Постанова Миколаївський апеляційний суд № 480/200/19

29.01.21 33/812/12/21 Справа № 480/200/19 Провадження № 33/812/12/21 ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Данилової О.О., за участю секретаря Богуславської О.М., у присутності осіб захисників ОСОБА_1 адвокатів Суліми В.В.. Костенка С.О., потерпілого ОСОБА_2 , його представника адвоката Гречаної Є.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2020 року, якою справу щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с.Кричунове Любашівського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, У С Т А Н О В И В: 13 січня 2019 року працівником патрульної поліції Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області складено протокол про адміністративне правопорушення, серія БД №384519, щодо громадянина ОСОБА_1 , в якому зазначено, що він того ж дня о 18-00 год., керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109, д.р.н. НОМЕР_1 та рухаючись на 115км +400 м автодороги Одеса-Мелітополь - Новоазовськ, не обрав безпечну дистанцію, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем марки «CITROEN», модель C4, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем марки «TOYOTA» модель HI ACE, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ; транспортний засіб отримав механічні ушкодження. Протоколом зафіксовано порушення пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП. Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2020 року адміністративну справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення. Постанову мотивовано тим, що надані матеріали не містять достатніх, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дій, що порушують правила дорожнього руху. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 124 КУпАП. Апелянт посилався на те, що суд дав невірну оцінку тим доказам, які є у справі, та не вжив достатніх заходів для виправлення недоліків у матеріалах адміністративного провадження посадовими особами органів внутрішніх справ, внаслідок чого він позбавлений можливості відшкодувати свої збитки та отримати страхове відшкодування. ОСОБА_1 у заяві (клопотанні), поданій до апеляційного суду, зазначав, що вважає постанову місцевого суду законною. Справу просив розглядати у його відсутності. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги за правилами частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП). Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення. Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02). Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. При цьому спрощений підхід до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності, як і потерпілих, є неприпустимим (пункт 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, далі Постанова №14). Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (пункт 12.1). Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (пункт 13.1). Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 7 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція). Інструкцією передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення, до якого додаються схема місця події, пояснення учасників та свідків, показання засобів фото-та/або відеоспостереження, а також інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі (пункт 1 розділ IX Інструкції). Схема місця дорожньо-транспортної пригоди є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставин, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яка оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (пункт 3 розділу ІХ Інструкції). На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зображуються та фіксуються, зокрема, такі об`єкти: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя та інше. На зворотному боці схеми місця пригоди, поряд з іншим, зазначаються перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; вид пригоди, кількість учасників ДТП, порушення пункту Правил дорожнього руху та інше (пункт 4 розділу ІХ Інструкції). У випадках, коли для прийняття об`єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода (пункти 5,6 розділу ІХ Інструкції). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2019 року о 18 год. на 115км +400 м автодороги Одеса-Мелитополь-Автозаводськ, сталось зіткнення автомобіля марки «ВАЗ-2109» , д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем марки «CITROEN», модель C4, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , а також з автомобілем марки «TOYOTA» модель HI ACE, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . На місці події поліцейським СРПП Миколаївського ДВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області рядовим Драгуновським складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №384519 (далі Протокол) щодо водія ОСОБА_1 , в якому зазначено, що водій не обрав безпечну дистанцію, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем марки «CITROEN», д.р.н. НОМЕР_2 , а також з автомобілем марки «TOYOTA», д.р.н. НОМЕР_2 ; транспортний засіб отримав механічні ушкодження. Протоколом зафіксовано порушення ОСОБА_1 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП (а.с.1). При цьому матеріали справи свідчать про те, що зміст Протоколу на час його складення не відповідав вимогам статті 256 КУпАП та пункту 4 розділу ІХ Інструкції, зокрема, не було зазначене місце скоєння адміністративного правопорушення; автомобіль, з яким допустив зіткнення ОСОБА_1 ; пошкодження, які отримав транспортний засіб, і який саме та інше. Зазначені недоліки були підставою для неодноразового направлення матеріалів адміністративного правопорушення на доопрацювання постановами місцевого суду від 12 лютого та 26 березня 2019 року (а.с.31,56). Після доопрацювання Протоколу, яке полягало у безсистемних дописках в різних графах, фабула правопорушення (пункти 12.1 та 13.1 Правил) не відповідає змісту фактичних обставин (зіткнення не тільки з автомобілем марки «CITROEN», а і з автомобілем марки «TOYOTA»). З Протоколу не вбачається, який автомобіль зазнав пошкоджень. Посилання на порушення конкретних пунктів Правил в різних графах мають суперечності (а.с.1). Фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди 13 січня 2019 року судом встановлюються на підставі пояснень її учасників. Так, водій ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначав, що 13 січня 2019 року після 18 год. він рухався на автомобілі марки «ВАЗ-2109» в напрямку м. Миколаєва. На зустрічній смузі руху з аварійною світовою сигналізацією стояли вантажні автомобілі. Він зменшив швидкість з 90 до 60 км/год. та побачив, що по їх смузі назустріч рухається автомобіль марки «TOYOTA». Водій автомобіль марки «CITROEN», який рухався попереду у попутному з ним напрямку, різко загальмував; він, ОСОБА_1 , також загальмував, але уникнути зіткнення не вдалось. Автомобіль марки «CITROEN» змінив напрямок руху та виїхав на узбіччя. Автомобіль марки «TOYOTA» продовжував рух по їх смузі та зіткнувся з його автомобілем (а.с.11). Водій автомобілю марки «CITROEN» ОСОБА_2 також підтвердив ці обставини, пояснивши, що рухався по автодорозі зі швидкістю 87-88 км/год. Помітивши аварійну зупину вантажівок на зустрічній смузі, він зменшив швидкість. Побачив біля вантажівок на своїй смузі автомобіль марки «TOYOTA» та одразу зменшив швидкість до 20 км/год., після чого відчув удар у задню частину його автомобіля та виїхав на узбіччя (а.с.16). Водій автомобіля марки «TOYOTA» ОСОБА_3 у поясненнях щодо обстави дорожньо-транспортної події зазначав, що рухаючись по автодорозі в напрямку м.Одеса, побачив на своїй смузі руху вантажівки з аварійним сигналом, пригальмував та зробив об`їзд перешкоди. Закінчивши маневр, та побачивши, що наближається зустрічний автомобіль марки «CITROEN», він зупинився, а водій зустрічного автомобіля пригальмував. В той час, коли їх автомобілі почали роз`їзд, автомобіль марки «ВАЗ-2109» вдарив у задню частину автомобіля «CITROEN», а потім зіткнувся з його автомобілем (а.с.21). Отже, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, надані 13 січня 2019 року безпосередньо після події, мають суттєві суперечності щодо обставин, які мають істотне значення для встановлення дійсних обставин пригоди, а саме можливих порушень, допущених кожним із учасників, їх вини та причинного зв`язку між діями та наслідками. Встановлення цих обставин набуває значення і в світлі вимог пункту 7 Постанови №14, за якими у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення Правил двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому за певних умов виключається навіть кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. Встановленню конкретних обставин дорожньо-транспортної пригоди мала сприяти схема місця дорожньо-транспортної пригоди, складена у відповідності до вимог пункт 4 розділу ІХ Інструкції. Проте, схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 січня 2019 року (далі Схема), додана до Протоколу (а.с.2), окрім графічного зображення транспортних засобів, причетних до події, не містить жодних відомостей, передбачених пунктом 4 розділу ІХ Інструкції (а.с.2). Про ці недоліки Схеми неодноразово зазначав місцевий суд у постановах від 19 жовтня 2019 року, 31 січня 2020 року, 14 лютого 2020 року, 7 вересня 2020 року, якими матеріали адміністративного правопорушення повертав до Миколаївського РВП Очаківсткого ВП ГУНП в Миколаївській області для доопрацювання (а.с.131-133, 137-139,142-143, 147-149). Відсутність графічного відображення на Схемі, зокрема, слідів гальмового шляху коліс транспортних засобів; їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжини від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; інших слідів та предметів, що стосуються пригоди (частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), площі їх розсіювання, і, найголовніше, координат місця зіткнення відносно сталих орієнтирів, позбавляє суд можливості відтворити обставини пригоди, встановити наявність аварійної ситуації, що передувала діям ОСОБА_1 , та виявити причино-наслідний зв`язок між діями кожного водія та наслідками. Відсутність вихідних даних, які мали бути встановлені на місці пригоди, унеможливило і призначення по справі експертного дослідження питання про те, що стало основною причиною дорожньо-транспортної пригоди та чи мав ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «CITROEN» та наступного зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA». Свідків дорожньо-транспортної пригоди, якими могли бути водії вантажівок, розташованих на узбіччі, працівники поліції не виявили та не допитали. Усунути перелічені недоліки та суперечності в судовому засіданні, тим більш зі спливом значного часу з моменту події, неможливо, що вплинуло і на достеменність встановлення вини ОСОБА_1 в порушенні пунктів 12.1, 13.1 Правил. Матеріали справи не містять доказів, які би грунтувались на конкретних обставинах події, та доводили, що ОСОБА_1 дійсно не обрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, і саме ці його дії призвели до зіткнення з іншими транспортними засобами. Сам по собі факт зіткнення без аналізу інших обставин не може бути достатньою підставою для обвинувачення водія у невиконанні вимог пунктів 12.1 та 13.1 Правил та є порушенням презумпції невинуватості. Не містять матеріали справи і належних доказів пошкодження транспортних засобів, як кваліфікуючої ознаки складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Схема, додана до Протоколу, відомостей про пошкодження будь-якого автомобіля не містить. Протокол огляду транспортних засобів взагалі не складався. Допитаний в судовому засіданні як свідок працівник поліції ОСОБА_4 (особа, яка складала Протокол) пояснив, що на місце події він не виїжджав, а протокол складав зі слів іншого працівника поліції - слідчого Кукіна В.В., який займався обставинами цієї й справі. Будь-яких пояснень щодо змісту обвинувачення ОСОБА_1 він не надав. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з основним висновком суду місцевого суду про те, що надані суду докази, а саме Протокол, який містить суперечності в його змісті та кваліфікації дій порушника; а також Схема, яку складено з порушенням вимог частини 4 розділу Х Інструкції, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні пунктів 12.1, 13.1 Правил та скоєнні правопорушення. передбаченого статтею 124 КУпАП. При цьому апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови місцевого суду, не встановлює особу, винну у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також не дає оцінку діям водія ОСОБА_3 , а також діям водія ОСОБА_1 в порушенні інших правил дорожнього руху. Посилання апелянта на те, що суд не мав підстав для висновку про відсутність події правопорушення, пов`язане з невірним розумінням змісту цього поняття у світлі статті 247 КУпАП, оскільки такий висновок може грунтуватись на недоведеності факту, що діяльність особи є такою, що могла б розцінюватися як адміністративне правопорушення. Не можна погодитись і з твердженням ОСОБА_2 про те, що суд не вжив заходів на усунення недоліків матеріалів адміністративної справи (Протоколу та Схеми). Ці твердження суперечать матеріалам справи, що свідчать про неодноразове направлення цих документів для доопрацювання та повідомлення органу, уповноваженого на складання протоколів, про неможливість усунення недоліків. Крім того, таке твердження суперечить положенням частини 2 статті 251 КУпАП, якою обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення судом порушує право на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) (рішення Європейського Суду від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії», заява № 36673/04). Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії. Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 за певних обставин вимог пункту 12.1, 13.1 Правил та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Отже, апеляційний суд, враховуючи, що надані суду докази, а саме Протокол та Схема, складені з грубими порушеннями вимог Інструкції, самі по собі не можуть ані спростувати, ані довести твердження учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо її дійсних причин, погоджується з висновками місцевого суду щодо закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Наявність підстав для застосування цієї норми через недоведеність складу адміністративного правопорушення не перешкоджає потерпілому захищати права в порядку цивільного судочинства. Керуючись статтями 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду О.О. Данилова