Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/19807/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19807/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 18 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.10.2022 між ФОП ОСОБА_1 (Україна), як покупцем, та компанією FORKLIFT GROUP SP. z o.o., (Польща), як продавцем, укладено контракт №2025/045, згідно якого предметом є визначений товар із найменуванням, зазначеним у специфікаціях. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови. Валютою розрахунків - є євро. Загальна вартість товару, що буде поставлятись по цьому контракту, становить суму всіх специфікацій до даного контракту. Оплата товару повинна бути здійснена на умовах попередньої оплати або оплати після відправки товару постачальником. Умови оплати узгоджуються в специфікації на кожну окрему поставку. Відповідно до специфікації від 20.05.2025 №40 до контракту від 27.10.2022 №2025/045 встановлено, що сторони погодили поставку товару: б/в екскаватора гусеничного JСВ JS220X; серійний номер - JСВА220МТN2874523; рік виробництва - 2022; кількість - 1; загальна вага - 24724 кг; ціна за одиницю, EUR - 61 000,00; загальна вартість, EUR - 61 000,00. Умови поставки - FCA Lublin. Ціни включають вартість навантаження та всі митні формальності необхідні для вивозу товару. Умови оплати - попередня оплата. Термін поставки товару в Україну - 180 днів з моменту попередньої оплати. З метою декларування вказаного товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію від 17.06.2025 №25UА205140037947U8. Разом з вказаною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, позивачем було надано: - рахунок-фактура (інвойс) №ЕХ2500112 від 16.06.2025; - автотранспортна накладна №1606-1 від 16.06.2025; - супровідний документ Т1 №25РL301010NSJIUVК6 від 16.06.2025; - декларація про походження товару ЕХ2500112 від 16.06.2025; - платіжна інструкція №401 від 21.05.2025; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №17062025-3 від 17.06.2025; - зовнішньоекономічний контракт №2025/045 від 27.10.2022; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №40 від 20.05.2025; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UА205140037947U8 від 17.06.2025. Позивач визначив митну вартість вказаного вище товару згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції). 18.06.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000196/2 та сформовано картку відмови №UА205140/2025/001542. 18.07.2025 позивач в порядку частини 8 статті 55 МК України подав до Волинської митниці заяву, до якої додано документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, проте відповідач листом від 23.07.2025 №7.3-1/15-02/14/8744 відмовив у визнанні останньої й залишив прийняте раніше рішення без змін. Позивач, не погоджуючись із таким рішенням і карткою, звернувся до суду з даним позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України). За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України). Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Судом встановлено, що 27.10.2022 між ФОП ОСОБА_1 (Україна), як покупцем, та компанією FORKLIFT GROUP SP. z o.o., (Польща), як продавцем, укладено контракт №2025/045, згідно якого предметом є визначений товар із найменуванням, зазначеним у специфікаціях. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови. Валютою розрахунків - є євро. Загальна вартість товару, що буде поставлятись по цьому контракту, становить суму всіх специфікацій до даного контракту. Оплата товару повинна бути здійснена на умовах попередньої оплати або оплати після відправки товару постачальником. Умови оплати узгоджуються в специфікації на кожну окрему поставку. Відповідно до специфікації від 20.05.2025 №40 до контракту від 27.10.2022 №2025/045 встановлено, що сторони погодили поставку товару: б/в екскаватора гусеничного JСВ JS220X; серійний номер - JСВА220МТN2874523; рік виробництва - 2022; кількість - 1; загальна вага - 24724 кг; ціна за одиницю, EUR 61 000,00; загальна вартість, EUR - 61 000,00. Умови поставки - FCA Lublin. Ціни включають вартість навантаження та всі митні формальності необхідні для вивозу товару. Умови оплати - попередня оплата. Термін поставки товару в Україну - 180 днів з моменту попередньої оплати. З метою декларування вказаного товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію від 17.06.2025 №25UА205140037947U8. Однак, 18.06.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000196/2 та сформовано картку відмови №UА205140/2025/001542. В пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів викладені обставини та джерела інформації, якими користувались митні органи для визначення митної вартості товарів. Так, за змістом оскаржуваного рішення встановлено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: - довідка про транспортні витрати від 17.06.2025 №17062025-3 не містить відомостей щодо транспортних послуг від місця завантаження товару до місця розвантаження товару, а також документально не підтверджені заявлені витрати, зазначені в довідці; - відповідно п.2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.10.2022 №2022/045 умови поставки зазначені FСА Zуrzуn, що суперечить місцю завантаження товару, вказаному в довідці від 17.06.2025 №17062025-3 - Люблін. Орієнтована протяжність між містами Zуrzуn та Люблін становить 50 км. Інформації щодо суб`єктів надання транспортних послуг та вартість наданих послуг з міста Zуrzуn не подано до митного оформлення. Також, згідно п.2.4 Контракту при зміні умов поставки підписується додаткова угода, проте доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) не надано. - в супровідному документі Т1 від 16.06.2025 №25РL301010NSJIUVК6 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товару, заявлену в рахунку-фактурі від 16.06.2025 № ЕХ2500112 - 61000 євро; - згідно гр.13 02 супровідного документа ТІ від 16.06.2025 №25РL301010NSJIUVК6 відправником товару зазначено FORKLIFT GROUP SP. z o.o., що суперечить штампу відправника, вказаному в гр.22 автотранспортної накладної від 16.06.2025 №1606-01 - АGL DIVISION SР.Z.O.O. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами ч.10 ст. 58 МКУ можуть бути складовими митної вартості; - відповідно рахунка-фактури від 16.06.2025 №ЕХ2500112 вартість товару становить 61000 євро, проте до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 21.05.2025 №401 на суму 194 000 євро. Також, в призначенні платежу вказані специфікації №38, 39, 40, проте для підтвердження числового розрахунку специфікації №38, 39 не подано до митного оформлення; - декларантом на вимогу митниці надано: підтвердження оплати від 15.05.2025 №97404143986; реєстр товарів по спрощеній процедурі-митний склад від 04.06.2025; додаткову угоду від 03.01.2024 №2; калькуляцію транспортних витрат від 17.06.2025 №17062025-3/1; інвойс від 14.05.2025 №20594; специфікації від 20.05.2025 №39, №38; копію митної декларації країни відправлення від 30.05.2025 №25GВ5ХКVХLJ3677АА3; лист від 17.06.2025 №1706-03. Переліку запитуваних митницею документів не надано. Листом від 17.06.2025 №1706-04 повідомлено про відсутність інших додаткових документів; - документального підтвердження для здійснення числового розрахунку понесених транспортних витрат (чеків, квитанцій, бухгалтерських документів тощо), згідно калькуляції транспортних витрат від 17.06.2025 №17062025-3/1 не подано до митного оформлення; - також, декларантом документально не надано пояснень щодо відправника товару, зазначеного в гр.22 автотранспортної накладної від 16.06.2025 № 1606-01 - АGL DIVISION SР.Z.O.O., що може створювати додаткові витрати, які повинні бути включені до митної вартості товару. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: Разом з вказаною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, позивачем було надано: рахунок-фактура (інвойс) №ЕХ2500112 від 16.06.2025; автотранспортна накладна №1606-1 від 16.06.2025; супровідний документ Т1 №25РL301010NSJIUVК6 від 16.06.2025; декларація про походження товару ЕХ2500112 від 16.06.2025; платіжна інструкція №401 від 21.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №17062025-3 від 17.06.2025; зовнішньоекономічний контракт №2025/045 від 27.10.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №40 від 20.05.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UА205140037947U8 від 17.06.2025. На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Зокрема, договірна ціна поставленої партії чітко вказана в специфікації №40 від 20.05.2025 до контракту №2025/045 від 27.10.2022 та рахунку-фактурі (інвойсі) №ЕХ2500112 від 16.06.2025 та додатково підтверджується наданою платіжною інструкцією. Всі числові дані, зазначені в цих документах, повністю підлягають обчисленню і прийняті митним органом щодо інших товарів, які декларувалися. Проте, відповідач, відповідно до аргументів рішення про коригування митної вартості, акцентує увагу на порівнянні митної вартості задекларованого товару у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» з ймовірними дорожчими варіантами, а не на будь-яких недоліках в документах. Стосовно зауважень відповідача у оскаржуваному рішенні про те, що довідка про транспортні витрати від 17.06.2025 №17062025-3 не містить відомостей щодо транспортних послуг від місця завантаження товару до місця розвантаження товару, а також документально не підтверджені заявлені витрати, зазначені в довідці; відповідно п.2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.10.2022 №2022/045 умови поставки зазначені FСА Zуrzуn, що суперечить місцю завантаження товару, вказаному в довідці від 17.06.2025 №17062025-3 - Люблін. Інформації щодо суб`єктів надання транспортних послуг та вартість наданих послуг з міста Zуrzуn не подано до митного оформлення; згідно гр.13 02 супровідного документа ТІ від 16.06.2025 №25РL301010NSJIUVК6 відправником товару зазначено FORKLIFT GROUP SP. z o.o., що суперечить штампу відправника, вказаному в гр.22 автотранспортної накладної від 16.06.2025 №1606-01 - АGL DIVISION SР.Z.O.O., суд зазначає наступне. Відповідно до Специфікації від 20.05.2025 №40 до контракту від 27.10.2022 №2025/045 сторони погодили, що умови поставки товару - FCA Lublin. Ціна товару включає вартість навантаження та всі митні формальності необхідні для вивозу товару. Також, під час митного оформлення декларантом було надано довідку про транспортні витрати від 17.06.2025 №17062025-3 та калькуляцію транспортних витрат від 17.06.2025 №17062025-3/1 зазначених у довідці про транспортні витрати. Крім того, відповідачу було надано пояснення у листі від 17.06.2025 №1706-03, у якому зазначено, що АGL DIVISION SР.Z.O.O. являється митним складом, на який було розміщено вантаж, автотранспортна накладна від 16.06.2025 №1606-01 - підтверджує випуск товару із митного складу АGL DIVISION SР.Z.O.O. Також повідомлено, що вартість зберігання на митному складі включена у вартість товару. Проте, відповідачем протиправно не взято до уваги ні вказані докази, ні пояснення позивача з даного приводу. Крім того, суд зауважує, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик. Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення. Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо). Верховний Суд в постанові №803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Відтак, суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення. Щодо зауважень відповідача у оскаржуваному рішенні про те, що відповідно рахунка-фактури від 16.06.2025 №ЕХ2500112 вартість товару становить 61000 євро, проте до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 21.05.2025 №401 на суму 194 000 євро. Також, в призначенні платежу вказані специфікації №38, 39, 40, проте для підтвердження числового розрахунку специфікації №38, 39 не подано до митного оформлення, суд зазначає наступне. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, дійшов висновку про те що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Суд вважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору. З огляду на це, суд вважає, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару. При цьому, позивачем було подано платіжну інструкцію від 21.05.2025 №401 на загальну суму 194 000,00 євро призначення платежу «Контракт №2022/045 від 27.10.2022, специфікації №38, 39, 40». Також, відповідачу було надано пояснення у листі від 17.06.2025 №1706-03, у якому зазначено, що відповідно до платіжної інструкції від 21.05.2025 №401 оплата за товар здійснювалась згідно контракту №2022/045 від 27.10.2022 специфікації №38 від 20.05.2025 на суму 82000,00 євро, специфікації №39 від 20.05.2025 на суму 51000,00 євро та специфікації №40 від 20.05.2025 на суму 61000,00 євро, що в загальній сумі становить 194000,00 євро, що в свою чергу, не було взято до уваги митним органом. Щодо зауваження митного органу, що в супровідному документі Т1 від 16.06.2025 №25РL301010NSJIUVК6 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товару, заявлену в рахунку-фактурі від 16.06.2025 №ЕХ2500112 - 61000 євро, суд зауважує, що цей документ є митною декларацією країни відправлення, яка за змістом ч.2 ст.53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст.53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Крім цього, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. У наданому декларантом документі Т1 від 16.06.2025 №25РL301010NSJIUVК6 (митній декларації країни відправлення), зокрема, арабськими цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість, найменування, серійний номер, рік виготовлення товару, що імпортується. Також наявна інформація про отримувача товару, місце відправки та прибуття товару, номер фактури, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п.5 ч.5ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Водночас, посилання відповідача на неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів суд не приймає, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів. Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17. Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю. Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України. Крім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне. Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято: товар 1 на рівні 106 008 євро/од за ЕМД від 12.02.2025 №UА205030/2025/001917. Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення. Вказана митна декларація не містить жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №814/2659/16, від 21.08.2018 у справі №804/7845/17, від 07.12.2018 у справі №809/4367/15. Крім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України. Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16. Отже, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим. Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним. Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації. Як встановлено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.