Постанова Київський апеляційний суд № 761/24384/23

справа № 761/24384/23 головуючий у суді І інстанції Фролова І.В. провадження № 22-ц/824/15346/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевчуком Віктором Васильовичем на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: у липні 2023 року представник АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором про споживчий кредит №83_034 від 18 серпня 2021 року у розмірі 131 523,36 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 18 серпня 2021 року між сторонами було укладено договір про споживчий кредит №83_034 від 18 серпня 2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 150 000,00 грн. Проте, вказані зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконуються в повному обсязі, кредитні зобов`язання відповідачем постійно порушуються, прострочена заборгованість не погашається, у зв`язку з чим станом на 15 червня 2023 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 131 523,36 грн, з яких: борг за кредитом - 119 439,26 грн; проценти за користування кредитом - 12 084,10 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит №83_034 від 18 серпня 2021 року у розмірі 131 523,36 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Віктор Васильович 06 серпня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтував тим, що відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на службі з 24 лютого 2022 року і у вказаний період перебував у зоні активних бойових дій, неодноразово був поранений. Водночас судом не застосовано п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) -штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Таким чином, внаслідок незастосування наведеної норми права із відповідача незаконно стягнуто проценти в сумі 12 084,10 грн. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без участі боржника, останній не міг заперечити проти позовних вимог. Додатково повідомив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевчуком Віктором Васильовичем на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. 20 листопада 2025 року представниця АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - адвокатка Щербак Н.В. подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зауважила, що відповідно до наданих апелянтом документів, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_1 з 20 вересня 2023 року, тобто право на застосування пільг у нього виникло з цієї дати. Однак, АТ «Ощадбанк» в позовній заяві просило стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 83_034 від 18 серпня 2021 року станом на 15 червня 2023 року в сумі 131 523,36 грн, в тому числі: борг за Кредитом в сумі 119 439,26 грн; проценти за користування Кредитом в сумі 12 084,10 грн, які були нараховані до 05 грудня 2022 року. До того ж, законодавством не передбачено звільнення військовослужбовців від обов`язку сплати основної заборгованості за кредитом. У судовому засіданні представниця АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - адвокатка Щербак Ніна Вікторівна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. У судове засідання апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Шевчук В.В. не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України). ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04). Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки сторони апелянта в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів. Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 серпня 2021 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», який Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №568 перейменовано на АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №83_034. Відповідно до п. п. 2.1 - 2.4.3, 3.3.3 Договору Банк зобов`язався надати Позичальнику на умовах Договору, а Позичальник має право отримати та зобов`язувався належним чином використати і повернути в передбачені Договором строки Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надавався в розмірі 150 000,00 грн на 60 місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 17 серпня 2026 року на споживчі цілі. Позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 2 500,00 грн та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок основної суми боргу за Кредитом, щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які Банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами Договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за Кредитом та процентів відповідно до послідовності, визначеної Договором. Пунктами 4.3.1 - 4.3.4 Договору визначено, що Позичальник зобов`язався: належним чином виконувати всі умови за Договором та взяті на себе Договором зобов`язання; у строки, обумовлені Договором, повернути Кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за Договором; у випадку порушення умов Договору достроково повернути Кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції) як це передбачено в Договорі, а також відшкодувати Банку в повному обсязі збитки; відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з Договору. Відповідно до п. п. п. 3.9.1, 3.11, 4.2.2 Договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/ або Поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/ або договорами забезпечення (за наявності) та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, вимагати повернення всієї суми Кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі, але не виключно, у разі якщо відбулася будь-яка із наступних подій, зокрема, затримання сплати частини Основної суми боргу за Кредитом та/або процентів за користування Кредитом на один календарний місяць. При виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за Кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами, більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених Договором Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку. Підставою для визначення суми і підстав повернення Кредиту або будь-якої його неповерненої частини Кредиту (включаючи суму нарахованих процентів та інших платежів) служать виписки з рахунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим Договором по основній сумі боргу за Кредитом, нарахованих процентах та інших платежах. Пункт 3.10. Договору врегульовує питання зміни терміну остаточного повернення кредиту з настанням відкладальних обставин. Сторони домовилися, що термін остаточного повернення кредиту настав, зокрема, з дати прострочення виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за Кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 календарних днів. За даними виписки з банківського рахунку, позичальник більше 88 днів поспіль належним чином не виконував зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість зі сплати основної суми боргу за Кредитом та сплати процентів за користування Кредитом. У відповідності до розрахунку заборгованості за кредитним договором №83_034 від 18 серпня 2021 року, станом на 15 червня 2023 року за ОСОБА_1 утворилась загальна заборгованість у розмірі 131 523,36 грн., що складається з: - 119 439,26 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), розрахована по 06 грудня 2022 року; - 12 084,10 грн. - проценти за користування кредитом, розраховані по 06 грудня 2022 року. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги виходить з наступного. У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За вимогами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу). Як зазначено вище, АТ «Державний ощадний банк України» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит №83_034 від 18 серпня 2021 року виконало та надало йому кредит в сумі 150 000,00 грн. Водночас, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом не виконав, у зв`язку з чим станом на 15 червня 2023 року за ОСОБА_1 утворилась загальна заборгованість у розмірі 131 523,36 грн., що складається з: 119 439,26 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 12 084,10 грн. - проценти за користування кредитом, розраховані по 06 грудня 2022 року. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 травня 2021 у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Натомість, відповідачем не спростовано відсутності у нього заборгованості за кредитним договором або наявності заборгованості в іншому розмірі. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. За обставинами цієї справи, нарахування процентів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №83_034 від 18 серпня 2021 року, здійснювалося з 18 серпня 2021 року до 06 грудня 2022 року. Наявна у матеріалах справи довідка за формою №5 від 08 березня 2024 року №60 (а.с. 65) підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 20 вересня 2023 року, тобто вже після завершення періоду нарахування процентів за Кредитним договором. При цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що він проходив військову службу саме у період, за який кредитором було здійснено нарахування процентів, а також не доведено наявності інших правових підстав для звільнення його від сплати відсотків у спірний період. Отже, посилання відповідача на Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців» є безпідставними, оскільки ці положення мають спеціальний характер і надають пільги мобілізованим військовослужбовцям саме за період їхнього перебування на військовій службі в особливий період, що повинно бути підтверджено відповідними доказами. Відсутність таких доказів виключає можливість застосування до правовідносин сторін відповідних гарантій. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанцій у частині задоволення позовних вимог є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що одним з доводів апеляційної скарги є неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18 забезпечуючи єдність судової практики, досліджував питання щодо обов`язковості скасування рішення суду у разі неповідомлення про слухання справи та не участі учасника зазначив: «Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним - це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення. Так, частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 128 ЦПК України визначають, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасниками судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судового повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Як на поважність причин неявки в судові засідання та неподання заперечень проти позовних вимог апелянт вказує, що він не був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце слухання справи, і суд розглянув справу за його відсутності без належного повідомлення про розгляд. З матеріалів справи встановлено відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, зокрема направлення судової повістки про виклик до суду. Оскільки суд першої інстанції не повідомляв відповідача про розгляд справи, ОСОБА_1 вважається таким, що не був повідомлений належним чином про судовий розгляд, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Враховуючи вищевикладене, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з мотивів, викладених вище в постанові апеляційного суду. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наявністю обов`язкових підстав для його скасування. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апелянт ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі Закону як особа з інвалідністю ІІ групи, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» належить компенсувати сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Шевчуком Віктором Васильовичем - задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27) заборгованість за договором про споживчий кредит №83_034 від 18 серпня 2021 року у розмірі 131 523 (сто тридцять одна тисяча п`ятсот двадцять три гривні) 36 коп. станом на 15 червня 2023 року, яка складається з тіла заборгованості - 119 439,26 грн та процентів - 12 084,10 грн. Компенсувати Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 22 коп. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова