Постанова 4813 № 499/269/25

Номер провадження: 22-ц/813/7046/25 Справа № 499/269/25 Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Карташова О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року, ухвалене Іванівським районним судом Одеської області у складі: судді Тимчука Р.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в с т а н о в и в: У березні 2025 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з посиланням як на правове обґрунтування на положення ст. 7, 75, 84, 180, 181, 182 СК України просила: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн, але в будь-якому випадку не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення до суду позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною трьохрічного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в шлюбі між позивачкою та відповідачем народилася дитина, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано та з моменту розірвання шлюбу і до моменту подання даної заяви син - ОСОБА_4 проживає з матір`ю, яка забезпечує його самостійно, батько дитини участі в утриманні дитини не бере. Позивач на даний час не має можливості влаштуватися на роботу, так як доглядає за малолітньою дитиною, яка була народжена в шлюбі між позивачем та відповідачем. Тому, виходячи з цього, позивач не отримує жодного доходу та ніде не працевлаштована (а.с. 1-7). У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позов визнав частково та просив стягнути з нього аліменти на утримання дитини 3000 грн, у стягненні аліментів на дружину відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування відзиву зазначав, що заявлена позивачем сума 7000 грн на утримання дитини не є такою, що відповідає реальним обставинам та його можливостям, так як він є безробітним і джерелом його доходів є нестабільні та невеликі підробітки. Відповідач посилається, що не має права власності на будь-яке нерухоме майно, є лише титульним власником автомобіля ТОУОТА НІ АСЕ 2004 р.в., (витяг додається), проте вказаний автомобіль був придбаний під час шлюбу із позивачкою, тож відповідно до ст. 70 СК України позивачка має таку саму частку, як і відповідач у вказаному майні (презумпція рівності часток подружжя). На теперішній час жодних спорів з приводу визнання особистою приватною власністю чи відступлення від рівності часток не проводилось. Іншого майна, майнових прав та/або заощаджень - відповідач не має. Позивачка не надала жодних доказів, які обґрунтовують розмір заявлених аліментів, підтвердження постійних витрат, або необхідності в таких витратах. При цьому, мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку (до 6 років) становить 1281,5 грн, а рекомендований 2563 грн. Тобто заявлені вимоги майже в 3 рази більше рекомендованого розміру та в 6 разів більше мінімального, а 7000 грн фактично дорівнює розміру мінімальної заробітної плати в Україні (після вирахування податків). Наразі батько не має можливості сплачувати таку суму. Більш того, заявляючи таку вимогу, позивачка де-факто декларує, що розмір витрат на дитину має складати 14000 на місяць (виходячи із ст. 141 СК України, відповідно до якої обсяг участі батьків у забезпеченні дитини має бути рівним). Враховуючи наведене, відповідач частково визнав позовні вимоги в даній частині у розмірі 3000 грн на місяць, які, в свою чергу, вважав такими, що є більшими, ніж рекомендований розмір аліментів. Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3 років у розмірі 3000 грн відповідач їх не визнав та вважав, що позивачка жодним чином не обґрунтувала ані можливість, ані порядок визначення заявленої суми (а.с. 49-66). У відповіді на відзив позивач зазначила, що не має можливості влаштуватися на роботу, оскільки весь свій час присвячує вихованню та догляду за малолітнім сином. При цьому, звертає увагу на те, що відповідач не може знайти кошти на аліменти на утримання власної дитини, але при цьому витрачає значні суми на юридичний супровід, намагаючись перекласти свій фінансовий тягар на плечі матері їх спільної дитини, яка виховує її самостійно. Позивач також не погоджується із вимогами відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, зазначаючи, що така не є обґрунтованою (а.с. 72-74). Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн, щомісячно, з дня пред`явлення позову, тобто з 24.03.2025 року до суду і до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн з дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 24.03.2025 і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень щодо позовної вимоги про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (а.с. 171-177). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що: - судом першої інстанції не враховані докази, подані позивачем на підтвердження дійсних витрат на догляд за дитиною, а саме на життєво необхідні товари, що забезпечують належне зростання та гармонійний розвиток дитини; - судом першої інстанції помилково не враховано доходи відповідача від неофіційної торгівельної діяльності; - стягнення аліментів на утримання дружини є вимушеним кроком, оскільки не має можливості влаштуватися на роботу через те, що весь свій час спрямовує на догляд та утримання дитини; - судом не враховано, що відповідач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; - на виконання вимог законодавства стороною позивача подано всі відповідні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак суд першої інстанції цього не врахував та задовольнив стягнення лише в розмірі 5000 грн, з цим скаржник не погоджується (а.с. 180-190). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити в силі, посилаючись на те, що як апеляційна скарга, так і позов зводяться суто до емоційної складової та ігнорують вимоги законодавства щодо необхідності доводити ті обставини, на які сторона посилається. При цьому, зазначає, що він не має офіційних джерел доходу, не має у власності нерухомого майна, позивач не надала жодних доказів витрат на дитину, позивач не довела суми доходу відповідача. Єдиним доказом, як зауважує відповідач, який може стосуватися предмету доказування та якому суд першої інстанції надав оцінку, є інформація про картковий рахунок ПриватБанку, при цьому у відзиві на позовну заяву відповідач сам повідомив суду про це, більш того, надав актуальну інформацію про те, що він користується кредитною лінією по цьому рахунку і дійсно періодично отримує на цей рахунок плату за виконану роботу, оскільки неофіційно працює на ринку. Проте, як повідомляє відповідач, торгуючи овочами, кошти, які він отримує, не є його чистим доходом, оскільки такий підхід не враховує суми, необхідні на закупівлю товару. Щодо стягнення аліментів на дружину зазначає, що хоч і не визнавав цих вимог, однак вирішив не оскаржувати рішення в цій частині, сподіваючись, що позивач використовуватиме ці кошти в інтересах дитини. Щодо розподілу судових витрат зазначив, що твердження скаржника в цій частині є необґрунтованими, оскільки суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам (а.с. 211-215). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України). Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, ціна позову становить 60000 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 вказаної норми). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 08 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 03.10.2024 у справі № 499/713/24 (а.с. 14-17). В шлюбі народилася дитина: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільної стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 1340 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12). З моменту розірвання шлюбу і до моменту подання даної заяви син - ОСОБА_4 проживає з матір`ю, яка забезпечує його самостійно, факт проживання ОСОБА_4 разом із позивачем підтверджується витягами із реєстру територіальної громади (а.с.13) та не оспорюється відповідачем. ОСОБА_1 на даний час не працевлаштована, оскільки доглядає за малолітньою дитиною та згідно з довідкою форми ОК-5 від 13.03.2025 року не отримує жодного доходу (а.с. 18). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач позовні вимоги визнав частково, а тому вважав позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини такими, що підлягають до задоволення частково, посилаючись на те, що сторона позивача обґрунтовує позов тим, що відповідач працює неофіційно на продуктовому ринку, де винаймає в оренду приміщення магазину, в якому здійснює свою неофіційну торгову діяльність та здійснював дану діяльність, перебуваючи в шлюбі, та продовжує здійснювати дану діяльність після розірвання шлюбу не підтверджено належним чином. Судом вбачається, що офіційно відповідач доходи не отримує. Проте в судовому засіданні сторона відповідача не заперечувала такі посилання сторони позивача та підтвердила, що дійсно відповідач неофіційно здійснює торгівлю, тому на його рахунок в банку періодично надходять кошти, але ці кошти не є його доходом, так як за них він закупляє новий товар. Отже, суд, беручи до уваги посилання сторони відповідача, враховував стан здоров`я дитини, її потреби у цьому віці, стан здоров`я батька, його матеріальне становище та матеріальне становище дитини, відсутність у відповідача на утриманні інших осіб, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, призначив аліменти у розмірі 3500 гривень. Також позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною трьох років. Відповідач позовні вимоги не визнав, та заперечив їх задоволення. Свої заперечення обґрунтував тим, що вимога заявлена у розмірі 3000 грн. Вказане право кореспондується із ст. 75 СК України, а саме: «Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.» Таким чином, законодавець, прямо вказує на наявність можливості сплати, як обов`язкову умову. Сторона позивачки жодним чином не обґрунтувала ані можливість, ані порядок визначення заявленої суми. Натомість, до даного відзиву додаються докази відсутності матеріальної можливості сплачувати такі аліменти. Враховуючи наведене, відповідач не визнає дану вимогу у повному обсязі. Проте, судом береться до уваги та обставина, що ОСОБА_1 на даний час не має можливості влаштуватися на роботу, так як доглядає за малолітньою дитиною, яка була народжена в шлюбі між позивачем та відповідачем. Тому, виходячи з цього позивач не отримує жодного доходу та ніде не працевлаштована, що підтверджується довідкою форми ОК-5 від 13.03.2025 року відносно ОСОБА_1 . Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач є батьком спільної з позивачем дитини, якій не виповнилось трьох років, і яка проживає з позивачкою, а також те, що відповідач є працездатною особою, та не заперечує що має неофіційний дохід та суду не повідомив розмір свого доходу, тому суд вважав, що він має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, як дружині/жінці, з якою проживає спільна дитина сторін, однак цього не здійснює, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання позивачки обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частково. Частковість задоволення зазначених позовних вимог зумовлена тим, що позивач просить суд призначити аліменти на своє утримання у розмірі 3000 гривень та полягає в тому, що суд зменшує заявлений позивачем розмір таких аліментів з 3000 гривень до 1500 гривень. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що відповідач має такий рівень доходу, який дозволяє йому сплачувати аліменти на дружину, з якою проживає дитина, у заявленому позивачем розмірі. Загальний розмір відрахувань із доходу відповідача за всіма аліментними платежами не має становити для нього настільки надмірний тягар, що сума залишкового доходу відповідача після усіх відрахувань не дозволятиме йому самому забезпечити собі мінімально необхідні умови для життя. Також суд взяв до уваги ту обставину, що доказів щодо його незадовільного стану здоров`я, наявності інших зобов`язань, тощо, відповідач не надавав. Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги таке. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. За ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частин першої-третьої ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи. Згідно з частинами першою, другою статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Слід зазначити, що обов`язковою умовою виникнення права на отримання аліментів від другого із подружжя є можливість останнього надавати таку матеріальну допомогу. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Частиною 4 цієї статті визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Так, ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 06 травня 2025 року (а.с. 91-95) Клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано у : АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Державний ощадний банк України» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «ПУМБ» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Універсал Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках. АТ «Банк Інвестицій та заощаджень» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Айбокс Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках. АТ «А-Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; ПАТ «КБ «Акордбанк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Сенс Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Банк Альянс» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «КБ «Глобус» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Ідея Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Кредо Агріколь Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Кредобанк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «ОТО Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Полтава-банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Правекс Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Райффайзен Банк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Таскомбанк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Державний експертно-імпортний банк України» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Укрсиббанк» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках; АТ «Банк Форвард» інформацію про всі рахунки (депозитні, поточні, карткові та інші), які були відкриті на ім`я громадянина України ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 року по сьогоднішній день із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, руху коштів по рахунках, залишку грошових коштів на рахунках (а.с. 91-95). На виконання вищевказаної ухвали, банками надана наступна інформація: - в АТ «ПРАВЕКС БАНК» у ОСОБА_2 за період часу з 01.01.2024 по 06.05.2025 відсутній відкриті рахунки (а.с. 100); - в АТ «Райффайзен Банк» в ОСОБА_2 рахунки відсутні (а.с. 102); - в АТ «А-БАНК» в ОСОБА_2 відкриті рахунки/картки відсутні (а.с. 104); - в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» ОСОБА_2 не є клієнтом банку (а.с. 106); - в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за період з 01.01.2024 по 06.05.2025 в банку відсутні рахунки на ім`я ОСОБА_2 , депозитні рахунки не відкривалися (а.с. 108); - в АТ «БАНК АЛЬЯНС» ОСОБА_2 не є клієнтом банку (а.с. 110); - в АТ «Полтава-банк» ОСОБА_2 не є клієнтом банку (а.с. 113); - в АТ «Ідея Банк» ОСОБА_2 не є клієнтом банку і, відповідно, не має жодних банківських рахунків (а.с. 115); - в АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» ОСОБА_2 серед клієнтів банку відсутній, жодних рахунків не має (а.с. 117); - в АТ «СЕНС БАНК» ОСОБА_2 не є клієнтом банку, рахунки на його ім`я в банку не відкривалися (а.с. 119); - в АТ «Державний ощадний банк України» відсутня інформація про наявність рахунків на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 121); - в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_2 банківські рахунки в період часу з 01.01.2024 по 30.05.2025 не обліковуються/не обліковувалися (а.с. 124); - в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_2 в запитуваний проміжок часу не був клієнтом банку (а.с. 126); - в АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» ОСОБА_2 не є клієнтом банку (а.с. 127); - в АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_2 в облікових системах банку не знайдено (а.с. 129); - в АТ «ОТП БАНК» у ОСОБА_2 відкриті рахунки відсутні (а.с. 131); - в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» Хорхоль С.В. за період з 01.01.2024 по 06.05.2025 рахунки в банку не відкривав (а.с. 133). За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_2 станом на 03.06.2025 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має три відкритих рахунки: НОМЕР_2 , дата відкриття 16.08.2019, валюта ua, залишок 1440,03; НОМЕР_3 , дата відкриття 16.08.2019, валюта ua, залишок 0; НОМЕР_4 , дата відкриття 03.09.2015, валюта ua, залишок 0,67 (а.с. 141). Згідно з випискою за договором № б/н за період з 01.01.2024-03.06.2025 за картковим рахунком НОМЕР_5 усього надходжень 0,67 грн (а.с. 142). Згідно з випискою за договором № б/н за період з 01.01.2024-03.06.2025 за картковим рахунком НОМЕР_6 усього надходжень 751841,61 грн, усього витрат 750299,34 грн (а.с. 144). При цьому, з них за період з 01.01.2025 по 03.06.2025 всього надходжень 278790,71 грн, з яких за січень 2025 37217 грн (а.с. 147-148); за лютий 2025 55494,16 грн (а.с. 146зв.-147), за березень 2025 80781 грн (а.с. 145-146); за квітень 2025 100508,55 грн (а.с. 143-143зв., 144-144зв.), з 01.05.2025 по 03.06.2025 4790 грн (а.с. 144), при цьому частина надходжень регулярно повторюється від одних і тих самих осіб, зокрема, 3-х осіб, а середньомісячна кількість грошових переказів становить в середньому 70 переказів. Належних доказів того, що вказані перерахування не є доходом відповідача у розумінні вимог п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей,батьків, інших осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146, відповідачем не надано. Доказів офіційного здійснення підприємницької діяльності та, відповідно, сплати податків, відповідачем не надано, без чого є неспростовними твердження позивачки про те, що надходження на картковий рахунок відповідача коштів є саме доходом ОСОБА_2 . З наведеного слід робити висновок, що середньомісячний дохід відповідача за період з 01.01.2025 по 03.06.2025 становить 55758,14 грн, а за період з 01.01.2024-03.06.2025 44225,98 грн. Колегія суддів з даного приводу звертає увагу на те, що розмір заявлених позовних вимог (на утримання дитини та дружини) відносно середньомісячного доходу відповідача у 2025 році становить менш ніж 1/5 частина доходу відповідача, з огляду на що колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог та помилковості висновків суду першої інстанції про те, що матеріальне становище відповідача не дозволяє сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку у заявленому позивачем розмірі, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. За умови наявності у відповідача неофіційного доходу від здійснення певної діяльності є незастосовними вимоги ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального гарантованого та рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, а визначення судом розміру аліментів в твердій грошовій сумі по 3500 грн на утримання дитини та по 1500 грн на утримання дружини щомісячно не узгоджується з наданими та витребуваними судом доказами щодо доходів відповідача та їх помилковій оцінці. Оскільки не може бути погіршене становища скаржника, яке існувало до подання ним скарги на судове рішення, то колегія суддів вважає доведеним позивачкою на виконання вимог ч. 2 ст. 84 СК України наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачці як непрацездатній дружині, що здійснює догляд за дитиною до досягнення нею віку 3-х років, проте вважає помилковим визначення такої суми аліментів. Крім того, слід врахувати, що відповідач є працездатною особою, яка не має на утриманні інших осіб, яким він мав би надавати матеріальне забезпечення відповідно до закону. Наведене у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 1-3 ч.1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається, що у встановлений судом строк позивачкою разом із позовною заявою - як першою заявою по суті справи - заявлено про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн (а.с. 6), на підтвердження чого нею надано: Договір № 23 від 18 березня 2025 року, укладений між адвокатом Хоменком Сергієм Олександровичем та ОСОБА_1 , предметом якого є надання позивачці правової допомоги щодо повного юридичного супроводу та в якій визначено, що вартість послуг за цим договором та порядок оплати таких послуг визначається у додатках до договору (у «Протоколі погодження гонорару», який підписується одночасно з цим договором) (а.с. 27-27зв.), протокол погодження гонорару від 18.03.2025, згідно з яким сторони обумовили фіксовану суму гонорару у розмірі 10000 грн (а.с.28) копію ордеру адвоката серії АМ № 1114627 від 21.03.2025, виданого на підставі вказаного Договору (а.с. 25). Будь-яких заперечень щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу на виконання вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України відповідачем суду не подано, а суд з власної ініціативи таке не вирішує. Натомість, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог ґрунтується на вимогах п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. З огляду на те, що за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем на надання правової допомоги у суді першої інстанції підлягають стягненню на її користь з відповідача у розмірі 10000 грн. Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору у всіх інстанціях, то судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 6056 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пастух Юлії Сергіївни задовольнити. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн, щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 24.03.2025, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на її утримання, у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 24.03.2025, і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Дата складення повного тексту постанови 26 грудня 2025 року Судді: М.В. Назарова В.А. Коновалова О.Ю. Карташов