Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/9012/25

09.01.26 33/812/32/26 Справа №489/9012/25 Провадження № 33/812/32/26 Категорія: ст.124 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 09 січня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Василинюка В.В., потерпілого ОСОБА_2 , його представника - адвоката Костенка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Василинюка Володимира Володимировича на постанову, яку ухвалив суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко М.В. у приміщенні цього суду 09 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30 жовтня 2025 р. ОСОБА_1 30 жовтня 2025 р. о 14.50 год. в м. Миколаєві по вул. Пограничній 236, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS з державним номерним знаком НОМЕР_2 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі по вул. 9-а Слобідська, не надав перевагу в русі транспортному засобу «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою по вул. Пограничній, в результаті чого сталося зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.16.11 Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ст. 124 КУпАП. Постановою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Василинюк В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову - про закриття провадження у вищевказаній справі, скерувати матеріали справи до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції для приєднання до матеріалів кримінального провадження №12025152030001533 від 03 грудня 2025 р. за ч. 1 ст. 286 КК України. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, ухвалена без повного, всебічного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що за поясненнями ОСОБА_1 останній, керуючи автомобілем «JEEP COМPASS», р/н. НОМЕР_2 , рухався прямолінійно, не змінюючи напрямок руху по вул. 9-а Слобідська, а при перетині перехрестя з вул. Пограничною, виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», впевнившись у безпеці подальшого руху, оцінивши дорожню ситуацію, наявність транспортних засобів на значної відстані, почав перетинати перехрестя. Рухаючись з незначною швидкістю, ОСОБА_1 проїхав більшу частину перехрестя. Згідно схеми місця ДТП зіткнення сталося на відстані 5.2 м від краю проїзної частини вул. Пограничної, ширина якої 9.8 м. Це вочевидь означає, що він достатній період часу перебував у зоні видимості водія автомобіля «HYUNDAI TUCSON», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 . Відбулось зіткнення передньої частини автомобіля HYUNDAI TUCSON, р/н НОМЕР_3 , із правою задньою частиною автомобіля «JEEP COMPASS», р/н. НОМЕР_2 . Перед зіткненням водій автомобіля «HYUNDAI TUCSON», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 навіть не застосовував гальмування. В схемі місця ДТП до протоколу серії ЕПР№498488, складеному відносно ОСОБА_1 , не зафіксована будь-яка слідові інформація. В наявності було багато слідів бічного заносу від коліс автомобіля «JEEP COМPASS», р/н. НОМЕР_2 , осип уламків від автомобілів, інші матеріальні об`єкти, які самостійно зафіксовані на місці пригоди родичами ОСОБА_1 та ці фотозображення можуть підтвердити найбільш вірогідне місце зіткнення транспортних засобів. Згідно цих фотозображень під час зіткнення автомобіль «JEEP СОМР ASS», р/н. НОМЕР_2 , практично закінчив проїзд перехрестя, але судом першої інстанції дані докази не аналізувалися. Захисник зазначив також, що під час судового розгляду на запитання судді ОСОБА_2 пояснив, що він почав рух з «заїзного карману» та «стартанув» зі швидкістю 40-45 км/год, автомобіль «JEEP COМPASS», р/н. НОМЕР_2 , побачив лише за 1-1.5 м до зіткнення. До цього моменту він його не бачив, але вважає що автомобіль «JEEP COМPASS» р/н. НОМЕР_2 проїжджав перехрестя на великій швидкості, але це твердження водія ОСОБА_2 спростовується схемою місця ДТП, фотозображеннями, згідно яких після зіткнення автомобіль «JEEP COМPASS», р/н. НОМЕР_2 , змістився ліворуч та проїхав близько 4-5 метрів, тобто його швидкість була незначною. В свою чергу після зіткнення автомобіль HYUNDAI TUCSON, р/н НОМЕР_3 , без застосування гальмування, згідно схеми місця ДТП, перемістився прямо на 12.8 м, тобто його швидкість з урахуванням погашеної енергії внаслідок зіткнення була значно більше 50 км/год. У даній дорожньо-транспортній ситуації, не враховуючи, що водій ОСОБА_2 рухався по головній дорозі, на нього також розповсюджуються вимоги ПДР. Зазначене, на думку захисника, свідчить про те, що потерпілий не стежив за дорожньою обстановкою належним чином. Фактично суд визнав винним лише водія, який рухався другорядною дорогою, не дослідивши поведінку іншого учасника ДТП. Висновок суду про те, що наявність можливих порушень ПДР з боку іншого водія «не має значення», є юридично хибним. Адвокат вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 незаконно, його вина у скоєнні ДТП не доведена. До того ж внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та продовжує проходити лікування. Тому суд першої інстанції порушив вимоги ст. 253 КУпАП та передчасно розглянув адміністративну справу, оскільки якщо під час розгляду справи буде встановлено, що в діях особи містяться ознаки кримінального правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, а матеріали - направленню до органу досудового розслідування. У даному випадку за фактом ДТП внесені відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12025152030001533 від 03 грудня 2025 року за ч.1 ст.286 КК України й слідчий СУ ГУНП у Миколаївській області направив запит до Інrульського районного суду м. Миколаєва щодо надання матеріалів адміністративної справи для приєднання до кримінального провадження. Захисник Гончара В.В. вважає, що суд застосував судову практику, яка не стосується обставин цієї справи. Зокрема, суд послався у постанові на рішення ЄСПЛ «Іванов проти України», «Курдові Іванов проти Болгарії», хоча вони стосуються принципу «non bis in idem», тобто заборони подвійного покарання, та жодним чином не вирішує питання застосування ст.253 КУпАП, а також не надає суду права ігнорувати факт відкритого кримінального провадження. Захисник також зауважив, що у відповідності до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії та Карелін проти Росії у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист ( особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Василинюка В.В., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 , його представника - адвоката Костенка С.О., які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та переглянувши справу в межах цих доводів, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися судовий розгляд. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. За змістом статей 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення суд забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи та має встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення судом приймається на підставі доказів, наявних у справі та долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, тому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30 жовтня 2025 р. за статтею 124 КУпАП через порушення ним вимог підпункту 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила). Так, згідно пункту 16.11 Правил на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.. Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 16.11 Правил і, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки суду ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду. Вказане підтверджується: - змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30 жовтня 2025 р., згідно якого водій ОСОБА_1 30 жовтня 2025 р. о 14.50 год. в м. Миколаєві по вул. Пограничній 236, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS з державним номерним знаком НОМЕР_2 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі по вул. 9-а Слобідська, не надав перевагу в русі транспортному засобу «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою по вул. Пограничній, в результаті чого сталось зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками; - змістом схеми місця дорожньої транспортної пригоди, яка сталася 30 жовтня 2025 р. о 14.50, долученої до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488, на якій схематично зафіксовано: напрямок руху автомобілю «JEEP COMPASS» (рухався по вул. 9-й Слобідській, яка є другорядною дорогою) та автомобілю «HYUNDAІ TUCSON» (рухався по вул. Пограничній, яка є головною дорогою) до ДТП, їх розташування після ДТП, місце їх зіткнення (на перехресті вулиць, на відстані 5,2 м від лівого краю дороги), внаслідок якого транспортні засоби отримали наступні механічні пошкодження: автомобіль «HYUNDAІ TUCSON» - подушки безпеки всього авто, лобове скло, передня частина авто; автомобіль «JEEP COMPASS» - праве заднє крило та стійка, праві задні двері, дах з правого боку, поріг з правого боку, праві передні двері, подушки безпеки з правого боку, з правого боку шини та диски; - поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , в яких зазначено, що «30 жовтня 2025 о 14 55 хвилині я керував т/з Хюндай Туксон НОМЕР_3 , рухався по вулиці Пограничній від Автовокзалу в бік вулиці 6 Слобідська. На перехресті з вулицею 9 Слобідська автомобіль Джип Компас НОМЕР_2 який рухався по вулиці 9 Слобідська від вул. Кузнецька не надав переваги у русі моєму ТЗ що рухалось по головній дорозі по вулиці Погранична, даний т/з виїхав на перехрестя внаслідок чого відбулось зіткнення. В моєму транспортному засобі постраждала дружина ОСОБА_3 4 червня 1976, яку з місця події забрала швидка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.»; - поясненнями водія ОСОБА_1 , в яких зазначено, що «30.10.2025 близько 14.55 хвилині я рухався по вул. 9 Слобідська в напрямку від вул. Кузнецька в сторону вул Ігоря Бедзая. Зупинившись на перехресті з вул. Погранична під знак 2.1.Дати дорогу, я подивився направо оцінив ситуацію. По вул. Пограничні вдалі я побачив білий авто, який рухався дуже далеко. В правому ряді по вул. Погранична всі авто стояли. Я прийняв рішення проїхати перехрестя, і коли вже завершував маневр, відчув сильний удар в правий бік. Я вийшов з авто і побачив, що удар був нанесений в правий задній бік мого авто. Я не побачив жодного тормозного шляху на дорожньому покритті. На мою думку, авто почав рух в правій полосі по вул. Погранична в напрямку від вул. Богоявленський до вул. 6 Слобідська. За словами водія Хюндай він від`їжджав від магазину «Тканини» у 50-ти метрах від перехрестя.». Аналогічні пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в суді апеляційної інстанції. Вказані докази узгоджуються між собою, зокрема, відображені у схемі напрямки руху автомобілів, наявність дорожніх знаків пріоритету, розташування отриманих внаслідок ДТП пошкоджень автомобілів, відповідають зафіксованому у протоколі про адміністративне правопорушення механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого відбулося зіткнення транспортного засобу JEEP COMPASS, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який рухався по другорядній дорозі і яким керував ОСОБА_1 , із автомобілем «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг. Усі наведені докази підтверджують, що водій ОСОБА_1 30 жовтня 2025 р. о 14.50 год. в м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом JEEP COMPASS з державним номерним знаком НОМЕР_2 по вул. 9-а Слобідська, на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою по вул. Пограничній, в результаті чого сталось зіткнення автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів та завдало матеріальних збитків. Вказані фактичні обставини підтверджують, що дорожньо-транспортна пригода сталася через невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 16.11 Правил, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали, оскільки він не надав перевагу транспортному засобу, який рухався головною дорогою, внаслідок чого допустив зіткнення свого автомобілю з автомобілем, яким керував потерпілий. З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції повно, на підставі оцінених в сукупності та взаємозв`язку доказів, наявних у справі, встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові суду першої інстанції. Отже суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Також суд першої інстанції надав відповідну оцінку запереченням захисника Гончара Є.Д. щодо висунутого звинувачення. Доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є такими, що не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка. Зокрема не спростованим є факт, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався по другорядній дорозі та при перетині перехресті вул. Пограничної, яка є головною дорогою, та 9-ї Слобідської, яка є другорядною дорогою, не надав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, що свідчить про порушення ОСОБА_1 приписів пункту 16.11 Правил, наслідком чого стало зіткнення автомобілів ОСОБА_1 та потерпілого. Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не бачив автомобіль під керуванням ОСОБА_4 перед початком перетину перехрестя, не свідчить про відсутність порушення ним вимог Правил. Щодо посилань на наявність доказів порушення Правил ОСОБА_4 (перевищення швидкості), то таке не підтверджене наявним у справі матеріалам та є припущенням. Крім того щодо доводу захисника про необхідність надання правової оцінки дій водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем, «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , щодо порушення Правил, то апеляційний суд виходить з того, що в межах даної справи відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП предметом дослідження є саме оцінка правомірності дій водія ОСОБА_1 , відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30 жовтня 2025 р. Оцінка правомірності дій інших осіб судом в межах цієї справи не надається, так як протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 , саме в межах обставин, у ньому викладених, здійснюється розгляд справи, а з`ясування інших питань виходить за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень статей 7, 254, 280 КУпАП. Припущення того, що інший учасник ДТП міг припуститися порушень Правил, не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку дотримуватися Правил під час руху другорядною дорогою, зокрема, на перехресті нерівнозначних доріг надати дорогу транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, та за встановлених у судовому засіданні обставин - від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Апеляційний суд зауважує, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, достеменно встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані правопорушення були учинені і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цих правопорушень. Проаналізувавши надані докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина водія ОСОБА_1 у справі щодо порушення ним вимог пункту 16.11 Правил і як наслідок - у зіткненні транспортного засобу JEEP COMPASS з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під його керуванням з транспортним засобом транспортному засобу «HYUNDAІ TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 доведена поза розумним сумнівом, оскільки відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази на підтримку версії події, викладеної водієм ОСОБА_1 та його захисником на спростування заперечень вини. Натомість версія події, яка викладена у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, особами, які уповноважені на його складання, доведена за допомогою належних та допустимих доказів перед судом. Апеляційний суд також відхиляє як безпідставний аргумент апеляційної скарги про недотримання судом вимог ст. 253 КУпАП та наявність підстав для закриття провадження у справі і направлення її до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції для приєднання до матеріалів кримінального провадження №12025152030001533 від 03 грудня 2025 р. за ч. 1 ст. 286 КК України та погоджується із висновком суду першої інстанції, який також не прийняв подібний аргумент. Статтею 253 КУпАП передбачено, що якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. При цьому не є підставою для закриття провадження відомості про те, що за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди зареєстроване кримінальне провадження №12025152030001533 від 03.12.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ним в даній дорожній ситуації правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в поріядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. У справі «Іванов проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. Таким чином, визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також у справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31 травня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem». Крім того, Європейський суд з прав людини відповідно до своєї сталої практики неодноразово зазначав, що стаття 4 Протоколу № 7до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обмежується правом не бути двічі покараним. Так, настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України передбачене за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна. Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що правопорушення, передбачені статтею 124 КУпАП та ч. 1 ст. 286 КК України, за своєю природою є різними діяннями, які настають залежно від наслідків, що були спричинені в результаті порушення особою правил дорожнього руху. Положення статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не є перешкодою для притягнення до кримінальної відповідальності за відповідною частиною статті 286 КК України (залежно від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень або інших наслідків завдання шкоди життю чи здоров`ю потерпілого) за одним і тим же фактом ДТП. Подібних висновків дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду від у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 369/2124/15-к, згідно з якими «згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, не виключає притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, якщо потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а не саме за спричинення механічних пошкоджень транспортних засобів. Також апеляційний суд звертає увагу, що згідно висновку слідчого СВ ВП №2 Миколаївського РУ НП в Миколаївській області Вадима Ільчука від 30 жовтня 2025 року (а.с. 7)за фактом ДТП, що сталася 30 жовтня 2025 року близько 15 год. у м. Миколаєві на перехресті вул. 9-та Слобідська та Погранична за участі «JEEP COMPASS та «HYUNDAI TUCSON» прийнято рішення про складання висновку про відсутність складу злочину. Відповідно до листа слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Дмитра Зарецького від 10 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 грудня 2025 року внесено кримінального провадження №12025152030001533 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а також, що за фактом ДТП складений адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП, який розглядається у справі № 489/9012/25. Між тим доказів того, що внаслідок ДТП, за фактом якої був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30 жовтня 2025 р., будь-яка особа отримала тілесні ушкодження середньої важкості, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, матеріали справи, яка переглядається не містять, тому у судді не було підстав для застосування положень ст. 253 КУпАП, згідно якої саме суд повинен встановити такі обставини. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна. З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції повно, на підставі оцінених в сукупності та взаємозв`язку доказів, наявних у справі, встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються апеляційним судом. Тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 30 жовтня 2025 року за обставин, зазначених у протоколі серії ЕПР №498488, та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. За такого апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зважаючи на викладене, підстав для скасування постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 р. та задоволення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Василинюка Володимира Володимировича залишити без задоволення, постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850 гривень, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна