Ухвала КАС ВС № 340/3183/24

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа №340/3183/24 адміністративне провадження № К/990/49032/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якій просив суд: нарахувати та виплатити на його користь: - середній заробіток у сумі 920559,03 грн (дев`ятсот двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 03 копійки) за весь час затримки по день фактичного розрахунку; - кошти у сумі 999819,03 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 03 копійки), як компенсацію моральної шкоди; - кошти у сумі 11511,22 грн (одинадцять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 22 копійки), як три відсотка річних від простроченої суми; - кошти у сумі 66806,83 грн (шістдесят шість тисяч вісімсот шість гривень 83 копійки), як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди; - кошти у сумі 102734,10 грн (сто дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні 10 копійок), як пеню за порушення строків виконання зобов`язання. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2016 по 03.05.2024 в сумі 94519,47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1937,92 . Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №340/3183/24 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України, у зв`язку із тим, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги. 07.10.25 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 у справі № 340/3183/24. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2025 Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 у справі № 340/3183/24 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Оскільки посилання скаржник у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводилось до незгоди із висновками судів обох інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. 16.10.25 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 у справі № 340/3183/24. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2025 касаційну скаргу (провадження №К/990/42339/25) Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 у справі №340/3183/24 була повернута скаржнику ухвалою Верховного Суду на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України (із застосуванням аналогії закону). Причиною повернення стало те, що на момент її розгляду в суді вже перебувала на розгляді ідентична за змістом та предметом оскарження касаційна скарга того ж самого заявника у цій же справі (провадження № К/990/40936/25), за якою ще не було прийнято рішення про відкриття провадження. 27.11.25 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 у справі № 340/3183/24. Разом із касаційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На обґрунтування якого скаржник зазначив, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду 11.12.2025 визнано неповажними причини пропуску на касаційне оскраження, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Визнаючи неповажними наведені касатором у вказаній заяві причини пропуску строку звернення до касаційного суду, Суд виходив з того, що право на повторне звернення із касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Суд зазначив, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження, а та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього. За оцінкою Суду зазначену скаржником причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Враховуючи, що будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано, то Суд на цій підставі дійшов висновку про те, наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, відповідно до якої касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Залишаючи без руху вчетверте подану касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Суд з урахуванням процитованих приписів частини третьої статті 332 КАС України установив скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Одночасно, скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11.12.2025) доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Кіровоградській області 11.12.25 о 21:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 18.12.2025 від скаржника через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Соколова В.М. з 30.12.2025 по 02.01.2026 (наказ від 10.12.2025 №4892/0/6-25), Білак М.В. з 22.12.2025 по 07.01.2026 (наказ від 07.11.2025 №5376/0/5-25), та Єресько Л.О. з 29.12.2025 по 16.01.2026 (наказ від 05.12.2025 № 4825/0/6-25), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу суддів з відпусток. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. В уточненій касаційній скарзі скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначив, що судами попередніх інстанції застосовано статтю 52 КАС України та постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, від 14.09.2023 у справі №826/6712/16, від 20.12.2024 у справі № 280/2157/22. Обов`язковими умовами при скарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі). Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Так у справах № 826/9815/18, № 826/6712/16 первинними відповідачами були визначені Головні управління ДФС у відповідних областях, а в процесі судового розгляду первинні відповідачі замінені в порядку правонаступництва, визначеному статтею 52 КАС України, на Головні управління ДПС у відповідних областях. У постанові Верховного Суду від від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 предметом касаційного розгляду була ухвала суду першої інстанції після перегляду її в апеляційному порядку про заміну первинного відповідача Головне управління ДФС у відповідній області в порядку правонаступництва відповідно до статті 52 КАС України на Головне управління ДПС у відповідній області. У постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 826/6712/16 в касаційному порядку переглядалося рішення суду першої, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, у процесі ухвалення якого судом першої інстанції протокольною ухвалою також замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у відповідній області в порядку правонаступництва відповідно до статті 52 КАС України на Головне управління ДПС у відповідній області. У постанові Верховного Суду від від 11.10.2023 у справі № 280/2157/22 предметом касаційного розгляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правових висновків щодо застосування статті 52 КАС України ця постанова не містить. Водночас у справі, що розглядається [340/3183/24] судом першої інстанції не вирішувалося питання заміни Головного управління ДФС у відповідній області в порядку правонаступництва відповідно до статті 52 КАС України на Головне управління ДПС у відповідній області. У цій справі провадження відкрито за позовною заявою до Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Державної податкової служби України. Отже правовідносини у справах № 826/9815/18, № 826/6712/16 та № 280/2157/22 не є подібними до обставин цієї справи [340/3183/24], а висновки Верховного Суду, викладені у відповідних постановах у вказаних справах, не можуть слугувати прикладами неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з уточненою касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, первинна касаційна скарга на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2025 була подана вчасно, а повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. Як слідує зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, поданого на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржник наводить обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, які за своїм змістом є ідентичними тим, що вже були викладені ним у касаційній скарзі. Враховуючи, що за наслідками розгляду вказаної скарги судом уже було постановлено ухвалу про залишення її без руху через пропуск встановленого законом строку, а наведені скаржником аргументи вже були предметом оцінки Суду та визнані ним неповажними, водночас подане скаржником клопотання фактично дублює раніше надані пояснення без наведення будь-яких інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. У цьому взаємозв`язку Суд повторює, що сам по собі факт повернення касаційної скарги не свідчить про наявність дійсно істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, які не залежать від волевиявлення особи. При вирішенні питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги. Суд враховує, що скаржнику було забезпечено практичну можливість усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги шляхом залишення її без руху із указанням таких недоліків та встановленням строку та способу їх усунення, однак касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала через невиконання в повному обсязі означеної ухвали Суду. Суд, не заперечуючи права учасників справи на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, з положень яких витікає, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Суд звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Звернення з цією касаційною скаргою є четвертим, а підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення. Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Суд підкреслює, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. На підставі наведеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 11.12.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування поважності підстав поновлення строку на касаційне оскарження. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а також, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску Головним управління ДПС у Кіровоградській області строку на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 340/3183/24. Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 340/3183/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак