Ухвала КЦС ВС № 461/6526/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2026 року м. Київ справа № 461/6526/25 провадження № 61-16157ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, заінтересована особа- ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, у якій просила суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. з проникнення 05 серпня 2025 року до нежитлових приміщень адміністративного будинку загальною площею 128, 5 кв. м, а саме: до нежитлових підвальних приміщень та приміщення 1-го поверху будинку АДРЕСА_1 ; визнати неправомірним та скасувати отриманий у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 звіт про оцінку майна, виготовлений на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 01 серпня 2025 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Скаргабула обґрунтована тим, що приватний виконавець всупереч вимогам статті 439 ЦПК України та пункту 13 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив проникнення до належних скаржнику нежитлових приміщень без отримання дозволу суду на такий доступ, без присутності понятих, без попередження та погодження власника. ОСОБА_1 вважала, що отримана внаслідок незаконних дій приватного виконавця оцінка майна боржника, на яке звернуто стягнення, є незаконною та не може використовуватись у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року в справі № 461/3008/24. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2025 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимогчастини третьоїстатті 448 ЦПК України скарга не містить ідентифікатора для повного доступудо інформації про виконавче провадження. Постановою Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції допустився надмірного формалізму, чим порушив права ОСОБА_1 на справедливий суд та на доступ до захисту прав. 22 грудня 2025 рокупредставник заявника приватного виконавця виконавчого округу Білецького І. М. - адвокат Кусий А. В. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року та залишити без змін ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2025 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Представник заявника, зокрема, вказує, що положення частини п'ятої статті 448 ЦПК України містять імперативну норму, яка передбачає повернення скарги у випадку її невідповідності частині третій, четвертій статті 448 ЦПК України. Зазначає, що заявник вправі повторно звернутись зі скаргою на дії приватного виконавця після її оформлення відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 448 ЦПК України, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення права на доступ до правосуддя. Також адвокат Кусий А. В. вважає, що, зобов'язавши приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. направити до суду належним чином завірену копію виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд фактично став на сторону скаржника та почав витребовувати докази у справі. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до статті 447? ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Вимогидо подання скарги та прийняття її до розгляду визначені статтею 448 ЦПК України. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Вимоги до форми та змісту скарги у виконавчому провадження встановлені частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», у якій відсутня вимога вказуватиідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Апеляційний суд встановив, що в постанові від 18 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 відсутній ідентифікатор виконавчого провадження. В той же час у пункті 6 цієї постанови зазначено «ідентифікатор для доступу і далі прочерк-------(зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику). За передачу ідентифікатора третім особам сторони виконавчого провадження несуть відповідальність, установлену законом. Тобто суд першої інстанції, постановляючи 14 серпня 2025 року ухвалу про відкриття провадження у справі та призначаючи справу до розгляду, виходив з того, що вказівка у скарзі на ідентифікатор є конфіденційною інформацією та таку у випадку необхідності для ідентифікації виконавчого провадження на вимогу суду може подати лише виконавець: державний чи приватний разом з повним виконавчим провадженням. Суд апеляційної інстанції вважав, що подана ОСОБА_1 скарга відповідає вимогам частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить вимоги вказувати ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надала суду всі постанови, які винесені приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в тому числі звіт про оцінку майна нежитлових підвальних приміщень та приміщень першого поверху загальною площею 128, 5 кв. м, що належать ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Також у звіті про оцінку майна є повна інформація про виконавче провадження, яке проведене приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М., в тому числі зазначені суми стягнення витрат виконавчого провадження, експертна оцінка майна, виправлені помилки у процесуальних документах. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з протоколом судового засідання від 15 серпня 2025 року суд за клопотанням скаржника витребував від приватного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1, тому мав повну інформацію або ідентифікатор доступу до інформації про виконавче провадження. Встановивши, що суд першої інстанції допустився надмірного формалізму, чим порушив права ОСОБА_1 на справедливий суд та на доступ до захисту прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2025 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому апеляційний суд у своїй постанові від 15 грудня 2025 року правильно зазначив, що скарга знаходиться на стадії судового розгляду, справа судом слухалася двічі з поясненнями учасників, суду було надано відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив, додавалися додаткові пояснення, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і головуючою було заявлено самовідвід, який задоволений з передачею справи для розгляду іншому судді, а не для вирішення питання прийняття такої до розгляду. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішенняне впливають, зводяться до незгоди заявниказ висновками суду апеляційної інстанції. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, заінтересована особа- ОСОБА_2 . Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко