Постанова 4812 № 482/1207/20

20.10.20 33/812/321/20 Справа № 482/1207/20 Провадження № 33/812/321/20 ПОСТАНОВА Іменем України 20 жовтня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Данилової О.О., за участю секретаря Горенко Ю.В., у присутності осіб Ніщоти В.П., потерпілого ОСОБА_1 , його представника адвоката Гагашкіної Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року, якою справу щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, У С Т А Н О В И В: 9 липня 2020 року працівником патрульної поліції Новоодеського ВПГУНП в Миколаївській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №116043 щодо громадянина ОСОБА_2 , в якому зазначено, що він того ж дня о 18 год.20 хв., керуючи автомобілем марки ЗАЗ р/н НОМЕР_2 та рухаючись по вул..Іпатенка у м.Нова Одеса, порушив вимоги пунктів 2.3б та 12.1 Правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2101 р/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП. Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року адміністративну справу щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за статтею 124 КУпАП. Апелянт посилався на те, що суд всупереч вимогам щодо повного та всебічного встановлення обставин справи не залучив до участі у справі фахівця з метою більш детального дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди; не дослідив фактори, які впливають на оцінку дорожньої ситуації та вину водіїв; не встановив швидкість обох транспортних засобів, не врахував його, ОСОБА_1 , пояснення; не дав оцінку дійсним діям учасників пригоди (об`їзд ним перешкоди на асфальтовому покритті та маневру ОСОБА_2 щодо обгону справа його автомобіля); а тому дійшов передчасного висновку про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та зіткненням автомобілів. ОСОБА_2 подав заперечення, в якому наголошував на відсутності його вини у зіткненні з автомобілем ОСОБА_1 та повному дослідженні судом обставин дорожньо-транспортної пригоди. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги за правилами частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступних висновків. За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП). Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення. Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (пункт 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 7 листопада 2015 року № 1395, далі Інструкція). Відповідно до пункту 4 розділу Х Інструкції на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зображуються та фіксуються такі об`єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки та інше. При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02). Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій, зокрема, зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 «б»); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (пункт 12.1). Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що 9 липня 2020 року о 18 год.20 хв. на проїжджій частині вул. Іпатенка (в районі будинку 27) у м.Нова Одеса Миколаївської області сталось зіткнення автомобілів марки ВАЗ-2101 р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та марки ЗАЗ р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . На місці події повноважною особою патрульної поліції Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №116043 щодо громадянина ОСОБА_2 (далі Протокол), в якому зазначено, що водій не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обрав належну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який рухався у попутному з ним напрямку. Транспортні засоби отримали пошкодження. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення пунктів 2.3б та 12.1 Правил, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП (а.с.1б). При цьому, виходячи з аналізу змісту пунктів 2.3б та 12.1 Правил та змісту Протоколу щодо конкретних дій ОСОБА_2 , місцевий суд дійшов вмотивованого висновку про їх суперечність, оскільки обов`язок дотримання безпечної дистанції руху, про порушення якого зазначена у Протоколі, передбачена іншою нормою Правил (пункт 13.1), порушення якої у провину ОСОБА_2 не ставилось. Водій ОСОБА_2 до Протоколу надав письмові пояснення, в яких стверджував, що автомобіль марки ВАЗ-2101 під керуванням ОСОБА_1 рухався поперед його автомобіля у попутному напрямку по вул.Іпатенка, але згодом виїхав на зустрічну полосу руху, та здійснив різкий маневр праворуч, повертаючи у правий з`їзд дороги. Він, ОСОБА_2 , з метою уникнення зіткнення вчинив маневр вправо та різко загальмував. Удар прийшовся на передню частину передніх правих дверей автомобіля ВАЗ-2101 (а.с.3). В місцевому суді ОСОБА_2 також наполягав на тому, що водій ОСОБА_1 , увімкнувши лівий поворот, виїхав та зустрічну полосу, повністю звільнивши полосу руху, на якій рухався він, ОСОБА_2 , а потім, зненацька повернувши праворуч, повернувся на цю ж полосу, створивши перешкоду для руху його автомобіля (а.с.17). На підтвердження своєї версії дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 надав суду фото-знімки з місця події з розташуванням транспортних засобів після пригоди, які свідчать про наявність гальмового шляху його автомобіля та підтверджують характер та локалізацію пошкоджень кожного автомобіля (а.с.19-21). Водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_1 в письмових поясненнях 9 липня 2020 року зазначив, що, рухаючись по вул. Іпатенка, мав намір здійснити поворот праворуч, увімкнув відповідний сигнал, почав маневр, а згодом почув звук гальмування автомобіля ЗАЗ. Удар при зіткненні прийшовся на праві двері його автомобіля. Винним себе не визнав (а.с.22). В судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 , підтримуючи свої попередні пояснення, зауважив, що до здійснення маневру праворуч, намагався об`їхати пошкоджену ділянку дороги та міг тільки лівими колесами виїхати на зустрічну полосу руху, руль ліворуч вивернув лише для того, щоб уникнути зіткнення. На підтвердження пошкоджень дорожнього покриття на ділянці, де сталась пригода, ОСОБА_1 надав фотознімки. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснював, що, дійсно, з метою об`їзду пошкоджень дорожнього покриття включив сигнал повороту ліворуч та здійснив відповідний маневр, але повністю на ліву смугу руху своїм автомобілем не виїжджав. Потім здійснив маневр вправо. Удар прийшовся у середню частину його автомобіля. Свідків дорожньо-транспортної пригоди не виявлено. До Протоколу додано схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 9 липня 2020 року (далі Схема) , з якої вбачається, що проїжджа частина вул.Іпатенка складається з двох смуг та її загальна ширина складає 5,7 м, права полоса (по ходу руху транспортних засобів) - 2,75 м. На Схемі графічно вказане місце зіткнення транспортних засобів ( точка №3), але замірів її розташування відносно або розподільчої полоси смуг руху, або лівої чи правої кромки дороги не зазначено (а.с.2). Відсутній на Схемі і інші відомості, передбачені пунктом 4 розділу Х Інструкції: розміщення слідів гальмування відносно елементів проїжджої частини, довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу ОСОБА_2 ; не зазначені координати місця зіткнення відносно сталих предметів, спосіб визначення цього місця, відстані від місця зіткнення до місця зупинки транспортних засобів; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; ділянки з відсутністю дорожньої розмітки. Наявність таких відомостей сприяла би встановленню місця розташування автомобіля ЗАЗ під керуванням ОСОБА_2 на момент початку маневру з повороту праворуч водієм ОСОБА_1 , а, відповідно, і факту вчинення водієм ОСОБА_2 тих дій, які зазначені в Протоколі як правопорушення. Графічне розташування на Схемі місця зіткнення (точка «3») у безпосередній близькості до розподільчої смуги та рівні початку гальмівного сліду автомобіля ЗАЗ, та локалізація удару автомобіля ВАЗ-2101 (передня частина правої передньої двері) свідчить про те, що на час зіткнення частина автомобіля ОСОБА_1 перебувала на зустрічній смузі руху. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 наполягав, що місце зіткнення автомобілів фактично було розташовано на праві смузі приблизно на відстані 0,5-0,6 м від розподільчої полоси. Потерпілий ОСОБА_1 зауважував, що місце зіткнення автомобілів знаходилось приблизно у центрі правої смуги. Вважав, що Схема не відображає дійсних обставин пригоди. Отже, відомості, зазначені у схемі дорожньо-транспортної пригоди від 9 липня 2020 року, не містять достатніх доказів, які би достовірно свідчили про наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та наслідками зіткнення транспортних засобів. Реакцією на зміну дорожньої обстановки ОСОБА_2 було гальмування та маневр праворуч, про що свідчить наявність гальмівного шляху до місця зіткнення як на Схемі, так і на фотознімках місця дорожньо-транспортної пригоди, що були надані сторонами. При цьому відомості, відображені у Схемі, а саме наявність гальмівного шляху обох коліс автомобіля ОСОБА_2 , не відповідають обставинам, зафіксованим на фотознімках, де відображено гальмівний шлях лише одного з коліс автомобіля ОСОБА_2 . Доказів того, що ОСОБА_2 не стежив за дорогою, не відреагував на зміну дорожньої обстановки та обрав невідповідну швидкість, орган та посадові особи, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, місцевому суду не надали. Звинувачення ОСОБА_2 у недотриманні безпечної дистанції між транспортними засобами за Правилами у Протоколі не зазначені. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з основним висновком суду місцевого суду про те, що надані суду докази, а саме Протокол, який містить суперечності в його змісті та кваліфікації дій порушника; а також Схема, яку складено з порушенням вимог частини 4 розділу Х Інструкції, самі по собі не можуть ані спростувати, ані довести твердження учасників пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо її дійсних причин. Отже, докази, які надані суду органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_2 в порушенні пунктів 2.3б та 12.1 Правил. При цьому апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови місцевого суду, не встановлює особу, винну у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також не дає оцінку діям водія ОСОБА_1 та діям водія ОСОБА_2 в порушенні інших правил дорожнього руху, ніж то зазначено у Протоколі. Водночас, апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта про те, що місцевий суд мав провести технічні дослідження щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди з залученням фахівця, в тому числі і встановити швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 . Як зазначалось вище, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (стаття 251 КУпАП). До того ж у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) Європейський Суд зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Посилання апелянта на те, що суд не дав оцінку діями ОСОБА_2 , який невдало намагався обігнати автомобіль ОСОБА_1 правобіч, не мають правового значення, оскільки такі дії ОСОБА_2 (обгін) як правопорушення в Протоколі не зазначались. Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії. Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту порушення ОСОБА_2 у конкретній дорожній обстановці вимог пункту 2.3б та 12.1 Правил та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого суду щодо застосування наслідків, передбачених статтею 247 КУпАП, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови місцевого суду та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Керуючись статтями 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду О.О. Данилова