Постанова 4801 № 127/15699/16-ц

Справа № 127/15699/16-ц Провадження № 22-ц/801/2169/2020 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуСправа № 127/15699/16-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Рибчинського В.П., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., за участю сторін: представників скаржника ОСОБА_1 - Олейнікової Д.Р. , Максюти А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/15699/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року, яка постановлена суддею Жмудьом О.О. у Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 20 жовтня 2020 року, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця ЦВ ДВС м. Вінниця Пращука В.В. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В. - залишено без розгляду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року скаргу Л.А. на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В. повернуто без розгляду. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, скаржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, доступу до правосуддя, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Судом встановлено, що лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця ЦВ ДВС м. Вінниця Пращука В.В. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В. - залишено без розгляду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскаржуваною ухвалою від 20 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що як вбачається з поданих матеріалів скарги, ОСОБА_1 у порушення ч. 2 ст. 183 ЦПК України, не надано доказів надіслання (надання) цієї скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи (провадження), а тому на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України, скаргу повернуто без розгляду. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм ЦПК України з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно із ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть такого права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 21.09.1994 року в справі Фаєд проти Сполученого королівства (п.65), рішення від 18.02.1999 року у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини (п.59), рішення від 10.05.2001 р. у справі Т .Р. та К.М. проти Сполученого Королівства (п.93), рішення від 12.07.2001 р. у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини (п.45)). Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції залишалась скарга ОСОБА_1 без розгляду ухвалою від 13 березня 2020 року, яку в подальшому було скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Проте оскаржуваною ухвалою від 20 жовтня 2020 року повертає без розгляду скаргу ОСОБА_1 . Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, різним чином ухиляється від її розгляду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Висновки суду першої інстанції не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської Конвенції прав людини. У рішенні в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та у рішенні в справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Ця обставина визнана порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та, діючи всупереч вимогам частини 4 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув скаргу без розгляду, припустивши надмірний формалізм, і вказані дії суду унеможливили доступ скаржника до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.285, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Рибчинський В.П. Стадник І.М.