Постанова 4857 № 140/14030/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14030/24 пров. № А/857/16168/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Заверухи О.Б., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (головуючий суддя: Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмакс Про» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдмакс Про», 03.12.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000033/2 від 30.07.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей та не містять ознак підробки. Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000033/2 від 30.07.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмакс Про» судовий збір у розмірі 5 645 (п`ять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 10 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не було враховано, що підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих документах до митного контролю розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. Позивач, 05.06.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що всі обставини справи досліджені судом першої інстанції та в частині рішення суду першої інстанції що їх стосується, судом постановлене законне та обґрунтоване рішення, у відповідності до норм матеріального права. Також просив стягнути з Волинської митниці в користь товариства понесені судові витрати в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2024 року між ТОВ «Трейдмакс Про» (Покупець) та компанією «Power Trade sp. z.o.o» (Продавець) укладено Контракт № 2024/1 на Товар, ціна та кількість якого вказується в рахунку (проформі). Ціна на товар встановлюється в євро. Ціна включає вартість упаковки, маркування і завантаження на автотранспорт. Відповідно до п. 3 Контракту Продавець направляє Покупцю рахунок (проформу) на оплату товару на електронну пошту. Оплата за Товар здійснюється банківським переказом у відповідності з виставленим рахунком (проформою). Сторони допускають декілька варіантів оплати за Товар: 100% передоплата, або часткова оплата 25% або 30%, або оплата після доставки Товару Покупцю. Кожного разу, умови оплати вказуються у рахунку (проформі). Відповідно до ч. 4 Контракту - постачання Товару здійснюється на умовах EXW Lodz (Інкотермс 2000) або ж згідно фактури. ТОВ «Трейдмакс Про», 29 січня 2024 року здійснило передоплату за Товар згідно Контракту № 2024/1 від 19.01.2024 в розмірі 7 000,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №

1. ТОВ «Трейдмакс Про», 27 лютого 2024 року здійснило передоплату за Товар згідно Контракту № 2024/1 від 19.01.2024 в розмірі 9 500,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №

2. ТОВ «Трейдмакс Про», 01 березня 2024 року здійснило передоплату за Товар згідно Контракту № 2024/1 від 19.01.2024 в розмірі 27 546,40 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №

3. Компанією «Power Trade sp. z.o.o», 19.06.2024 виписано рахунок-проформу (Faktura Proforma) № FP2024/06/19 на Товар в асортименті на загальну суму 24 669,20 Євро. Між ТОВ «Трейдмакс Про» (Покупець) та компанією «Power Trade sp. z.o.o» (Продавець), 19 червня 2024 року укладено Додаткову угоду до Контракт № 2024/1 від 19.01.2024, відповідно до якої відбулась заміна Faktura Proforma №FP2024/01/17 від 24.01.2024 на Faktura Proforma №FP2024/06/19 від 19.06.2024. Сторони дійшли, що кошти, сплачені Покупцем в розмірі 44 046,40 Євро в якості передоплати по FAKTURA PROFORMA №FP2024/01/17 від 24 січня 2024 року вважаються оплатою Товару за FAKTURA PROFORMA №FP2024/06/19 від 19 червня 2024 року. «Продавець» зобов`язується повернути на розрахунковий рахунок «Покупця» різницю у вартості Товару за FAKTURA PROFORMA №FP2024/01/17 від 24 січня 2024 року та FAKTURA PROFORMA №FP2024/06/19 від 19 червня 2024 року у розмірі 19 377,20 Євро протягом 60 днів, з дня підписання даної Додаткової угоди. Між ТОВ «Трейдмакс Про» (Покупець) та компанією «Power Trade sp. z.o.o» (Продавець), 15 липня 2024 року укладено Додаткову угоду до Контракт № 2024/1 від 19.01.2024 відповідно до якої відбулась зміна найменування Продавця з «Power Trade sp. z.o.o» на «ТТ Trade sp. z.o.o» згідно витягу KRS та зміна банківських реквізитів Продавця. Компанією «ТТ Trade sp. z.o.o», 18 липня 2024 року виписано Рахунок-фактуру (Faktura) №FV2024/07/8 відповідно до рахунку-проформи №FP2024/06/19 на Товар - миючі засоби в асортименті в кількості 11840 шт., загальною вартістю 24 669,20 Євро та виписано відповідний пакувальний лист (Packing List). Декларантом 26.07.2024 подано до Волинської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA20500006612U5, згідно якої було заявлено до митного оформлення, за першим методом визначення митної вартості, товар:

1. Мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, побутового призначення, що містять аніонні поверхнево-активні речовини, карбонати, сульфати, фосфати, хлориди, додатково містять ензими, оптичні відбілювачі, парфумерну композицію, не містять абразивних речовин: засіб для миття підлоги: AJAX 1L WHITE FLOWERS (GREEN)*12 - 600 шт., AJAX 1L LILAC FLOWERS (PURPLE)*12 - 600 шт., AJAX 1L HIBISCUS*12 - 600 шт., AJAX 1L JASMINE*12 - 600 шт., AJAX 1L BAKING CHARCOAL LIME*12 - 1200 шт., AJAX 1L BAKING SODA LIME*12 - 1200 шт., AJAX 1L BOOST LAVENDER*12 - 1200 шт. Розфасований в пластикові пляшки. Ціна товару згідно графи 42 - 6 390,00 Євро, митна вартість визначена декларантом разом з витратами на доставку - 298 524,37 грн (6 680,94 Євро).

2. Мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, побутового призначення, що містять аніонні поверхнево- активні речовини, карбонати, сульфати, фосфати, хлориди, додатково містять ензими, оптичні відбілювачі, парфумерну композицію, не містять абразивних речовин: гель для прання CHANTECLAIR LAUNDRY LIQUID MARSIGLIA 1750ml 35 прань - 5840 шт. Розфасовані в пластикові пляшки. Ціна товару згідно графи 42 - 18 279,20 Євро, митна вартість визначена декларантом разом з витратами на доставку - 839 769,49 грн (18 793,94 Євро). До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 17.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FV2024/07/8 від 18.07.2024; автотранспортну накладну (CMR) № б/н від 17.07.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0121292 від 23.07.2024; зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 2024/1 від 19.01.2024; договір про надання послуг митного брокера № 16/03-Н від 15.07.2024. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до пункту 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 19.01.2024 № 2024/1 оплата за товар здійснюється банківським переказом у відповідності з виставленим рахунком (проформою). Сторони домовились оплата за товар буде здійснена декількома варіантами: 100% передоплата або часткова оплата 25% або 30% або оплата після доставки товару покупцю. Кожного разу умови оплати вказуються у рахунку (проформі). Проформа до митного оформлення не надана декларантом, а у рахунку-фактурі від 18.07.2024 №FV2024/07/8 відсутні умови оплати за товар; заявлені умови поставки EXW- Lodz передбачають, що покупець повинен здійснити оплату за навантажувально-розвантажувальні роботи. В рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2024 № 58 відображена лише вартість транспортних витрат по перевезенню. При цьому, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Умови поставки EXW передбачають страхування вантажу, декларантом не надано жодних відомостей стосовно страхування вантажу. Декларантом не надано до митного оформлення договір (контракт) про перевезення від 15.07.2024 № 15/07/2024. Відповідачем запропоновано згідно ст. 53 та ст. 54 МК України в 10-ти денний термін надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів документи, що підтверджують навантажувально-розвантажувальні операції; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант на вимогу митного органу надав: договір на перевезення від 15.07.2024 № 15/07/2024 та заявку; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2024 № 58, в якій зазначено, що страхування вантажу не проводилось; банківський платіжний документ, що стосується товару: від 01.03.2024 № 3 на суму 27548,4 Євро, від 27.02.2024 № 2 на суму 9500 Євро, від 29.01.2024 № 1 на суму 7000 Євро. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено у відповіді від 29.07.2024 № 2024/1. Волинська митниця, 30.07.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000033/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв`язку із неподанням документів згідно з переліком, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу, рівень митної вартості становить: Товар 1 на рівні 4,2246 Євро/кг згідно МД від 19.04.20245 №UA100360/2024/803480; Товар 2 на рівні 4,2607 Євро/кг відповідно до МД від 16.05.2024 №100100/2024/32788. Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним нормам МК України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21. Апеляційний суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 17.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FV2024/07/8 від 18.07.2024; автотранспортну накладну (CMR) № б/н від 17.07.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0121292 від 23.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2024/1 від 19.01.2024; договір про надання послуг митного брокера № 16/03-Н від 15.07.2024. Крім того, додатково декларант на вимогу митного органу надав: договір на перевезення від 15.07.2024 № 15/07/2024 та заявку; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2024 № 58, в якій зазначено, що страхування вантажу не проводилось; банківський платіжний документ, що стосується товару: від 01.03.2024 № 3 на суму 27548,4 Євро, від 27.02.2024 № 2 на суму 9500 Євро, від 29.01.2024 № 1 на суму 7000 Євро. На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Однак у даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Щодо тверджень Волинської митниці про відсутність умов оплати за товар, то апеляційний суд зазначає, що зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 2024/1 від 19.01.2024 та додаткові угоди містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки, - попередній рахунок-фактура (Faktura Proforma) № FP2024/06/19 від 19.06.2024 та рахунок-фактура (Faktura) № FV2024/07/8 від 18.07.2024 визначає вартість товару - 24 669,20 Євро. Таким чином, ціна продажу імпортованих товару - це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (Faktura), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД ІМ40ДЕ №24UA205100006612U5 від 26.07.2024 (графа 22) ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (Faktura) №FV2024/07/8 від 18.07.2024 та становить 24 669,20 Євро. Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 24 669,20 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані документи не містять. Як видно з поданих до митного оформлення договору № 2024/1 від 19.01.2024, рахунку-фактури (Faktura) №FV2024/07/8 від 18.07.2024 та банківських платіжних документів, що стосуються товару № 1 від 29.01.2024, № 2 від 27.02.2024 та № 3 від 01.03.2024 оцінюваний товар продавався на умовах 100% передоплати, а тому доводи митного органу про відсутність умов оплати за товар є таким, що не відповідають дійсності. Щодо відомостей про транспортні витрати, апеляційнйи суд зазначає таке. Між ТОВ «Трейдмакс Про» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), 15.07.2024 укладено Договір про надання послуг в міжнародному сполученні №1 5/07/2024, відповідно до якого останній зобов`язується здійснити перевезення вантажу у взаємообумовлені строки, надати транспортний засіб у справному технічному стані у погодженому сторонами місці та часі. Строки оплати і вартість фрахту обумовлюються в акті виконаних робіт. Відповідно до довідки про транспортні витрати (уточнена) від 19.07.2024 виданої ФОП ОСОБА_1 та акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 58 від 30.07.2024, вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем VOLVO державний № НОМЕР_1 , н/причіп НОМЕР_2 по маршруту м. Лодзь (Польща) - м. Нововолинськ (Україна) через митний перехід Рава-Руська складає: 1) м. Лодзь (Польща) - Рава-Руська (митний перехід) 36 000,00 грн. Вартість навантажувальних робіт входить у вартість перевезення. 2) Рава-Руська (митний перехід) - м. Нововолинськ (Україна) 4 000,00 грн. Вартість розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Крім того, судом встановлено, що страхування вантажу не здійснювалось, а відтак документів, які б підтверджували страхування позивач не міг подати. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. При цьому, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають тому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Таким чином, довідка про транспортні витрати підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг. Крім того, в довідці зазначено, що вартість навантажувальних робіт входить у вартість перевезення, а вантаж не був застрахований. Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Митним органом не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Суд вважає, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Суд зазначає, вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість навантаження товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому, суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс). При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17. Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, які понесені на стадії апеляційного розгляду справи, суд зазначає таке. Судом встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат в розмірі 7000 грн в суді апеляційної інстанції позивачем надано: акт виконаних робіт від 30.05.2025, рахунок № 3 від 30.05.2025, платіжна інструкція № 181 від 30.05.2025 та ордер № 1142200 на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Також в матеріалах справи наявний Договір про надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналізуючи викладене, враховуючи що надані адвокатом позивачу послуги в апеляційній інстанції базуються на попередніх послугах, зокрема, підготовленому позові, а також на базі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційний обсягу наданої правничої допомоги, як і час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо інших сторін спору. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, надану на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2000 грн, оскільки вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики охоплюють надання такої послуги, як підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу. Саме такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Отже, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці у розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 140/14030/24 - без змін. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмакс Про» (код ЄДРПОУ 45399527) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, надану на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська