Постанова 4811 № 462/7631/24

Справа № 462/7631/24 Головуючий у 1 інстанції: Пилип`юк Г. М. Провадження № 22-ц/811/1132/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2025 року 30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: В жовтні 2024 року представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М. М., звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2106226738395 від 03.03.2021 року у розмірі 42 353,92 грн., що складається із: 2 800,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 39 553,92 грн. - заборгованість за процентами; за договором позики № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року у розмірі 18 202,00 грн., що складається із: 2 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) та 15 702,00 грн. - заборгованість за процентами та судові витрати. Позовні вимоги мотивувала тим, що 03.03.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2106226738395 про надання кредиту. Сума наданого відповідачу кредиту становила 2 800,00 грн. строком на один рік, з процентною ставкою 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту, згідно умов, визначених кредитним договором. ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання кредиту виконало повністю та надало їй кредит в сумі 2 800,00 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, натомість відповідач у строк взяті на себе зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» було укладено договір факторингу № 1-12, згідно з умовами якого відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором про надання кредиту. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 10.01.2023 року було укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступив ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за даним договором про надання кредиту. Крім цього, 09.03.2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3194705904-53347. Сума наданої відповідачу позики становила 2 500,00 грн. термін користування кредитом 18 діб, з процентною ставкою 1,95 % за кожен день користування кредитом, згідно умов, визначених кредитним договором. ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання позики виконало повністю та надало їй позику в сумі 2 500,00 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, натомість відповідач у строк взяті на себе зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 05.08.2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05-08/21, згідно з умовами якого відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором про надання позики. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 10.01.2023 року було укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступив ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за даним договором про надання кредиту. Тобто новим кредитором стало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Станом на день звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2106226738395 від 03.03.2021 року становить 42 353,92 грн., за договором позики № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року становить 18 202,00 грн. У зв`язку із наведеним просила позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2106226738395 від 03.03.2021 року у розмірі 42 353 (сорок дві тисячі триста п`ятдесят три) грн. 92 коп.; за договором позики № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року у розмірі 18 202 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дві) 00 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів, а саме первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів за спірними кредитними договорами. Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні бухгалтерські документи, однак такі позивачем не надані. Також покликається на те, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Крім того, договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги, відтак право вимоги переходить до нового кредитора не у момент підписання акта про перехід права вимоги, а в момент передачі суми заборгованості, яка числиться на обліку первісного кредитора, однак в матеріали справи не містять ні актів прийому-передачі документації ні самої документації, яка підтверджує перехід до позивача права вимоги за кредитним договором Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що договір, укладений між сторонами у справі, укладений у спосіб визначений ЗУ «Про електронну комерцію» з дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням істотних умов. ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за договорами №2106226738395 від 03.02.2021 та №3194705904-53347 від 09.03.2021 року на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги №1-12 від 01.12.2021 року та № 10-03/2023/01 від 10.03.2023. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного. Судом встановлено, що 03.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний договір про надання фінансових послуг № 2106226738395. Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2 800,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил (п. 1.1. Договору). Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору). Згідно з п. 1.3. Договору орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Відповідно до п. 1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б; г)починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п. 1.4.1. Договору). У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п. 1.4.2. Договору). Згідно з п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік. Позичальник сплачує Товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 392 гривень. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з Позичальника у разі, якщо Позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у Договорі. Крім того, Товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд (п. 1.10. Договору). 03 березня 2021 року відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту. Згідно довідки ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02.04.2024 року, підтверджено успішність операції про перерахування 03.03.2021 року грошових коштів згідно договору № 2106226738395. 01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договором про надання фінансових послуг № 2106226738395 від 03.03.2021 року. В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого до ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» перейшло право вимоги за договором про надання фінансових послуг № 2106226738395 від 03.03.2021 року. Згідно витягу з реєстру боржників додатку № 3 до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та відповідного розрахунку заборгованості, станом на 10.01.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 2106226738395 від 03.03.2021 року становить 42 353,92 грн. 09 березня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний договір позики № 3194705904-53347. Відповідно до умов договору Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором. Кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 2 500,00 грн (п. 2.1., 2.2. Договору). Згідно п. 2.3. Договору, строк користування кредитними коштами складає 18 діб та починається з 09.03.2021 року та закінчується 27.03.2021 року (включно). Відповідно до п. 2.5. