Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1697/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1697/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 ( суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі №160/1697/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047150019715 від 12 грудня 2025 року про відмову у здійсненні переведення з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком№2 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення із пенсії за віком на пільгових умовах за Списком№2 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, звернення із заявою про переведення з одного виду на інший: а саме з 05 грудня 2025 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача досягла 60-річного віку, має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Водночас, відповідач відмовив в призначенні пенсії, посилаючись на відсутність у неї страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по втраті годувальника. Позивач вказує, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, відмова відповідача в призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправною та призвела до порушення прав позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що дії управління відповідають нормам чинного законодавства, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні. У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Позивач перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. 26 квітня 1986 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований відділом ДРАЦСу Інгулецького міськвиконкому Дніпропетровської області, про що у книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис №116, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача, ОСОБА_2 , у віці 59 років помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданий 29 вересня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблений відповідний актовий запис №382. При житті, чоловік позивача, ОСОБА_2 , отримував пенсію за віком. Досягнувши 60-рінчого віку, позивач 05.12.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву про переведення на пенсію по втраті годувальника було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047150019715 від 12 грудня 2025 року позивачеві відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з тим, що на дату досягнення пенсійного віку відсутній необхідний страховий стаж 32 роки. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. При вирішені спору суд виходить із того, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV). Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону № 1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-ІV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є, зокрема, перебування на повному утриманні померлого годувальника та одержування від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Як уже зазначалося судом, досягнувши 60-рінчого віку, позивач 05.12.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву про переведення на пенсію по втраті годувальника було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047150019715 від 12 грудня 2025 року позивачеві відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з тим, що на дату досягнення пенсійного віку відсутній необхідний страховий стаж 32 роки. Інших підстав для відмови позивачці у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем не зазначено, а рішення таких не містить. Однак, суд вважає помилковою прив`язку для цілей призначення пенсії саме по втраті годувальника до наявності страхового стажу, необхідного саме для пенсії за віком. Формулювання в нормі закону відсилки до статті 26 Закону, на переконання суду, вимагає саме дотримання віку за цією статтею, а не страхового стажу, що є алогічним при питанні призначенні пенсії по втраті годувальника, при цьому, доводи відповідача мали б бути враховані, у разі формулювання в цій нормі прив`язки не до віку, а до віку та стажу, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV, чого вона не містить. Висновок відповідача, покладений в основу рішення щодо відсутності у позивачки достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону № 1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не пов`язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця, відтак, мотивування відповідача щодо відсутності у позивачки 32 роки страхового стажу не може вважатися законною підставою для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника. Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047150019715 від 12 грудня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії, є протиправним та таким, що підлягає до скасування. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 в адміністративній справі №160/1697/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 червня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова