Постанова 4817 № 607/22621/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/22621/24Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І. Провадження № 22-ц/817/880/25 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 грудня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників, цивільну справу № 607/22621/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року (ухвалене суддею Якімець Т.І., повний текст якого складено 14 березня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 27 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено електронний договір за №825615877 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Так, відповідач на офіційному сайті товариства www.moneyveo.ua ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику (додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після цього відповідач добровільно заявив про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (додаток № 4). Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9H8D3. Відразу після вчинення відповідачем вказаних дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21750.00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу за №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду за №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду за №26 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду за №27 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду за №31 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду за №32 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги за №140 від 29 червня 2021 року до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 49335.75 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу за №05/0820-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги за №11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу за № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 77349.75 грн. 04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу за №0409/24 відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №825615877 на загальну суму 77349.75 грн. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 77349.75 грн заборгованості за договором кредиту від 27 квітня 2021 року та вирішити питання судових витрат. Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 77349.75 грн, а саме: 21750.00 грн заборгованість за кредитом; 55599.75 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн та судовий збір у розмірі 2422.40 грн. В травні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Безсмертний С.М., звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка в червні 2025 року Тернопільським міськрайонним судом прийнята до розгляду. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року, залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Безсмертний С.М., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент укладення договору факторингу (2018 рік), на який посилається позивач, зобов`язань ОСОБА_2 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало, оскільки кредитний договір між ними, згідно змісту позовних вимог, був укладений лише 08 серпня 2021 року. Отже, право вимоги за зобов`язаннями, що виникли в 2021 році не можуть бути предметом договору факторингу від 2018 року. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і за іншими договорами факторингу. Зазначає, що платіжне доручення № f75b1b2e-b6b3-4d2e-99de-1df7147bc506 від 27 квітня 2021 року містить зазначення номеру картки частково № 5363-54XX-XXXX-7245 без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, само по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 21750.00 грн, без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача. В той же час, сторона відповідача зазначає, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. Зокрема, з договору позики № 825615877 від 27 квітня 2021 року вбачається, що сторони обумовили суму позики в розмірі 21750.00 грн та відсотки за користування кредитом, з розрахунку 0.21 % процентна ставка за день користування, де строк кредитування становив 30 днів, тобто до 27 травня 2021 року. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків за кредитом, нарахованих після спливу строку кредитування після закінчення строку кредитування 27 травня 2021 року, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Щодо витрат на правову допомогу, то сторона відповідача посилається на те, що до матеріалів справи представником позивача не було надано квитанції про сплату витрат на правову допомогу. У зв`язку з викладеним просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 16 жовтня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 21750.00 грн на картковий рахунок відповідача, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення №f75b1b2e-b6b3-4d2e-99de-1df7147bc506 від 27 квітня 2021 року з відміткою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Крім того, згідно з матеріалами справи відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про існування спірного договору та визнання позичальником зобов`язання за ним. У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу за №28/1118-01 (далі Договір факторингу №1), відповідно до положень п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з положеннями п.2.2 Договору факторингу №1 сторони погодили, що відступлення прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за кредитним договором. Як вбачається з умов п.2.3 Договору факторингу №1, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що сплачуються Клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору. В силу положень п.3.1.2 Договору факторингу №1, фінансування належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимоги, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладення додаткових угод. Як слідує з положень п.4.1 Договору факторингу №1, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. 28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду за №19 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з умовами якої сторони передбачили новий строк закінчення договору факторингу, а саме 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду за №26 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з умовами якої сторони погодили викласти текст договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції, а саме пункти 2.1-2.3 Договору. Відповідно до положень п.2.1 (в новій редакції) Договору факторингу №1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з положеннями п.2.2 (в новій редакції) вказаного Договору факторингу №1, сторони погодили, що відступлення прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не замінює попередній. Як вбачається з умов п.2.3 (в новій редакції) Договору факторингу №1, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що сплачуються Клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору. В силу положень п.3.1.2 Договору факторингу №1, фінансування належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимоги, сплачується Фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному Реєстрі прав вимоги. Як слідує з положень п.3.1.3 Договору факторингу №1, фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у розділі 13 Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта. 27 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій відповідач просив надати йому кредит в розмірі 21750 грн, строком на 30 днів, шляхом зарахування вказаної суми на картку за №5363-54ХХ-ХХХХ-7245 (т.1 а.с.38). 27 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем договору за №825615877. Вказаний кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV9H8D3. Згідно з умовами п.п.1.1-1.7 кредитного договору за цим договором Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 21750.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. У пункті 1.2 кредитного договору встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період). Відповідно до пункту 1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Згідно пункту 1.4. за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: - п.1.4.1 виключно на період строку визначеного в п.1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 76.65 процентів річних, що становить 0.21 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; - п.1.4.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.3 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310.25 процентів річних, що становить 0.85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті; - п.1.4.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620.50 процентів річних, що становить 1.70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Відповідно до пункту 1.6 Договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах пункту 1.7 Договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.7.1 Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. Пунктом 1.7 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839.50 процентів річних, що становить 2.30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 3.6. Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов. Відповідно до пункту 4.1 Договору невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua. У пункті 4.2 договору визначено також, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в пункті 1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку договору надання кредиту, передбачених пунктом 1.3 та пунктом 1.7 Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дій Договору, діють до повного їх виконання. Згідно платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» за №f75b1b2e-b6b3-4d2e-99de-1df7147bc506 від 27 квітня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 21750.00 грн на картку за №5363-54ХХ-ХХХХ-7245, згідно договору за № 825615877 від 27 квітня 2021 року (т.1 а.с.57). Як слідує з довідки АТ КБ «ПриватБанк» №08/2024 без дати, банком за доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено грошовий переказ за №1631233042 з перерахування грошових коштів в сумі 21750.00 грн на картку 5363-54ХХ-ХХХХ-7245. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду за №27 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з умовами якої сторони передбачили новий строк закінчення договору факторингу, а саме 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з умовами якої сторони передбачили новий строк закінчення договору факторингу, а саме 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з умовами якої сторони передбачили новий строк закінчення договору факторингу, а саме 31 грудня 2024 року. Згідно Реєстру прав вимоги за №140 від 29 червня 2021 року до Договору факторингу №1, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №825615877 від 27 квітня 2021 року в сумі 49335.75 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу за №05/0820-01 (далі Договір факторингу №2), відповідно до положень п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з положеннями п.2.2 вказаного Договору факторингу №2 сторони погодили, що відступлення прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не замінює попередній. Як вбачається з умов п.2.3 Договору факторингу №2, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що сплачуються Клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору. В силу положень п.3.1.2 Договору факторингу №2, фінансування належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимоги, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладення додаткових угод. Як слідує з положень п.3.1.3 Договору факторингу №2, фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у розділі 13 Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта. Згідно п.4.1 Договору факторингу №2, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до положень п.5.4.4 Договору факторингу №2, Клієнт має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 і більше разів) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 робочих днів до планової дати розірвання. Згідно Реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу №2, від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року в сумі 77349.75 грн. 04 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу за №0409/24 (далі Договір факторингу №3), відповідно до положень п.1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з положеннями п.1.2 вказаного Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №1, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Як слідує з положень п.п.3.3, 3.4 Договору, ціна продажу за Договором становить 260026.17 грн без ПДВ. Фактор сплачує Клієнту 100% ціни продажу, передбаченої п.3.3 Договору не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта. Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №3 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 04 вересня 2024 року вбачається, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року в сумі 77349.75 грн. Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року становить 77349.75 грн, з яких: 21750.00 грн заборгованість по тілу кредиту, 55599.75 грн - заборгованість за відсотками. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №825615877 від 27 квітня 2021 року заборгованість відповідача становить 77349.75 грн, з яких: 21750.00 грн заборгованість по тілу кредиту, 55599.75 грн заборгованість за відсотками Як було встановлено судом та не оскаржується в апеляційній скарзі, кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, однак відповідач вважає не доведеним факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 21750.00 грн. Як вбачається з платіжного доручення за №f75b1b2e-b6b3-4d2e-99de-1df7147bc506 від 27 квітня 2021 року, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року виконав в повному обсязі. Крім того, вказаний доказ не суперечить іншим доказам у справі. При цьому, колегія суддів наголошує, що у вищевказаному платіжному дорученні зазначено реквізити: платника, отримувача, РНОКПП отримувача, маска банківської картки отримувача та призначення платежу. З огляду на викладене та оцінюючи докази як кожен окремо так і в сукупності, враховуючи принцип змагальності, апеляційний суд приходить до висновку, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідно до вимог чинного законодавства між первісним кредитором та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за № 825615877 від 27 квітня 2021 року і між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та відповідачем отримано кредитні кошти, однак фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_2 кредитні кошти не повернуті, тому існують правові підстави для стягнення з відповідача фактично отримані сум кредитних коштів в розмірі 21750.00 грн. Щодо стягнення заборгованості за відсотками. Обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за відсотками в сумі 55599.75 грн, з яким погодився суд першої інстанції, позивач посилався на те, що вказаний розрахунок погоджений між сторонами в п.1.7.1 кредитного договору, за яким строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839.50 процентів річних, що становить 2.30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.7.2). Проте, колегія суддів не може погодитися з аргументами позивача та висновками суду першої інстанції щодо нарахування процентів за кредитним договором відповідно до п.п.1.4.2, 1.4.3 Договору з таких підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлений ОСОБА_2 строк користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано позичальнику, виходячи зі строку кредитування з 27 квітня 2021 року по 24 серпня 2021 року. З матеріалів справи встановлено, що укладаючи з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір шляхом приєднання (акцепту оферти) відповідач ОСОБА_2 скористався належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де йому надано можливість самостійно обрати «суму кредиту», «термін» (строк кредитування) згідно з Алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Заповнивши усі запитувані кредитором дані, відповідач акцептував оферту на зручних для нього умовах, які у момент акцепту пропонував йому первісний кредитор самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 27 квітня 2021 року. У такій Заявці визначено, що сума кредиту становить 21750.00 грн, строк кредиту 30 днів. Акцепт оферти було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору. У пункті 1.2 договору від 27 квітня 2021 року встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період). Процента ставка 0.21 в день від суми кредиту за час користування ним (п.1.4.1 договору). Відповідно до пункту 1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. У пункті 4.2 договору визначено також, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в пункті 1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку договору надання кредиту, передбачених пунктом 1.3 та пунктом 1.7 Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дій Договору, діють до повного їх виконання. В той же час згідно із п.1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору). У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що відсутні докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 1.3 договору (оплати протягом «дисконтного періоду» (30-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які б свідчили про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником. Як вбачається із розрахунку заборгованості, поданого позивачем згідно умов кредитного договору, при визначенні Дисконтного періоду у 30 днів, проценти, нараховані позивачем в період строку дії договору після спливу 30 днів, у декілька разів (два і більше) перевищили заборгованість за наданим кредитом. Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником. Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору № 825615877 від 27 квітня 2021 року щодо строку його дії 30 календарних днів згідно пункту 1.2 чи 120 календарних днів (30 днів Дисконтний період + 90 днів продовження строку згідно 212 ЦК України) згідно пункту 1.7.1 та процентної ставки, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem. Більше того, у заяві відповідача на отримання грошових коштів визначено, що останній просить надати кредит в сумі 21750.00 грн, строк кредиту 30 днів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party). Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17). Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (пункт 1.7.1 кредитного договору) та процентної ставки (пункт 1.7.2 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин. Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору. В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що починаючи з 28 травня 2021 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року. Колегія суддів також звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна обставина» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначений між сторонами згідно кредитного договору, зокрема, 30 календарних днів та 0.21 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Апеляційний суд приходить до переконання, що п.1.7 договору прямо суперечить п.п.1.2 та 1.4.1 та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції. Крім того, згідно умов графіку платежів кредитного договору № 825615877 від 27 квітня 2021 року вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_2 на період з 27 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року, сума кредиту - 21750 грн, проценти за користування кредитом 1370.40 грн, загальна вартість кредиту 23120.40 грн. У справі, що переглядається, позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних витрат в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 27 квітня 2021 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти. Апеляційний суд вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, нарахованих виключно у період з 27 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року в межах тридцятиденного строку за ставкою 0.21% в день від суми кредиту, що разом становить 1370.40 грн (45.68 грн х 30). Відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у заявленій позивачем сумі 55599.75 грн. Отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 23120.40 грн, що складається із наступного: - 21750.00 грн розмір заборгованості за тілом кредиту; - 1370.40 грн розмір заборгованості за відсотками. Щодо переходу до позивача права вимоги за кредитним договором. Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо недоведення позивачем факту набуття права вимоги за спірним кредитним договором у зв`язку з ненаданням позивачем доказів здійснення відповідними Факторами перерахування грошових коштів на рахунок Клієнтів згідно договорів факторингу за №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з подальшими укладеними додатковими договорами), за №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та за №0409/24 від 04 вересня 2024 року. Так, мотивуючи доводи щодо відсутності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором у зв`язку з відсутністю доказів оплати за договорами факторингу, відповідач послався на постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17, де суд зробив один з висновків про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, в тому числі докази на підтвердження оплати за договором. Однак, проаналізувавши вказане вище рішення Верховного Суду та зроблені у ньому висновки, колегією суддів встановлено, що у згаданій справі умовами Договору факторингу та Договору відступлення-1 було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом (стороною 1) в повному обсязі оплати за такими договорами. Разом з тим, такі докази суду надані не були. У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що згідно з п.4.1 договорів факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та від 05 серпня 2020 року №05/0820-01, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (Клієнт), право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Згідно з п.1.2 договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Клієнт), перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. У відповідності до вимог вказаних вище договорів факторингу, наявні в матеріалах справи реєстри прав вимог, а також Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року підписані сторонами та скріплені печатками відповідних Товариств. Отже, встановлені під час розгляду даної справи обставини є відмінними від тих, що були предметом перегляду Верховним Судом у справі № 905/306/17. Це ж стосується і постанов Верховного Суду у інших справах, на які посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, оскільки у них судами надавалась оцінка ознакам договору факторингу, в той час як у справі, що переглядається, фактично вирішується питання щодо порядку відступлення права вимоги за договорами факторингу. Також, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо недоведення позивачем факту набуття права вимоги за спірним кредитним договором у зв`язку з тим, що на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_2 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17. Колегія суддів вважає, що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року договір факторингу №28/1118-01 є триваючим правочином та додатковими угодами до даного договору №19, №26, №27, №31 та №32 його термін дії неодноразово продовжувався до 31 грудня 2024 року включно. В межах строку дії вказаного договору можливе відступлення прав вимоги, в тому числі і майбутніх, але лише у разі їх визначеності, конкретності та індивідуалізації. Як вбачається з матеріалів справи, після укладення додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, термін якого продовжувався, ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги №140 від 29 червня 2021 року, в тому числі щодо ОСОБА_2 за спірним кредитним договором. Таким чином, відповідач помилково посилається про неможливість переходу права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу, який укладений раніше, ніж кредитний договір. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що право вимоги за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 на суму 23120.40 грн перейшло до позивача. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитними договорами з 77349.75 грн до 23120.40 грн. Щодо вирішення питання судових витрат. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцять статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підтвердження судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій апелянтом надано копію банківської квитанції від 15 травня 2025 року №3М72-7К09-8А0Т-К за сплату судового збору в сумі 605.60 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення, копію банківської квитанції від 25 серпня 2025 року №0.0.4516162959.1 за сплату судового збору в сумі 3633.60 грн за подання апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ціна позову у даній справі становила 77349.75 грн. Судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» на суму 23120.40 грн, що становить 29.89% ціни позову. Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви, заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, становили 2422.40 грн, 605.60 грн та 3633.60 грн. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 724.05 грн (2422.40/100*29.89%). Також зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (70.11% від 605.60 та 70.11% від 3633.60), що в сумі становить 2999.09 грн (424.58 +2574.51). Отже різниця між понесеним судовим збором позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 2275.04 грн (2999.09 - 724.05). За таких обставин колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, пов`язану зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід покласти на позивача. Разом з тим, колегія суддів враховує, що оскаржуваним рішенням суду також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій апелянтом надано копію договору про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року №09/09/24-02, копію додаткової угоди №4 до договору про надання правничої допомоги, копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги 09 вересня 2024 року №09/09/24-02, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року за розгляд справи в суді першої інстанції на суму 6000 грн. Таким чином витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 1793.40 грн (6000/100*29.89%). Доводи апелянта про те, що до матеріалів позовної заяви представником позивача не було надано квитанції про сплату витрат на правову допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення з витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які понесені позивачем, з 2000.00 грн до 1793.40 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 825615877 від 27 квітня 2021 року з 77349.75 грн до 23120.40 грн, з яких 21750.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1370.40 грн - сума заборгованості за відсотками. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з 2000.00 грн до 1793.40 грн. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422.40 грн сплаченого судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 2275.04 грн витрати зі сплати судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 05 грудня 2025 року. Реквізити учасників: Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163. Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Головуючий О.З. Костів Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома