Постанова 4854 № 420/25834/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25834/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги адвоката Веліксар Алли Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Катаєвою Е.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_2 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ) із вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2025 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з відрахуванням раніше проведених виплат із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року в повному обсязі; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову доплату в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум. Вимоги адміністративного позову обґрунтовані непогодженням Позивача з діями Відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року та за період з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року із розрахункової величини 1 762 грн., замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Неправильний обрахунок грошового забезпечення вплинув на виплату у меншому розмірі за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні. Також Позивач не погодився із розміром виплаченої Відповідачем при звільнені з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки така компенсація була обчислена із нарахуванням вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, а також при розрахунку були застосовані ціни на речове майно станом не на 01.01.2025 року, що призвело до зменшення розміру грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно та порушення права на отримання такої компенсації у розмірі, визначеному законодавством. Крім цього Позивач не погодився із розміром виплаченої Відповідачем у липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року та серпні, грудні 2021 року додаткової доплати, відповідно до Постанови № 375 (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), оскільки така доплата має становити 50% грошового забезпечення за службу в особливих умовах, але були меншими за 50% грошового забезпечення. Більш того, Позивач вважає, що має право на виплату такої доплати з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі виплачених за періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за періоди 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби є протиправними; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2025 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням виплачених сум; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову в частині нарахування і виплати додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум, представник Позивача звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині. На обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції про не доведення Позивачем факту виконання ним обов`язків щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року як на підставу для отримання за цей період додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року. В свою чергу, за посадами, які займав Позивач у спірний період, за своїми функціональними обов`язками відповідають критеріям військовослужбовця, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням. Зазначене підтверджується частковою виплатою Відповідачем додаткової доплати до грошового забезпечення Позивача (доплата COVID) пропорційно відпрацьованому часу, у липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року та серпні, грудні 2021 року відповідно до особових карток грошового забезпечення, наявних в матеріалах справи. Тобто, Позивач забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з населенням, що відповідно підтверджується вищезазначеними виплатами. Водночас, здійснені Відповідачем виплати є меншими за 50% грошового забезпечення Позивача, адже такі виплати має бути обчислені відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року саме у розмірі 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Тобто доплата за липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року та серпень, грудень 2021 року виплачена Позивачу не в повному обсязі, оскільки підлягає обчисленню у розмірі 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Також із рішенням суду першої інстанції не погодився Відповідач, але в частині задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона зазначає не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахунку Позивачу грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, оскільки виплата такої компенсації відбувалась без застосування пропорції часу за цінами станом на 01.01.2025 року. Вартість речового майна для виплати компенсації за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно збігаються з цінами, які зазначені в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації». Також вважає помилковим застосування до спірних правовідносин Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року № 1132, адже така втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 310 від 16.05.2024 року. Крім цього скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для здійснення Позивачу перерахунку за періоди 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки в цей період нараховування та виплата грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням), а також решти складових його грошового забезпечення (які визначаються з врахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням) здійснювалося у відповідності до вимог чинного у цей час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року (далі Постанова № 704). При цьому зазначає, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, тому правових підстав для обчислення грошового забезпечення Позивача з урахуванням всіх його складових за спірній період, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік немає. 24.11.2025 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника Позивача на апеляційну скаргу Відповідача, в якому йдеться про законність оскаржуваного судового рішення, прийнятого з урахуванням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а також із повним з`ясуванням усіх обставин, які мали значення для справи. Тому Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині оскарження Відповідачем без змін. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника Позивача слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 2-ОС від 03.01.2020 року «Про особовий склад», з 03.01.2020 року Позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 492-ОС від 25.06.2025 року Позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу. В подальшому наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 516-ОС від 02.07.2025 року «Про особовий склад», Позивача виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 01.07.2025 року. За період проходження військової служби у Відповідача, Позивач займав наступні посади: - інспектор прикордонного контролю 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю (далі ГІПК) відділення інспекторів прикордонної служби (далі ВІПС) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип А); - молодший інспектор прикордонного контролю 2 ГІПК ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип А); - інспектора прикордонного контролю 3 категорії ГІПК ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип А). Відповідно до довідки № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі Відповідачем після звільнення з військової служби було виплачено Позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у загальному розмірі 52 378, 60 грн.. Згідно особистих карток грошового забезпечення за період служби у Відповідача під час дії карантину (з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року) Позивачу було виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 року № 375 (далі Постанова № 375), у наступному розмірі та періодах: в липні 2020 року 1 589, 30 грн.; в серпні 2020 року 1 939, 70 грн.; в вересні 2020 року 3 394, 48 грн., в жовтні 2020 року 691, 51 грн., в серпні 2021 року 3 564, 62 грн., в грудні 2021 року 608, 80 грн.. Тобто за періоди з березня по червень включено, листопад та грудень 2020 року, з січня по липень включно, вересень та листопад 2021 року, а також з січня 2022 року по червень 2023 року включно, така доплата Позивачу до грошового забезпечення Відповідачем не виплачувалася. Крім того, як вбачається з особистих карток грошового забезпечення Позивача, за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року включно нарахування та виплата основних і додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, Позивачу проводилось виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а не прожитковий мінімум, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року. А у період з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року нарахування та виплата основних і додаткових видів грошового забезпечення й інших виплат проводилось виходячи зі сталої величини 1 762 грн., запровадженої постановою Кабінетом Міністрів України від 12.05.2023 року №

481. Вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не проведення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року перерахунку грошового забезпечення та інших виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, а також виплату при звільнені з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно та додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, передбаченої Постановою № 375, в повному обсязі, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. Розглянувши справу по суті суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Вирішуючи спірне питання в частині позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення та інших виплат за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 20.05.2023 року по 01.07.2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд дійшов висновку про протиправність дій Відповідача щодо обчислення Позивачу у заниженому розмірі виплачених за періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт. Відмовляючи у перерахунку грошового забезпечення та інших виплат за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року суд виходив з правомірності дій Відповідача при проведені обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача виходячи із розрахункової величини у розмірі 1 762 грн., оскільки в цей період пункт 2 Постанови від 12.05.2023 № 481 був чинним та Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був керуватись цією нормою при нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення. Також суд відмовив в частині виплати Позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з огляду на передчасність, адже такий обов`язок з`явиться у Відповідача під час виплати перерахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Щодо вимоги про перерахунок грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для здійснення відповідного перерахунку та виплату, оскільки встановив невідповідність вартості майна, зазначеного у довідці № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі Позивачу, вартості, зазначених у наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації». Вирішуючи питання щодо проведення нарахування та виплату додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року в повному обсязі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки Позивачем не доведено факт виконання обов`язків щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян за спірний період, а отже не підтвердженість наявності права на додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів частково погоджується із висновками суду попередньої інстанції виходячи з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для проведення перерахунку грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, судова колегія враховує таке. Так, як з`ясовано колегією суддів, 01.07.2025 року Позивача виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 516-ОС від 02.07.2025 року «Про особовий склад». Після звільнення з військової служби Позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у загальному розмірі 52 378, 60 грн., що підтверджується довідкою № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі, та не є спірним в межах даної справи. Разом з цим, Позивач вважає, що така компенсація виплачена йому не у повному обсязі, так як обчислена із врахуванням вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, а також при розрахунку були застосовані ціни на речове майно, визначені станом не на 01.01.2025 року, що призвело до зменшення розміру грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно. Тобто, як на підставу зменшення розміру компенсації, Позивач посилається на дві обставини, а саме застосування Відповідачем пропорції термінів носіння, а також застосування цін на майно, визначених не на 01.01.2025 року (рік звільнення). З цього приводу колегія суддів зазначає, пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 п. 1 ст. 91 Закону № 2011-XII). Механізм виплати військовослужбовцям, зокрема Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі Порядок № 178). Пунктами 3 та 5 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. До цього ж, на день виключення Позивача із списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення (липень 2025 року) з питання речового забезпечення в Державній прикордонній службі України діяла Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 року за № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2024 року за № 797/42142 (далі Інструкція № 310). Абзацом 1 пункту 14 глави 1 розділу III Інструкції № 310 передбачено, що у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку №

178. З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що ані Порядком № 178, ані Інструкцією № 310 не передбачено при розрахунку суми грошової компенсації, яка підлягає виплаті військовослужбовцю у зв`язку з його звільненням, враховувати до її розрахунку такі складові як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна. В свою чергу, довідка № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі Позивачу, яка видана Відповідачем, таких відомостей не містить, а містить лише інформацію про найменування речового майна, одиницю виміру, дату виникнення права на отримання предметів речового права, кількість предметів, вартість за одиницю та суми грошової компенсації. Зазначена довідка містить в собі всього 47 найменувань речового майна, на які Позивач мав права, та внаслідок недоотримання якого під час військової служби Відповідачем було виплачено відповідну грошову компенсацію в сумі 52 378, 60 грн., цей факт сторонами не оспорюється. Разом з цим, Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається на те, що загальний розмір грошової компенсації за недоотримане речове майно обчислений без застосування будь-яких критеріїв, зокрема без застосування пропорції часу. При цьому, невідповідність довідці № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі Позивачу, встановленому зразку до Порядку № 178, судовою колегією не встановлено. За приписами ч. 2 ч. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на вказане, Позивачем не доведено та матеріали справи не містить будь-яких доказів на підтвердження того факту, що виплачена сума грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 52 378, 60 грн. була обчислена із нарахуванням вартості речового майна пропорційно термінів його носіння. Відтак, відомості, які зазначені у довідці № 23 про вартість речового майна, що належить до видачі Позивачу, а також загальний розмір грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 52 378, 60 грн., відповідають вимогам п. 5 Порядку №

178. Крім цього, колегія суддів зазначає, що вартість речового майна для виплати компенсації за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно Позивачу, яка зазначена в довідці № 23 збігається з цінами, які зазначені в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», що повністю спростовує твердження Позивача про те, що при обрахунку загального суми грошової компенсації за недоотримане речове майно були застосовані ціни на речове майно станом не на 01.01.2025 року. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що сума грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 52 378, 60 грн. обраховано у відповідності до Порядку № 178 та виплачена Позивачу у повному обсязі, відтак Відповідачем протиправної бездіяльності допущено не було та останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відсутні підстави для проведення Позивачу перерахунку грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов протилежного висновку через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до невірного вирішення справі в цій частині. Більш того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року № 1132, оскільки вказана Інструкція на момент звільнення Позивача з військової служби втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 310 від 16.05.2024 року, та замість неї спірні правовідносини регулювала Інструкція №

310. За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги Відповідача в цій частині, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошової компенсації за неотримане речове майно. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для проведення нарахування та виплату додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року в повному обсязі, колегія суддів виходить з наступного. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі Постанова № 375) передбачено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Пунктами 2-5 Постанови № 375, визначено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 Постанови № 375, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику (п. 4 Постанова № 375). Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади (п. 5 Постанова № 375). Доплати, визначені пунктами 2 і 3 Постанова № 375, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. На виконання пункту 4 Постанови № 375 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 24.06.2020 року № 594-ОС «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким установлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни військовослужбовцям, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, медичним та іншими працівниками, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювань серед людей на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, додаткову доплату у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати), пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати: 1) військовослужбовцям, які займають штатні посади в органах Державної прикордонної служби України; 2) працівникам, які займають штатні посади в закладах охорони здоров`я Державної прикордонної служби України (пункт 2); персональний перелік військовослужбовців та працівників, яким провадиться додаткова доплата, визначати начальнику (командиру) органу Державної прикордонної служби України (пункт 3); нарахування додаткової доплати провадити у відсотковому відношенні до грошового забезпечення (заробітної плати) з розрахунку всіх складових, у тому числі й премії, за винятком виплат, що носять разовий характер (пункт 4); розмір додаткової доплати визначати згідно поіменного рапорту керівника підрозділу (пункт 5). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що підставою для отримання доплати, відповідно до Постанови № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є військовослужбовцем або працівником; 2) забезпечує правопорядок і безпеку громадян, виконуючі обов`язки Державної прикордонної служби України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Тобто, вказана доплата здійснюється не всім посадовим особам прикордонної служби, а лише тим, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, для оцінки того, чи відповідають обов`язки посадової особи визначеним Постановою № 375 критеріям, визначальним фактом є не безпосередній контакт з населенням під час несення служби зокрема, а забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) через безпосередній контакт з населенням. Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, які здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період. Як з`ясовано колегією суддів, згідно особових карток грошового забезпечення Позивача за період військової служби у Відповідача під час дії карантину (з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року), Позивачу виплачувалась додаткова доплата до грошового забезпечення «СОVID»: в липні 2020 року 1 589, 30 грн.; в серпні 2020 року 1 939, 70 грн.; у вересні 2020 року 3 394, 48 грн., в жовтні 2020 року 691, 51 грн., в серпні 2021 року 3 564, 62 грн. та в грудні 2021 року 608, 80 грн., встановлену, відповідно до Порядку № 375 від 29.04.2020 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вважає, що, оскільки Позивач з липня по жовтень 2020 року включно, за серпень та грудень 2021 року включно встановлена та виплачена додаткова доплата за службу в особливих умовах, відповідно до Порядку № 375 від 29.04.2020 року, позовні вимоги за цей період не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб та в подальшому був продовжений встановленим порядком, у зв`язку з чим персонал НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) приведено у вищу ступінь бойової готовності. З 24.02.2022 року військовослужбовці НОМЕР_1 прикордонного загону забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 року № 188-р, у зв`язку із військовою агресією з боку російської федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закриті з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 року пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю. Із урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Позивача за період з 28.02.2022 року до 30.06.2023 року, необґрунтовані те не підлягають задоволенню, оскільки додаткова доплата за службу в особливих умовах, відповідно до Постанови № 375 за цей період не нараховується та не виплачується, у зв`язку з тим, що виконання посадових обов`язків Позивача у цей період не пов`язане з безпосереднім контактом з населенням. Доводи апеляційної скарги Позивача про те, що у спірні періоди Позивач займав посади, на яких здійснював правозастосовну та правоохоронну діяльність, забезпечував правопорядок і безпеку громадян, здійснював заходи протидії незаконному перетину кордону, тобто здійснював заходи, спрямовані на створення і підтримання нормальних умов життєдіяльності населення, під час виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з громадянами, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки визначальним є внесення особи до персонального переліку осіб, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, із визначенням тривалості відпрацьованого часу в особливих умовах. Сам факт перебування Позивача на певній посаді не свідчить про участь у відповідних заходах, які дають підставу на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови №

375. Матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника Відповідача щодо нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої Постановою №

375. Позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів, що він був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення, виконував обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мав би безпосередній контакт з населенням у спірний період. Оскільки за період з березня по червень включено, листопад та грудень 2020 року, з січня по липень включно, вересень та листопад 2021 року, а також з січня ро лютий 2022 року включно відсутні докази, які підтверджують факт забезпечення Позивачем життєдіяльності населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим у відповідача не виник обов`язок щодо нарахування та виплати Позивачу спірної доплати. Відтак, відсутні підстави для проведення нарахування та виплату Позивачу додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до Постанови № 375 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За таких обставин, вирішуючи спір по суті в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким повністю погоджується колегія суддів та вважає його вірним. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для проведення перерахунку та виплату за періоди 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, судова колегія враховує таке. За приписами ч.ч. 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови. На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до п. 4 Постанови №

704. Отже, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені п. 6 Постанови №

103. Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. На підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3). Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону. В свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет на 2022 рік» не містить застережень щодо застосування в 2022 році, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Таким чином, до 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата Позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №

704. На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 02.08.2022 року по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 року по справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 року по справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року по справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: «(1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; 2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.». Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача у спірний період такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, є необґрунтованими. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що 12.05.2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови № 103 та внесені зміни до пункту 4 постанови № 704, відповідно до яких абзац 1 зазначеного пункту викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зазначені зміни набули чинності 20 травня 2023 року. Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, був застосовним до 19.05.2023 року. У період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 року був чинним та з 18.06.2025 року втратив чинність на підставі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24, яке 18.06.2025 року набрало законної сили. Таким чином, у період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року застосуванню підлягала розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови №

704. Відтак, у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року грошове забезпечення Позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 01 січня. Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що Позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення за вказаний період служби. З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, є необґрунтованими. Крім цього, щодо інших складових грошового забезпечення Позивача, колегія суддів зазначає, що такі виплати визначаються з врахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Тобто розмір таких складових грошового забезпечення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням Беручи до уваги невірне обчислення Відповідачем грошового забезпечення Позивача у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року через невикористання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік, що безпосередньо вплинуло на невірний розрахунок інших складових грошового забезпечення за цей період. За таких обставин, колегія суддів вважає, що Позивач має право для проведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік. За таких обставин, оскаржені дії Відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, а також інших виплат з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, підлягають задоволенню. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог Позивача в частині визнання протиправної бездіяльності Відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 01.07.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає обставинам по справі, що призвело до невірного вирішення справи по суті в частині позовних вимог про проведення перерахунку грошової компенсації за неотримане речове майно, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з його висновками та вважає їх правильними, зроблених у відповідності до обставин справи та з додержанням норм матеріального та процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 317 КАС України). За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу представника Позивача слід залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку грошової компенсації за неотримане речове майно з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Веліксар Алли Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2025 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.12.2024 року № 1414-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням виплачених сум. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька