Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9281/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/9281/24 пров. № А/857/1415/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/9281/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні у період з січня 2020 року по грудень 2020 року при нарахуванні грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату із січня 2020 року по грудень 2020 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року. 03 грудня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року по 24 грудня 2020 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 24 грудня 2020 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення у 2020 році, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені, шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього, Закон України Про державний бюджет на 2020 рік», не містить застережень, щодо застосування, при обрахунку грошового забезпечення прожиткового мінімуму на поточний рік. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб, яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704, не поновлює дію попередніх норм права. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується архівною відомістю з січня 2020 року по грудень 2020 року. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 грудня 2020 року № 439-ос позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту а пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, а наказом від 24 грудня 2020 року № 457-ос виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 24 грудня 2020 року. Зі змісту наказу від 24 грудня 2020 року № 457-ос встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки загальною тривалістю 56 календарних днів, а також грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років. Як видно з архівної відомості з січня 2020 року по грудень 2020 року, ОСОБА_1 за займаною посадою інспектора прикордонної служби майстра начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби встановлено посадовий оклад у розмірі 3260,00 грн (10 тарифний розряд) та оклад за військовим званням старший-прапорщик (тарифний коефіцієнт 0,58) у розмірі 1020,00 грн. Згідно з інформацією щодо виплачених сум, позивачу у грудні 2020 року виплачена грошова допомога на оздоровлення у сумі 13252,40 грн, а відповідно до архівної відомості № 4 за січень 2021 року по грудень 2021 року у січні 2021 року виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 24737,81 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 79514,40 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704). Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №

103. Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, відповідно, не містить. Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2017-III та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пунктів 1 Розділу 6 та 7 Глави IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до абзацу 3 пункту 14 ст. 101 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-ХІІ), у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. У п. 6 Розділу 8 Глави V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Отже, виплата грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Враховуючи те, що з 29.01.2020 року відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом січень 2020 року, як розрахункову величину, то одноразову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством. Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, в тому числі, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки у 2020 році, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України4 Про державний бюджет України на 2020 рік, станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Такий перерахунок необхідно здійснити з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18. Звідси виходить те, що, при виплаті грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки у 2020 році, відповідач діяв протиправно. Оскільки позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2020 року, а апеляційний суд прийшов до висновку, що такий перерахунок необхідно здійснити з 29.01.2020 по 24.12.2020 то суд першої інстанції вірно задовольнив позов, в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язав відповідача вчинити відповідні дії, однак помилково вважав, що такий перерахунок необхідно провести з 01.01.2020 року. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в частині позовних вимог за період з 29.01.2020 року по 24.12.2020 та ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги у вищевказаній частині безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в цій сатині, а тому апеляційну скаргу в частині позовних вимог за період з 29.01.2020 року по 24.12.2020 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020 ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги, в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020, такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції щодо цього періоду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020, скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні відповідних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судового збору не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316с317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 140/9281/24, в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020, скасувати та прийняти в цій частині постанову про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020. В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 140/9281/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель