Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3497/24

05.02.25 22-ц/812/87/25 Справа номер 490/3497/24 Головуючий суду першої інстанції Черенкова Н. П. Провадження номер 22-ц/812/87/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів Базовкіної Т. М., Крамаренко Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2024 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог 25 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовувала наступним. Позивач зазначала, що з 15 січня 2015 року сторони перебували у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач зазначала, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, вона разом з дитиною виїхала до Федеративної Республіки Німеччини. Донька перебуває на її повному утриманні. Відповідач участі в утриманні доньки не бере та коштів добровільно не надає. Він є працездатною особою, має стабільний дохід, адже є власником кількох закладів швидкого харчування, дозволяє собі відпочивати за кордоном, придбав автомобіль та має нерухомість. Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Позиція відповідача у суді першої інстанції ОСОБА_1 подав через свого представника заяву про часткове визнання позову та просив стягувати з нього на утримання доньки аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2024 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з 02 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Розподілено судові витрати. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що обставини справи, досліджені докази та норми сімейного законодавства, свідчать про наявність у відповідача обов`язку та спроможності сплачувати аліменти у вказаному у рішенні розмірі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , а саме стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував, що під час розгляду справи він мав статус безробітної особи. 22 жовтня 2024 року він уклав трудовий договір, відповідно до якого отримує заробітну плату у сумі 8000 грн. Вказане свідчить, що після сплати визначеного рішенням суду розміру аліментів, у нього не залишиться коштів для проживання. Також ОСОБА_1 зазначав, що позивачем жодним доказом не доведено, що щомісячні витрати на дитину мають становити 10 000 грн. На думку відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 3000 грн щомісяця є достатніми для забезпечення її потреб. Доводи інших учасників справи Позивачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи, встановлені судом З 15 січня 2015 року до 07 вересня 2023 року (дата набрання законної сили рішення суду) сторони перебували у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2023 року шлюб між сторонами розірвано. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу та дарування вбачається, що ОСОБА_1 є власником: 1) земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0611 га з кадастровим номером 4810136600:10:001:0147 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), придбаної 22 листопада 2019 року за 36 324 грн; 2) квартири АДРЕСА_2 , отриманої у дар 07 жовтня 2020 року, вартістю 287 890,00 грн; 3) квартири АДРЕСА_3 , придбаної 29 лютого 2024 року, вартістю 687 277,00 грн. Довідка Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 19 червня 2024 року свідчить, що відповідач перебував на обліку, статусу безробітного не мав, допомогу по безробіттю не отримував. Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 12.06.2024 з жовтня по грудень 2023 року та у березні, травні 2024 року ОСОБА_1 здійснював перерахування аліментів. У цій довідці прізвище отримувача не вказано. Відповідач іншого доказу з зазначенням прізвища отримувача аліментів не надав. Відповідно до трудового договору від 22.10.2024 ОСОБА_1 виконує обов`язки продавця у ФОП ОСОБА_5 з окладом у 8000 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з статями 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини першої статті 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення. За приписами статті 141 СК України мати, батько мають рівні як права, так і обов`язки щодо дитини. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що обставини справи, досліджені докази та норми сімейного законодавства, свідчать про наявність у відповідача обов`язку та спроможності сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Досліджені докази свідчать, що відповідач є працездатною особою, за трудовим договором щомісячно отримує заробітну плату у розмірі 8000 грн, захворювань, які б потребували витрачання значних коштів на лікування, не має, бо таких доказів не надавалося. Відповідач не має інших утриманців крім доньки. Він є власником земельної ділянки та двох квартир, одну з яких він придбав після розірвання шлюбу з позивачем. На час придбання цієї квартири відповідач усвідомлював про наявність в нього обов`язку утримувати доньку, бо вона проживає з матір`ю. За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 6000 грн щомісячно. Вказаний розмір аліментів є розумним і справедливим. Посилання відповідача на те, що він в змозі платити аліменти тільки у сумі 3000 грн, колегія суддів відхиляє, бо матеріали справи свідчать про наявність у нього спроможності платити аліменти у сумі 6000 грн щомісячно. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни рішення суду, яке є законним та обґрунтованим. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. М. Базовкіна Т. В. Крамаренко Повний текст постанови складено 05 лютого 2025 року.