаржник вважає, що проценти могли бути нараховані лише в межах, передбачених договором та законом, і визнає їх частково у сумі 11505 грн, тоді як у стягнення решти процентів у сумі 27 567,42 грн просить відмовити. Крім того, оскаржується стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу як завищених, необґрунтованих та неспівмірних зі складністю справи. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Доводи відзиву зводяться до того, що нарахування відсотків здійснено правомірно та відповідно до умов кредитного договору, Паспорта споживчого кредиту і Правил, розміщених на сайті первісного кредитора, з якими відповідач був ознайомлений та погодився при укладенні електронного договору; відсотки нараховувались у кілька періодів, як передбачено умовами договору, тому підстав для зменшення стягнених процентів немає. Посилання скаржника на обмеження 1% денної ставки за Законом «Про споживче кредитування» є безпідставним, оскільки відповідна норма набрала чинності 24.12.2023 року і не застосовується до договору від 09.02.2021 року. Витрати на правничу допомогу підтверджені договором, додатковою угодою та актом виконаних робіт, тому є законними і обґрунтованими. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи. Рішення Збаразького районного суду від 10.10.2025 року переглядається лише в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 27567,42 грн, тому в іншій частині апеляційний судом не переглядається. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. 09.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 967026649 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV3Z44F, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит на суму 21990 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті необмежена (п. 1.3 договору) За користування кредитом протягом дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: -виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 54,75 процентів річних, що становить 0,15 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.4.1 договору); -за умови продовження дисконтного періоду, на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в.1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 541,07 процентів річних, що становить 1,48 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.4.2 договору); -у випадку користування кредитом з боку Позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договоору (пункт 1.4.3 договору). Пунктом 1.7.1 кредитного договору визначено, що зобов`язання з повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. -з наступного дня після закінчення дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.7.2 договору). Також сторони договору обумовили, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику, до укладення договору. Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. (пункт 4.1 договору). Строк дії договору обчислюється із моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії договору може бути продовжено із урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п.1.3 та п.1.7 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання. (пункт 4.2 договору). Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. (п. 4.3 договору). Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону. Матеріали справи містять належні та допустимі докази зарахування ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 13000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2021 року, а також докази послідовного переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги. При цьому зазначені обставини щодо факту отримання кредитних коштів та переходу права вимоги позичальником не оспорюються. Згідно виписки з особового рахунка, наданої ТОВ "Юніт Капітал", за кредитним договором №967026649 станом на 25.06.2025 року заборгованість за указаним договором не погашена складає 52071,82 грн, з яких 12999,40 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 39072,42 грн прострочена заборгованість за процентами. Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором № 967026649, відповідачем на погашення заборгованості було сплачено: 12.03.2021 року у розмірі 778 грн, з яких 0,60 було зараховано на погашення заборгованості за тілом кредиту та 777,40 грн - на погашення заборгованості по відсотках. 13.04.2021 року позичальник сплатив 15 грн, які зараховано на погашення заборгованості по відсотках. 21.04.2021 року відповідачем було сплачено 5 грн, які зараховано на погашення заборгованості по відсотках. Окрім того, із змісту наявних у справі розрахунків вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувалися позичальником за період з 09.02.2021 року (дата укладення кредитного договору) по 08.07.2021 року, тобто за 150 днів. Згідно останнього договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.05.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем, до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 на суму загальну сума 52071,82 грн, що підтверджується витягом з Реєстру Боржників. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Стягуючи відсотки за користування кредитом, суд виходив з неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №967026649, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відсотків за період, заявлений позивачем з 09.02.2021 року по 08.07.2021 року (150 днів) у розмірі 39072,42 грн. Однак, з визначеним судом розміром нарахованих відсотків за користування кредитом та періодом їх нарахування погодитися неможливо, виходячи із наступного. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором по відсотках, колегія суддів вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 11.03.2021 року по 08.07.2021 року здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2статті 625 ЦК України. Кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 13000 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту, тобто до 10.03.2021 року (п. п. 1.1, 1.2 договору). Сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті необмежена (п. 1.3 договору) Вперше ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом у розмірі 778 грн, з яких 0,60 було зараховано на погашення заборгованості за тілом кредиту та 777,40 грн на погашення боргу по відсотках, сплачено поза 30 денним строком, визначеним п. 1.3. договору - 12.03.2021 року. При цьому, здійснюючи 12.03.2021 року платіж у рахунок погашення заборгованості (у тому числі процентів), ОСОБА_1 не зазначив відповідного коментаря позичальника про продовження строку дисконтного періоду та не вчинив дій, передбачених пунктом 1.3 договору, а саме не активував в Особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функцію продовження строку дисконтного періоду, у зв`язку з чим підстав вважати, що строк кредитування було продовжено (пролонговано), немає. Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 09.02.2021 року до до 10.03.2021 року - в межах строку кредитування 30 днів, із розрахунку 1,70 процентів в день від суми кредиту (п. 1.4.3 договору) становить 6630 грн. Із змісту наявного у справі розрахунку видно, що ОСОБА_1 на виконання умов договору на погашення відсотків за користування кредитом було сплачено 797,40 грн. Отже, розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом з 09.02.2021 року до до 10.03.2021 року - в межах строку кредитування 30 днів із урахуванням сплаченої заборгованості становить 5832,60 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представника ОСОБА_1 - адвокат Срібний В.А. в прохальній частині апеляційної скарги просить: рішення Збаразького районного суду від 10.10.2025 року в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 27567,42 грн скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги позивача в цій частині, тобто відмовити в стягненні зі ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 27567,42 грн. Таким чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Срібний В.А. не оскаржує судове рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивача відсотків за користування кредитом в сумі 11505 грн. Враховуючи межі вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути 11505 грн відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 967026649 від 09.02.2021 року. Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом в період з 11.03.2021 року по 08.07.2021 року здійснене позивачем є неправомірним, тому стягнута судом першої інстанції сума відсотків за означений період є безпідставною. В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору - з 11.03.2021 року. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв. За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16. У відзиві на апеляційну скаргу позивач фактично ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не відсотки за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до норми ст. 625 ЦК України, тому посилання у відзиві на апеляційну скаргу що позивач у своїй позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України не є підставою для стягнення відсотків з 11.03.2021 року. Щодо судових витрат. У зв`язку зі зміною рішення Збаразького районного суду від 10.10.2025 року, слід провести новий розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становила 52071,82 грн, розмір задоволених позовних вимог становить, із урахуванням даної постанови становить 24504,40 грн. (12999,40 грн тіло + 11505 грн відсотки ), що у відсотковому відношенні становить 47.06 %. Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1139,98 грн (2422,40 грн / 100 х 47.06) судового збору за подання позовної заяви та 3294,20 грн витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій (7000 грн / 100 х 47.06), що разом становить 4434,18 грн. Матеріально-правові вимоги апеляційної скарги задоволено повністю, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн слід стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» в користь ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 1139,98 грн судового збору за подання позовної заяви та 3294,20 грн витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що разом становить 4434,18 грн, тоді як з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» різниці суми судових витрат, яка становить 800,58 грн (4434,18 грн - 3633,60 грн) Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Срібного Валерія Анатолійовича - задовольнити частково. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, зменшивши розмір процентів з 39072,42 грн до 11505 грн, відповідно, загальний розмір стягнення слід зменшити з 52071,82 грн до 24504,40 (12999,40 грн тіло кредиту + 11505 грн проценти). Провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43541163) 800,58 грн судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанову апеляційного суду складено 4 березня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Костів О.З. Храпак Н.М.