Постанова Київський апеляційний суд № 753/10895/25

справа № 753/10895/25 головуючий у суді І інстанції Трусов Т.О. провадження № 22-ц/824/8343/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1152576. 30 жовтня 2024 року між ТОВ "ФК «Незалежні фінанси" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 30102024, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідачки. Відповідно до реєстру боржників від 30 жовтня 2024 року до договору факторингу № 30102024 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1152576 від 23.05.2024 в сумі 44 580 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 200 грн - заборгованість за відсотками; 1 380 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 6 000 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Враховуючи неналежне виконання умов договору відповідачкою, позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1152576 від 23 травня 2024 року у загальному розмірі 44 580,00 грн., з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 200 грн - заборгованість за відсотками; 1 380 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 6 000 грн - заборгованість за штрафними санкціями. 05 червня 2025 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва дану справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 03 листопада 2025 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва позовні вимоги були задоволенно та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1152576 від 23.05.2024 у загальному розмірі 44 580 грн. та судовий збір в сумі 3 028 грн, а усього 47 608 (сорок сім тисяч шістсот вісім) гривень. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 19 лютого 2026 року подала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Так, апелянт послалась на те, що на підтвердження наявності заборгованості відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 1152576 від 23 травня 2024 року позивачем надано наступні докази: договір про споживчий кредит №1152576 від 23 травня 2024 року, платіжне доручення 36581984 від 23 травня 2024 року. Разом з цим, на думку апелянта вказані документи не підтверджують факту надання ТОВ ФК «Незалежні фінанси» позики ОСОБА_1 в розмірі 12 000,00 гривень, як стверджує позивач у своєму позові. Надане платіжне доручення не відповідає вимогам встановленим Інструкцією №22 та відповідно не підтверджує факт надання грошових коштів в рамках договору про споживчий кредит, що свідчить про фактичну неможливість виконання Кредитодавцем грошових коштів на виконання Договору про споживчий кредит. Відтак, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі. Таким чином, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача по укладених кредитних договорах складає 44 580,00 гривень (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять. Також, апелянт щодо штрафних санкцій зазначила, що на день ухвалення рішення у справі був чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику). Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 6 000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки суперечать наведених положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Щодо нарахованих відсотків зазначила, що позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт перерахування ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» кредитних коштів, а також фактичне користування останньою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики, не є належним та допустимими доказом на підтвердження перерахування коштів відповідачу, існування заборгованості за договором та її розміру. Таким чином, надані документи позивачем,не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» коштів у розмірі 12 000,00 грн. на картковий рахунок, який належав би саме відповідачу. Крім цього, на думку апелянта, матеріали справи не містять доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке б здійснювало переказ коштів на рахунок відповідача від імені позикодавця (позивача). Тобто до суду не представлено доказів про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо переказу платежів. Також, апелянт зазначила, що обґрунтовуючи своє право на пред`явлення позовних вимог, позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» було укладено Договір факторингу №30102024 від 30 жовтня 2024 року, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги відповідача за Договором про споживчий кредит №1152576 від 23 травня 2024 року. Разом з цим, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20). Однак, додані до позовної заяви докази не підтверджують існування зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог позивача. Враховуючи дані обставини, апелянт просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року у справі №753/10895/25 та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 23 березня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» представником ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергуновою А.В. було подано відзив на апеляційну скаргу. В заперечення доводів апелянта, представник товариства зазначила, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з первісним кредитором договором, щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 . До позовної заяви було долучено надане у відповідь на запит платіжне доручення 36581984 від 23 травня 2024 року про перерахування коштів. Крім того, первісний кредитор ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», платіжне доручення платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити. Долучене до позовної заяви доручення про перерахування коштів від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку визначену відповідачем в договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджують факт надання кредитних коштів відповідачу. Вимога відповідача про надання саме банківської виписки є помилковою, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, і відповідне доручення є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію. Також, представник зазначає, що перерахування коштів на платіжні карти відповідача за Кредитним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками- екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від первісного кредитора загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Також, враховуючи, що кредит було видано на платіжну картку Позичальника, всі правовідносини між позичальником, первісним кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Крім того, представник товариства зазначає, що не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. Також слід зазначити, що у Кредитному договорі, підписаному відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті первісного кредитора, а також отримав від Первісного кредитора до укладення Кредитного договору інформацію, зазначену вч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Представник товариства звертає увагу, що за весь період перебування права вимоги по Кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача. Враховуючи вищевикладене, представник товариства вважає,що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа №753/10895/25 розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставни справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. 04 квітня 2026 року апелянт направила до суду відповідь на відзив, у якій просила витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» оригінали електронного договору та оригінал платіжного доручення від 23 травня 2024 року. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1152576. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до пункту 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» позичальнику у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (пункт 2.1. кредитного договору). Кредит вважається наданим вдень перерахування ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» грошових коштів у сумі, визначеній у пункті 1.2 кредитного договору, за реквізитами зазначеними у пункті 2.1 кредитного договору. Згідно з основними умовами цього договору строк користування кредитом становить 360 днів з 23 травня 2024 року по 18 травня 2025 року останній день строку кредитування. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, протягом решти строку кредитування також нараховується за стандартною процентною ставкою (511% річних) від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п. п. 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складають 48 837,60 грн. Мета кредиту - задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю. Загальні витрати за кредитом - 50 217,60 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить - 62 217,60 грн, реальна річна процентна ставка - 9 772,81%. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані ОСОБА_1 з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» суми кредиту. Судом першої інстанції установлено, що 23 травня 2024 року відповідачкою було акцептовано пропозицію фінансової установи (компанії) щодо укладення електронного кредитного договору, на виконання вимог частини четвертої статті 8 Закону про електронну комерцію повідомила про себе інформацію, необхідну для їх укладення, та здійснила підписання договору електронним підписом. Підписання ОСОБА_1 договору, який містить усі істотні умови, передбачені законодавством для кредитного договору, зокрема, сума кредиту, розмір процентів, строки і порядок погашення кредиту, є доказом ознайомлення її з їх предметом та усіма умовами. Відповідно до частини першої статті 509 цього Кодексу зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язанні, що випливає з кредитного договору, закон не містить, таких обмежень не встановлено і в укладеному між фінансовою установою та ОСОБА_1 кредитному договорі. За обставинами справи установлено, що ОСОБА_1 є боржником у зобов`язанні, що виникло на підставі укладеного нею з первісним кредитором кредитного договору, який не був виконаний нею у встановлений строк, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до неї на суму заборгованості в загальному розмірі 44 580 грн, що включає заборгованість за кредитним договором № 1152576 від 23 травня 2024 року. Таким чином, з огляду на те, що за умовами укладеного з відповідачкою кредитного договору кредит надавався шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника, доказом невиконання фінансовими установами зобов`язань щодо надання кредиту могла б бути виписка з карткового рахунку відповідачки, проте жодних доказів на підтвердження неотримання нею кредитних коштів суду не надано, як і не спростовано правильність нарахування суми боргу. Отже, на підставі оцінки викладених у заявах по суті справи доводів і аргументів та наданих сторонами доказів суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до позичальника ОСОБА_1 та задовольнив їх у повному обсязі. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в певній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Щодо клопотання про витребування доказів Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33). Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.4-7 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. ч. 2, 4 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, заявляючи клопотання про витребування доказів на стадії апеляційного перегляду, апелянт пропустила, визначений частиною другою статті 83 ЦПК України строк, а вимоги про поновлення строку на подання клопотання не було заявлено. На підставі встановленого, апеляційний суд залишає без розгляду клопотання апелянта про витребування доказів. Щодо доводів апеляційної скарги. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такі договори містять електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах. Своїм підписом на договорах, здійсненим одноразовим ідентифікатором, відповідач також підтвердила, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Колегія суддів враховує, що відповідно до договору про споживчий кредит №1152576 від 23 травня 2025 року у вступній частині договору містять ідентифікуючі відповідача дані, а саме: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання та рахунок позичальника № НОМЕР_1 (пункт 2.1). Аналогічні особисті відомості про себе відповідач повідомила у фінансовій установі у заяві-анкеті на укладення споживчого кредиту № 1152576 від 23 травня 2025 року та у анкеті - заяви на кредит №1152576 від 23 травня 2025 року. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами позивачем підтверджені факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачці кредитних коштів у користування (на придбання товару) та невиконання останньою зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами. Факт перерахування грошових коштів за вказаним договором № 1152576 саме на обумовлену у договорах суму і саме на вказану відповідачем картку позивач підтвердив платіжним дорученням №36581984 від 23 травня 2025 року на суму у розмірі 12 000,00 грн. При цьому, відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером їй не належить та не надано виписок з банківських рахунків відповідача, які б підтверджували доводи щодо факту ненадання/ неотримання позики. Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення договору так і надання відповідачу кредитних коштів у сумі 12 000,00 грн., яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про відсутність доказів укладення договору та підтвердження надання кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами, окрім суб`єктивного трактування доказів наданих стороною позивача. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. З матеріалів справи вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивач самостійно не здійснював нарахування ні відсотків, ні жодних штрафних санкцій, а розмір заборгованості співпадає з розміром заборгованості, яка існувала у боржника перед первісним кредитором. Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахування процентів здійснено за умовами Договору, що підтверджується відомістю щодо нарахування та погашення кредитного договору, а іншого у спростування відсутності заборгованості стороною апелянта не було надано та не оскаржувалось. Відтак, доводи апелянта щодо відсутності доказів укладення кредитного договору, а відтак відсутність права вимоги у позивача спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами судом першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду у цій частині. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати при розгляді цієї справи положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Так, вказаним законом Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).» Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 навів тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки у цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) за порушення виконання кредитних зобов`язань, а воєнний стан на час розгляду справи не закінчився, вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає фактичним обставинам справи та в частині стягнення неустойки ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому не може бути залишене без змін. Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 543,52 грн. Також, оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то слід стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 681,30 грн. Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 1152576 від 23 травня 2024 року за основним зобов`язанням у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за процентами у розмірі 25 200 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за комісією з надання кредиту у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 2 543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) грн. 52 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 30 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова