Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14170/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/14170/23 пров. № А/857/24206/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, ухвалене суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/14170/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товару, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 травня 2023 року № UA205140/2023/000327/2. 10 листопада 2023 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 24 травня 2023 року № UA205140/2023/000327/2. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позову судовий збір в сумі 4703,60 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки у ньому відповідач не здійснив розрахунок митної вартості і не навів відповідні мотиви. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості товару, що імпортується ґрунтуються, виключно, на припущеннях відповідача та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач, під час митного оформлення, надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані до митного оформлення документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за ціною договору. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач не надав документів, які підтверджують вартість транспортних витрат. У зв`язку із цим та внаслідок того, що декларант не надав документів, які запитував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 16.05.2023 року позивач придбав у компанії DIS IMPEX (Німеччина) транспортний засіб MERCEDES VITO, 2016 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , вартістю 6000 Євро. Відповідно до нотаріальної довіреності від 16.05.2023 року позивач доручив ОСОБА_2 купити на його ім`я вищевказаний транспортний засіб, транспортувати його через митний пост Устилуг-Зосін до місця його постійного проживання, місць оформлення митних документів. 23.05.2023 року з метою митного оформлення товару: вантажний автомобіль - 1 шт: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 119CDI, що був у вжитку, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2143 см3, потужність - 140 квт, кузов № НОМЕР_1 , вантажопід`ємність 974 кг, маса в разі повного навантаження 3050 кг, тип кузова - Фургон, кількість місць, включаючи місце водія - 3, колісна формула 4x2, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, категорія ТЗ-N1, виробник: DAIMLER AG, DE Торговельна марка: MERCEDES-BENZ», декларант ТзОВ «Інтерброк-Транс» подав до Волинської митниці митну декларацію № 23U20514004083U7, у графі 42 якої зазначив фактурну вартість товару у сумі 6000,00 євро. Разом із вказаною митною декларацією декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № RE-1900 від 16.05.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.12.2016; бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару № 1900 від 16.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1 від 23.05.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 5623/23 від 22.05.2023; некласифікований внутрішній договір (контракт) № 158 від 16.05.2023; договір про надання послуг митного брокера № 9-05 від 23.05.2023; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 5623/23 від 22.05.2023; інші некласифіковані документи заявка на посвідчення від 23.05.2023; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.3006058175.1 від 19.05.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23DE945206721466E9 від 16.05.2023; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № С7JFVCV2 від 28.11.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митниця надіслала декларанту електронне повідомлення, в якому зазначено, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до статті 54 МКУ, виявлено, що вартість транспортного засобу (6000 євро) не відповідає ціновій інформації на Європейському ринку. Вартість подібного ТЗ згідно даних сайту mobile.de становить 8500 Євро. Відповідач запропоновував позивачу подати такі документи: - рахунок-фактуру та акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; - калькуляцію транспортних витрат; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь на повідомлення митниці декларант зазначив, що всі необхідні та наявні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів були надані митниці, додаткові документи надаватись не будуть. Просив прийняти рішення на підставі поданих до митного оформлення документів. 24.05.2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000327/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001748. Митну вартість митниця визначила за резервним методом на рівні 8500 євро., на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та митної декларації № UA205170/2023/11375 від 20.04.2023 року на основі якої раніше розмитнювався аналогічний товар. 25.05.2023 року декларант подав митну декларацію № 23UA205140041093U0, за якою імпортований транспортний засіб випущений у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості ввезеного товару позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, який задекларований, згідно із митною декларацією № 23U20514004083U7 від 23.05.2023 року, декларант має подати такі документи: - рахунок-фактуру та акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; - калькуляцію транспортних витрат; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. При цьому, як встановив апеляційний суд із рішення про коригування митної вартості товару, витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що подані до митного оформлення документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості товару за ціною договору. Це відповідач пов`язує із тим, що декларант не надав до митного оформлення документи, які підтверджують витрати на транспортування товару від продавця компанії DIS IMPEX (Німеччина) до місця розмитнення товару. У відповідь на запит відповідача декларант додаткових документів не надав. Водночас, позивач надіслав відповідачу пояснення особи, яка перевозила транспортний засіб, згідно з якими ОСОБА_3 на прохання позивача та наданої ним довіреності самостійно доставив товар позивачу витративши на транспортування товару 200 євро, виключно на бензин. Надаючи оцінку доводам сторін, щодо правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості, апеляційний суд зазначає наступне. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Декларант подав до митного оформлення довідку про транспортні витрати складену позивачем, згідно із якою сума транспортних витрат складає 200 євро. Ця довідка складена позивачем на підставі пояснень ОСОБА_4 , який здійснював доставку транспортного засобу на прохання позивача, у яких він вказав, що плату за послуги з доставки транспортного засобу на користь позивача не брав, оскільки позивач є його товаришем. Витрати на транспортування транспортного засобу склали 200 євро на бензин. Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідач необґрунтовано витребовував у позивача: рахунок-фактуру та акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; калькуляцію транспортних витрат, оскільки ці документи не відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товару та не передбачені статтею 53 МУ України у якості таких, які митний орган додатково витребовує за наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. На думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку задекларував позивач, з підстав відсутності транспортних документів, є необґрунтованими, що позбавляє відповідача права самостійно коригувати митну вартість товару, що вказана у цій митній декларації. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару. Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару зазначив, що визначив митну вартість товару на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та митної декларації № UA205170/2023/11375 від 20.04.2023 року на основі якої раніше розмитнювався аналогічний товар. Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що у рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняльні характеристики товару, який ввозив позивач та того, який за основу коригування обрала митниця. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 24 травня 2023 року № UA205140/2023/000327/2 є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати. Цей висновок є підставою для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в справі № 140/14170/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 30.01.2024 року