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Пунктом 2.7. Договору, встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства. Відповідно до п. 9.2 Договору, цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису. 09 березня 2021 року відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту. Згідно довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 08.11.2022 року, підтверджено успішність операції про перерахування 09.03.2021 року грошових коштів згідно договору № 3194705904-53347. 05 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 05-08/21, відповідно до умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договором позики № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року. В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого до ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» перейшло право вимоги за договором позики № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року. Згідно витягу з реєстру боржників додатку № 3 до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та відповідного розрахунку заборгованості, станом на 10.01.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 3194705904-53347 від 09.03.2021 року становить 18 202,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму. Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч.1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона має надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012). Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В спірному випадку зібраними у справі доказами підтверджено виникнення у відповідача зобов`язань щодо виконання договорів про надання фінансових послуг №2106226738395 від 03.02.2021 та №3194705904-53347 від 09.03.2021 року, а також перехід до позивача права вимоги за вказаними договорами. До позовної заяви були надані належні докази отримання кредитних коштів, доказів зворотного апелянтом не надано. Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювалися зазначені вище кредитні договори раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову (позовної заяви) щодо оспорення зазначених кредитних договорів щодо їх недійсності, не подавала. Таким чином вбачається, що укладені між сторонами кредитні договори не оспорювалися та не визнавалися судом недійсними тому є чинними оскільки відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Позичальником були укладені договори про надання фінансових послуг за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Апелянт/Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Тому суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства про нарахування відсотків в межах строку кредитування, а також відсутність з боку відповідача доказів в спростування заявлених вимог - дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставними враховуючи наступне. Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Відповідно до п. 1.9 Кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Згідно Додатку №1 до Кредитного договору грошові кошти надаються строком на 365 днів з правом повернення достроково. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договорами №2106226738395 від 03.02.2021 та №3194705904-53347 від 09.03.2021 року нарахування відсотків здійснювалось за період в межах строку кредитування, зазначеного в Кредитному договорі та в Заяві-анкеті на отримання кредиту, відсоткова ставка відповідно до п.1.4 договору. Крім того, як вбачається зі змісту Договорів, визначено два окремих строки, які важливо розмежовувати: - орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів, який передбачає право Позичальника користуватися пільговими умовами договору, а саме пільговими відсотками за користування кредитними коштами; - граничний строк користування - 1 рік (365 днів). Тобто, договором передбачено та погоджено сторонами граничний строк користування кредитними коштами - 1 рік, в межах якого і було здійснено нарахування відсотків, оскільки, Позичальник не скористався своїм право щодо повернення кредитних коштів у рекомендований (пільговий) строк, тобто у строк найнижчої відсоткової ставки за користування. В тому числі, слід зазначити, що в паспорті споживчого кредиту наявне застереження наступного змісту: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. зокрема у випадку продовження споживачем (позичальником) строку кредитування згідно умов Договору. Враховуючи наведене, Кредитодавцем у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в Договорах про надання фінансових послуг, було правомірно нараховано заборгованість, в тому числі відсотки в межах дії даного Договору позики. Безпідставними є також покликання апелянта щодо права вимоги у ТОВ «Коллект Центр» враховуючи наступне. Відповідно до п. 6.1.4 Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року визначено, що «право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання реєстру боржників (Додаток №2), який є підтвердженням передачі Фактора права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги. До позовної заяви позивачем були надані належним чином завірена Копія Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р. з додатками (Акт приймання-передавання реєстру боржників (Додаток №2 та Додаток №4), реєстр боржників та додатково надано витяг з реєстру боржників, де зазначена вся інформація щодо боржника ОСОБА_1 ), в тому числі і платіжне доручення від 03.12.2021 року на підтвердження проведеної оплати за договором відповідно до п. 7.1 Договору. Відповідно до п. 5.2 Договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4). Позивачем були надані належним чином завірена Копія Договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року з додатками, а саме належним чином завірений Акт прийому-передачі реєстру боржників (Додаток №4), на підтвердження прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 . Відповідно до п. 7.2 Договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, сторонами погоджено, що «Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному в п.5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання Сторонами цього Договору». Тобто, сторонами погоджено спосіб і строк оплати за договором. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6- 979цс15. Будь-яких перешкод для виконання зобов`язань за Договором первісному кредитору у Відповідача не було. Однак, Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договорами позики, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала кредитних коштів є безпідставними, оскільки матеріали справи містять підтвердження перерахування кредитних коштів на зазначену в заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком до договору про надання фінансових послуг № 2106226738395 від 03 березня 2021 року, платіжну картку позивальника № НОМЕР_1 . Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави його скасування відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем оскільки позов Товариства задоволено в повному обсязі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 30.12.2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремети Н.О.