Ухвала КАС ВС № 340/2025/25

УХВАЛА 16 червня 2026 року м. Київ справа №340/2025/25 адміністративне провадження № К/990/20096/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі №340/2025/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ-МАШ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ-МАШ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.02.2025р, №00014060702 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ-МАШ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1.860.850,00 грн, №00014040702, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ-МАШ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 757.138,00 грн, №00014070702, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ-МАШ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 603.446,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 04.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі №340/2025/25. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження; належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про поновлення строку касаційного оскарження, заяву про уточнення касаційної скарги. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у правовідносинах, де платником податків надано пояснення та документи на запит контролюючого органу, а перевірку призначено через тривалий проміжок часу після їх отримання. Скаржником зауважено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність перевірки з мотивів відсутності доказів проведення контролюючим органом аналізу наданих документів та через сплив п`ятирічного строку після отримання відповідей на запити. Водночас ні підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ні інші положення податкового законодавства не встановлюють обов`язку контролюючого органу оформлювати результати такого аналізу окремим документом та не визначають строку, протягом якого після отримання відповіді платника повинна бути призначена перевірка. У зв`язку з цим існує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо правильного застосування підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України у зазначених правовідносинах. Крім того, скаржником також вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судами попередніх інстанцій допущено істотні порушення норм процесуального права. На думку податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли визначальних для вирішення спору висновків про відсутність аналізу наданих платником пояснень та документів, а також про порушення контролюючим органом певного «розумного строку» для призначення перевірки, незважаючи на те, що такі обставини не підтверджені належними і допустимими доказами та не передбачені Податковим кодексом України як обов`язкові умови реалізації повноважень контролюючого органу, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Скаржником зауважено, що судами неправильно застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, не встановили та не обґрунтували, яким саме чином відсутність окремого документа про результати аналізу пояснень платника податків або проміжок часу між отриманням відповідей та прийняттям наказу про перевірку вплинули чи могли вплинути на правильність висновків перевірки та зміст оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Фактично суди визнали перевірку незаконною з формальних підстав, не встановивши їхнього впливу на результати контрольного заходу, що прямо суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд зауважує, що одночасне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах і неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про наявність процедурних порушень, які пов`язані з відсутністю підстав, в межах цих правовідносин, для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, що, в свою чергу, є наслідком того, що акт перевірки є недопустимим доказом у цій справі, у суду першої інстанції обґрунтовано відсутні підстави для надання правової оцінки реальності господарських операцій (з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку) та надання оцінки встановленим відповідачем порушенням норм податкового законодавства, які викладені в цьому акті перевірки. Судом зазначено про порушення контролюючим органом порядку призначення перевірки та, як наслідок, протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, при цьому враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №160/12714/22, від 28.03.2024 у справі №620/1755/22, від 11.07.2024 у справі №320/7160/19, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 16.07.2024 у справі №826/671/18. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують, зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржником вказано про усунення недоліків касаційної скарги, сумлінне виконання процесуальних обов`язків, зазначено про конституційне право на касаційне оскарження рішень, зауважено про введення воєнного стану. Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Касаційну скаргу подано втретє 04.05.2026, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 17.02.2026, від 20.04.2026. Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває раніше встановлених недоліків. Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, та сплати судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк. Скаржником не обґрунтовано належними доводами причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану та зволіканням з повторним поданням касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі №340/2025/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі №340/2025/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко