Постанова 4801 № 127/15699/16-ц

Справа № 127/15699/16-ц Провадження № 22-ц/801/212/2026 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 рокуСправа № 127/15699/16-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року про відмову у задоволенні скарги, постановлену суддею Бойко В.М. в м. Вінниці, в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Першого відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій неправомірними, припинення розшуку та зняття арешту з майна, встановив: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила: - визнати неправомірною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо невиконання Закону України «Про виконавче провадження» в частині невинесення постанови про розшук автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; - розглянути питання зняття арешту із зазначеного автомобіля; - зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винести постанову про скасування арешту та припинення розшуку автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у межах виконавчого провадження №59826352 та надіслати її до Інформаційного порталу Національної поліції України. В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що 24 лютого 2017 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м.Вінниці було відкрито виконавче провадження №53469289 за виконавчим документом, виданим згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року у справі №127/15699/16-ц. У межах даного виконавчого провадження видано ряд постанов, серед яких: 24 лютого 2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження; 24 липня 2018 року постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (передача автомобіля на зберігання). 20 вересня 2019 року без будь-яких підстав державним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника автомобіля, який передано на зберігання. 26 грудня 2023 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на сьогоднішній день виконавче провадження завершене, оригінал виконавчого документа повернуто стягувачу без виконання. ОСОБА_1 вказує, що належний їй на праві власності автомобіль досі перебуває у розшуку та під арештом, хоча він не відчужувався, його місцезнаходження достовірно відоме, а виконавче провадження завершено. Транспортний засіб зберігався у її батька ОСОБА_2 , а з вересня 2024 року внаслідок невиконання виконавчою службою прямої норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо припинення розшуку, автомобіль патрульною постовою службою розміщений на штраф майданчику і вже як рік нараховується плата за кожний день його зберігання. Прохання зняти арешт та припинити розшук залишені державним виконавцем без реагування. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити. У скарзі зазначає, що на сьогоднішній день відкритого виконавчого провадження не існує, отже немає жодних підстав для застосування виконавчою службою виконавчих дій та тримання автомобіля під арештом. Питання щодо зняття автомобіля з розшуку судом взагалі не розглядалося. Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук транспортного засобу боржника припиняється у разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Державному виконавцю було відомо, де знаходиться автомобіль. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2024 року було витребувано з Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №53469289. Оригінал вказаного виконавчого провадження було оглянуто в судовому засіданні при апеляційному перегляді і витяг з нього (копії деяких матеріалів) було долучено до матеріалів справи: виконавчий лист у справі №127/15699/16-ц; заява про прийняття до виконання виконавчого листа; постанови державного виконавця (про відкриття виконавчого провадження №53469289; про розшук майна боржника; про опис та арешт майна боржника; про призначення суб`єкта оціночної діяльності; про повернення виконавчого документа); заяви стягувача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; листи начальника відділу виконавчої служби; акти державного виконавця; вимоги державного виконавця. Встановлено, що 24 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Щербатюком А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53469289 з виконання виконавчого листа №127/15699/16-ц, виданого 21 лютого 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитків в розмірі 213 690 грн, а також 2 136, 91 грн судового збору (а.с.6). 24 липня 2018 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у вказаному виконавчому провадженні. У вказаній постанові зазначено, що в ході проведення виконавчий дій державним виконавцем виявлено транспортний засіб, що належить ОСОБА_4 , а тому постановлено описати та накласти арешт на наступне майно: Mersedes-Benz Vito 115 CDI, рік випуску - 2005, об`єм двигуна см куб. 2148, д.н.з. НОМЕР_1 , колір сірий, тип фургон малотонажний, номер шасі - НОМЕР_2 , повна маса 2940. Відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_2 та попереджено його про відповідальність (а.с.7-8). 20 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук Mersedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова,рами): НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_4 (а.с.9). 26 грудня 2023 року головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пращук В.В., зважаючи на те, що протягом року з дня оголошення розшуку не було виявлено транспортний засіб боржника, а інше майно за боржником ОСОБА_4 , на яке може бути звернено стягнення відсутнє, і здійсненні виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.10). У зв`язку з реєстрацією 18 жовтня 2018 року шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.4). Факт належності ОСОБА_1 зазначеного вище транспортного засобу на праві власності підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5). Оскільки виконавчий лист повернуто стягувачу і відкритого виконавчого провадження наразі не існує, ОСОБА_1 вважає, що підстав для тримання автомобіля під арештом не має, а відтак звернулася до суду із вказаною скаргою. Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі 21 лютого 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області виконавчого листа №127/15699/16-ц, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII). У статті першій Закону №1404-VIII зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до частини другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом. Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. У пункті 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи в судах визначені у частині першій статті 39 Закону №1404-VIІІ. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі №2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону №1404-VIII, свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону №1404-VI11). Водночас частиною п`ятою статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення. Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону № 1404-VIII. Відповідно до положень частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); - у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Водночас законодавець у Законі № 1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII). Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону №1404-VIII. Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі №910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі №263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі №127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі №137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі №202/1182/22. Із наведеного вище слідує, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження. Докази належного виконання рішення суду матеріали справи не містять. У цій справі встановлено, що 26 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. За змістом частин 4-5 цієї статті, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання . У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. У вказаній вище постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 26 грудня 2026 року (пункт другий). Тобто на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даною скаргою строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив. Отже, враховуючи підставу повернення виконавчого документа стягувачу, останній має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків, а тому вказані обставини не є підставою для зняття арешту з майна боржника та задоволення скарги ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 зазначає, що державному виконавцю було відомо місце знаходження автомобіля. У судовому засіданні при апеляційному перегляді справи державний виконавець пояснив хронологічний процес дій виконавця з приводу згаданого транспортного засобу. Спершу вказаний транспортний засіб було оголошено в розшук. Після його виявлення відбувся опис та арешт цього транспортного засобу (24 липня 2018 року) і передано на відповідальне зберігання батькові боржника ОСОБА_2 .. Однак, у подальшому відповідальна за зберігання особа порушила вимоги виконавця і приховала цей транспортний засіб, тобто транспортний засіб зник і після цього державний виконавець знову виніс постанову про розшук транспортного засобу. Протягом року цей транспортний засіб не був виявлений і як наслідок виконавче провадження було завершене, а виконавчий лист повернутий стягувачу. Отже, на думку апеляційного суду, скаржник навмисно ввела в оману суд щодо дійсних обставин справи, а її дії (скарга) направлені на зняття арешту з транспортного засобу, який перебуває на штрафмайданчику. Судове рішення, на виконання якого було відкрите виконавче провадження, скаржником так і не виконано. У ч. 1 ст. 375 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 січня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк