Ухвала КАС ВС № 420/30227/24

УХВАЛА 15 січня 2026 року м. Київ справа № 420/30227/24 адміністративне провадження № К/990/29749/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е., розглянувши в порядку письмового провадження скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Склярського Павла Миколайовича на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 (суддя-доповідач Димерлій О. О., судді: Кравченко К. В., Лук`янчук О. В.) у справі № 420/30227/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ:

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04 листопада 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 19 липня 2024 року серії 12 ААД № 071872. Зобов`язав відповідача прийняти рішення про звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872. Стягнув з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини в новій редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872 з урахуванням висновків суду». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду 04 листопада 2024 року залишено без змін.

4. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Верховний Суд постановою від 07 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року скасував, а справу № 420/30227/24 направив на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

6. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 20 травня 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 420/30227/24. Запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати до П`ятого апеляційного адміністративного суду власні письмові пояснення щодо спірних правовідносин з урахуванням викладених Верховним Судом у постанові від 07 травня 2025 року акцентів.

7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року визнано обов`язковою явку повноважних представників ОСОБА_1., військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) у судове засідання, яке відбудеться 03 липня 2025 року о 10 год у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) забезпечити явку повноважних представників у відкрите судове засідання в П`ятому апеляційному адміністративному суді, яке відбудеться 03 липня 2025 року о 10 год. Попереджено осіб, явку яких визнано обов`язковою, що у разі невиконання вимог даного судового рішення без поважних причин або без повідомлення про причини не виконання, до них може бути застосовано заходи процесуального примусу, визначені статтями 148-149 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 липня 2025 року стягнув з представника ОСОБА_1 - адвоката Склярського П. М. в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн. Стягнув з військової частини НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Одеса) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн.

9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у судове засідання призначене на 03 липня 2025 року о 10 год жоден із представників учасників справи не з`явився. 17 червня 2025 року адвокатом Склярським П. М. до П`ятого апеляційного адміністративного суду скеровано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. При цьому, жодних обґрунтувань щодо наявності поважних причин, які унеможливлюють прибуття в судове засідання призначене на 03 липня 2025 року о 10 год, адвокатом Склярським П. М. не наведено, як і не додано жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин.

10. Інші учасники справи також не повідомили апеляційний адміністративний суд про наявність поважних причин, які унеможливлюють прибуття в судове засідання призначене на 03 липня 2025 року о 10год.

11. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду розцінила зазначену вище поведінку учасників справи як зухвале невиконання процесуальних обов`язків та умисне ухилення від вчинення дій, які покладено на них судом (щодо прибуття в судове засідання).

12. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що постановлення ухвали про обов`язкову участь покладає на учасника справи обов`язок з`явитися в судове засідання, не обговорюючи доцільності такої вимоги (ухвали) суду. Невиконання цього процесуального обов`язку передбачає настання наслідків у виді застосування заходів процесуального примусу, одним з яких є штраф.

13. Оскільки у цьому випадку учасники справи без поважних причин не виконали ухвалу апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року про визнання їх явки обов`язковою, суд апеляційної інстанції з урахуванням частини третьої статті 14, статей 144 - 145 КАС України (у зв`язку з невиконанням учасниками справи процесуального обов`язку із прибуття до суду, коли їх явку визнано судом обов`язковою) дійшов висновку, що необхідно застосувати до кожного із таких учасників справи штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить 6056 грн.

14. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 липня 2025 року, представник позивача, адвокат Склярський П. М., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без пропуску строку звернення до адміністративного суду.

15. Скаржник зауважив, що у день судового засідання 03 липня 2025 року у м. Одеса ще з ночі склалася надзвичайна безпекова ситуація, яка створила реальну загрозу життю та здоров`ю, що фактично унеможливлювало його особисту участь у судовому засіданні.

16. Звертає увагу, що з підстав небередбачуваності подій, які відбуваються у країні, ще 17 червня 2025 року направляв до суду клопотання про розгляд справи без його участі. На його думку, завчасно отримавши таке клопотання суд міг би в телефонному режимі прокомунікувати з адвокатом на предмет його обов`язкової участі.

17. Указує на те, що не мав наміру умисно ухилятися від покладених на нього обов`язків, проте його неявка до суду мала об`єктивні причини.

18. Посилається на те, що в умовах воєнного стану має здійснюватись оцінка дій учасників процесу з урахуванням надзвичайної ситуації, зокрема загрози безпеці та обмеження свободи пересування. Згідно рішення № 148 Ради адвокатів України від 16-17 листопада 2022 року неприбуття адвоката за викликом до суду або інших органів, а також припинення його участі у відповідних юрисдикційних процедурах, якщо це зумовлено наслідками війни (повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетна чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо) становить поважну причину неявки адвоката у судове засідання.

19. З урахуванням наведеного вище, скаржник просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року.

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Склярського П. М. на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 у справі № 420/30227/24. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

21. При цьому колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у цій справі відкрито на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року, якою стягнуто з Склярського П. М. в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (у зв`язку з невиконанням учасниками справи процесуального обов`язку із прибуття до суду, коли їх явку визнано судом обов`язковою).

22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Частиною другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

24. Пунктом 3 частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

25. Частиною першою статті 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

26. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення (частина друга статті 144 КАС України).

27. Пунктом 5 частини першої статті 44 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є штраф.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

29. Частиною четвертою статті 149 КАС України встановлено, що ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

30. Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

31. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.

32. Колегія суддів встановила, що підставою для постановлення ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року про застосування до представника позивача заходу процесуального примусу у виді штрафу стало те, що він уникав від виконання свого процесуального обов`язку з`явитися на судове засідання після того, як цей суд визнав його явку обов`язковою (ухвала від 05 червня 2025 року у цій справі).

33. Отже, у цьому випадку в разі незгоди із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року, скаржник має право оскаржити її в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскільки така постановлена судом апеляційної інстанції, то апеляційна скарга подається до суду касаційної інстанції.

34. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відкриття касаційного провадження за скаргою Склярського П. М. здійснене помилково та без наявності належних правових підстав. Це обумовлює необхідність припинення такого провадження як такого, що не відповідає законодавчим умовам і критеріям касаційного оскарження, передбаченим КАС України.

35. Колегія суддів звертає увагу, що перегляд ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року повинен відбуватись за правилами апеляційного провадження.

36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року в справі № 761/10509/17 сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

37. Правова позиція стосовно можливості закриття касаційного провадження у справі, відкритого помилково, висловлена в ухвалах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 640/1266/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 640/2306/19, від 21 січня 2020 року у справі № 629/1261/15-а, від 17 січня 2022 року у справі № 460/3101/18, від 23 січня 2023 року у справі № 540/5393/21, 13 лютого 2025 року у справі № 380/10067/24, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1768/18 (провадження № 11-809апп19).

38. У зв`язку з викладеним вище, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 420/30227/24 для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для її розгляду в порядку апеляційного провадження. Керуючись статтями 328, 333, 339, 359 КАС України, Верховний Суд, УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Склярського Павла Миколайовича на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 420/30227/24. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: М. В. Білак В. Е. Мацедонська