Постанова 4854 № 420/15717/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15717/25 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Єщенко О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просила визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.04.2025 р. № 7543/03-16 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати Акт від 02.04.2025 р., що підтверджує спільне проживання ОСОБА_1 з годувальником за однією адресою, на підставі чого здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з моменту її звернення 02.04.2025 р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, як за доцільний документ - Акт від 02.04.2025 р., який також виданий відповідно до чинного законодавства за місцем проживання подружжя та прямо вказує на спільне проживання ОСОБА_1 з годувальником за однією адресою: АДРЕСА_1 . Апелянт зазначає, що нею надано необхідні документи для переведення на інший вид пенсії, як того вимагає чинне законодавство як при зверненні до пенсійного органу, так і до суду разом з позовом по даній справі, а отже доведено право на такий перехід. 03 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком. З 2020 року ОСОБА_1 перебувала в офіційному шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.08.2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.03.2025 року. В позовній заяві позивачка зазначила, що станом на дату смерті чоловіка подружжя проживало разом за адресою: АДРЕСА_1 та фактично позивачка перебувала на утриманні чоловіка. У квітні 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 09.04.2025 року № 7543/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058, оскільки відсутня довідка про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження факту спільного проживання подружжя за адресою: АДРЕСА_1 надано Акт від 02.04.2025 р., який не відповідає положенням Порядку № 22-1. Суд зазначив, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, не надала документи, що засвідчують факт свого перебування саме на утриманні померлого годувальника. Колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно п.3 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. За приписами ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абз. 2 ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV). Відповідно до ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. За приписами ч.3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Відповідно до п.2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Виходячи з наведених правових норм, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, зокрема дружині, яка була на утримання годувальника, а перелік документів, що засвідчують факт перебування на утриманні наведено у п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1. При цьому, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про шлюб. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Повертаючись до обставин справи, колегією суддів встановлено, що зі змісту доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Позивачка на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію за віком, що сторонами не заперечується. У квітні 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком по інвалідності на пенсію по втраті годувальника. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.04.2025 року № 7543/03-16 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058, оскільки відсутня довідка про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою. При цьому, відповідачем не взято до уваги, що на підтвердження факту проживання разом з годувальником ОСОБА_2 за однією адресою, позивачка надала Акт від 02.04.2025 р., відповідно до якого мешканці (сусіди), а саме ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно мешкала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Підписи вищезазначених осіб в акті від 02.04.2025 р. підтверджено і завірено посадовими особами майстром ОСОБА_6 та начальником Свірським Ю.А. дільниці № 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Сервіс Плюс» (а.с. 11). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, шо наданий позивачкою Акт проживання однією сім`єю відноситься до визначених п. 2.11 Порядку №22-1 інших документів, адже приписи п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 не обмежують можливість видачі документів для засвідчення факту перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї лише органом місцевого самоврядування. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вжите в п.2.11 Порядку №22-1 слово зокрема означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, в тому числі, серед іншого. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 , проживала з ним на момент смерту однією сім`єю а відтак перебувала на його утриманні. Позивачка є пенсіонеркою непрацездатного віку, отримує пенсію за віком, а відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку що рішення пенсійного органу від 09.04.2025 р. № 7543/03-16 є протиправним та підлягає скасуванню. Що стосується позовних вимог про зобов`язання двох відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абз. 14 п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії. З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь апелянта сплачений судовий збір до суду першої інстанції у розмірі 968,96 грн. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.04.2025 р. № 7543/03-16 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ЄДРПОУ 42098368) здійснити переведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 02.04.2025 р. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: О.В. Єщенко