Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/776/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/776/23 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2023 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.12.2022 року про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою померлого годувальника ОСОБА_2 у розмірі 60% місячного заробітку посади голови Арцизького суду Одеської області. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою для проведення перерахунку пенсії. Однак, листом відповідача від 21.12.2022р. відмовлено у перерахунку пенсії позивача та здійсненні відповідних виплат. Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки та такими, що порушують її право на соціальний захист. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у задоволенні позовної заяви відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що на час звернення до суду, позивач відповідно до довідки УПФУ отримує пенсію у розмірі 3 742 грн. 91 коп. за втратою годувальника ОСОБА_2 , крім того відповідач користується нормами та Законами 2015 року та розрахунок пенсії нараховується відповідно до саме цього року. Відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» померлий чоловік позивача на даний час повинен був отримувати пенсійне забезпечення відповідно до законів на порядок вище, ніж нараховується на час звернення до суду. Апелянт вказує, що вказані обставини та обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження при зверненні до Територіального управлінні Державної судової адміністрації Одеської області, які на адвокатський запит захисника 10.02.2023 відповіли, що на даний час (січень 2023 року) за аналогічною посадою голови районного суду, заробітна плата при виході на пенсію складає 107 202грн. 00 коп. Копію вказаної відповіді було надано до суду в якості належного доказу 23.02.2023. Таким чином, позивач вважає що відповідач порушує норми Законів України «Про судоустрій та статус суддів» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», знижуючи виплату пенсійного забезпечення позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ОСОБА_1 з 23.06.2004 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , яку обчислено відповідно до Закону України «Про державну службу». Померлий чоловік на момент смерті працював на посаді судді в Арцизькому районному суді. Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу». Прийняття зазначеного Закону №213, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Враховуючи викладене, з 01.06.2015 пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом «Про державну службу», не перераховуються. Крім того, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить. Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, на думку відповідача, факт протиправних дій з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку пенсії по втраті годувальника відсутній, як і відсутні підстави для скасування рішення від 30.03.2023 по справі №420/776/23. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у повному обсязі у задоволенні її апеляційної скарги. 06 червня 2023 року до суду від представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката С.О. Саінчина надійшло клопотання, в якому він просить оголосити перерву, зазначає, що приймати участь у справі бажає особисто, про час та дату просить повідомити. Зазначене клопотання обгрунтовано тим, що на дату призначення слухання справи представник прибути не має можливості, оскільки в Київському районному суду м. Одеси 08.06.2023 року він приймає участь у кримінальному провадженні як захисник. Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв`язку із втратою годувальника, позивач отримує пенсійне забезпечення, що підтверджується рішенням суду від 23.06.2004 року. В подальшому, представник позивача - Кривцов М.І. звернувся до відповідача із заявою для проведення перерахунку пенсії. Однак, листом від 21.12.2022р. № 20607-18419/К-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , яку обчислено відповідно до Закону України "Про державну службу". Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону. Ураховуючи викладене, з 1 червня 2015 року пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом, не перераховуються (а.с. 11). Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься заява представника позивача Кривцова М.І. від 22.11.2022, відповідь на яку оскаржує позивач. Згідно цієї заяви представник позивача просив з`ясувати питання можливості перерахунку пенсії ОСОБА_1 і проінформувати його за можливості. Питання про зміну виду пенсійного забезпечення у зверненні не ставилось. Відтак, сд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що листом відповідача від 21.12.2022, яка остання вважає рішенням державного органу їй відмовлено в перерахунку пенсії, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом, який на цей час регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) від 09.07.2003 №1058-IV. Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по втраті годувальника) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач з 23.06.2004р. отримує пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ за померлого чоловіка, який на момент смерті працював на посаді судді в Арцизькому районному суді. Частиною десятою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ було визначено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі-Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону №3723-ХІІ, після 01 січня 2015 року делегував Уряду. Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії (далі - Постанова №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії. Так, за правилами пункту 4 Постанови №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію,на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865). Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів , якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 Постанови №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики . Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить. Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України. У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий Закон України Про державну службу №889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням (далі - Закон №889-VIII). У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII). Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено. Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ні Закон України №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Сорінг проти Сполученого Королівства суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі Кйартан Асмудсон проти Ісландії ). Враховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України №1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З вищенаведеного слідує, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано особою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії (після 01.05.2016) такої підстави для перерахунку призначених державним службовцям пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено. Аналогічна позиція з приводу застосування норм Закону №3723-XII щодо перерахунку пенсій, призначених на підставі цього Закону, була висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 по справі №646/10879/16-а, від 13.03.2018 по справі №243/8492/16-а, від 04.05.2018 по справі №712/12892/16-а. Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача надано відповідь від 21.12.2022 із роз`ясненням причин не можливості проведення перерахунку пенсії. Колегія суддів зазначає, що відповідно до копії заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за ЗУ «Про державну службу» (а.с. 54 оборот). Крім того, в матеріалах справи міститься заява представника позивача - Кривцова М.І. від 22.11.2022, відповідь на яку оскаржує позивач. Згідно цієї заяви представник позивача просив з`ясувати питання можливості перерахунку пенсії ОСОБА_1 і проінформувати його за можливості. Питання про зміну виду пенсійного забезпечення у зверненні не ставилось. Таким чином, колегія суддів зазначає, оскільки позивач отримує пенсію по втраті годувальника за Законом України "Про державну службу", з заявою про перехід на інший вид пенсії до відповідача не зверталась, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою померлого годувальника ОСОБА_2 у розмірі 60% місячного заробітку посади голови Арцизького суду Одеської області. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик