Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14480/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14480/24 пров. № А/857/11848/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м.Луцьк) у справі №140/14480/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В: 13.12.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відповідч), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1. Позов обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (стелажі) позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (МД) №24UA205100005740U4 від 01.07.2024, в яких митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000086. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» судові витрати у сумі 6422,40 грн. (шість тисяч чотириста двадцять дві грн. 40 коп.). Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: відповідно умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе клієнт. Вартість таких витрат зазначена в графі 21 ДМВ в сумі 50 грн. за 8435 кг, що ставить під сумнів правильність повноти декларування даної складової митної вартості; декларантом до митного оформлення фактично не надано договір-заявку на перевезення від 28.06.2024 №1/28.06; відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічного договору валютою платежів є польський злотий, згідно рахунку-фактури від 28.06.2024 №9309/06/2024 валюта платежу - євро. В даній фактурі відсутній підпис продавця; декларантом до митного оформлення не надано додаткову угоду від 20.04.23 №3; на виконання пункту 3.2 договору декларантом не надано пакувальний лист. Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. Листом від 02.06.2024 декларант надав митному органу додаткові документи, а саме: додаткову угоду №3 від 05.11.2021; додаткову угоду №4 від 10.10.2022; додаткову угоду №5 від 02.01.2024, в якій зазначено, що проплата за товар буде вказана у специфікації до договору (в специфікації до договору №110 від 27.06.2024 не зазначені умови проплати за даний товар); договір-заявку на перевезення від 28.06.2024№1/28.06; фактуру на закупівлю від продавця від 06.04.2024 №V6847-081, в якій вага товару лот 480, лот 488, лот 482 складає 14200 кг (вага згідно МД 24UA205100005740U4 складає 8435 кг), а також в графі 31 МД 24UA205100005740U4 не вказаний рік виробництва товару. В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000086. Митну вартість товару визначено на підставі інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби на рівні 1,4467 євро/кг за МД №100120/2024/215871 від 13.06.2024. З огляду на наведене вище, апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Крім того, апелянт вважає, що стягнені судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 16.04.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що відповідач, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Також, вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу представник позивача Таргоній Павло Валерійович долучив докази понесених судових витрат пов`язаних з переглядом справи № 140/14480/24 в суді апеляційної інстанції та просив врахувати їх при розподілі судових витрат у даній справі. Заявлена сума становить 6000,00 грн. Також, 18.04.2025 представник відповідача звернувся в суд із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 22.10.2018 між ТзОВ «Завод «Промлит» (покупець) та компанією «ZAKLAD PRODUKCYJNY «EUROSTAL» Sp.z o.o. (продавець) укладено контракт №1022, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, об`ємах і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Додатковою угодою №3 від 05.11.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018 внесені зміни до цього контракту, зокрема, з 05.11.2021 найменування продавця ZAKLAD PRODUKCYJNY EUROSTAL Sp.z o.o. згідно рішення районного суду в Гливицях - MODELFORM Sp.z o.o. Крім того, додатковою угодою №4 від 10.10.2022 сторони погодили внести зміни в підпункти 1.2 та 2.2 контракту та викласти їх в наступній редакції, зокрема підпункт 1.2 викладено наступного змісту: «Умови поставки вказані в Специфікаціях до контракту. Валюта ціни: польський злотий, євро.». Що стосується підпункту 2.2 контракту, то його викладено в такій редакції: «Валюта платежу: польський злотий, євро.» Також, додатковою угодою №5 від 02.01.2024 до контракту №1022 від 22.10.2018 внесені зміни до підпункту 2.3 пункту 2 цього контракту, який викладено у наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях до даного контракту». На виконання умов контракту сторонами 27.06.2024 погоджено специфікацію №110 до контракту №1022 від 22.10.2018 на такий товар: стелажі для зберігання/транспортування L480, б/у, 2 шт, вартістю 1220,00 євро; стелажі для зберігання/транспортування L488, б/у, 3 шт, вартістю 3090,00 євро; стелажі для зберігання/транспортування L482, б/у, 64 шт, вартістю 2496,00 євро. 01.07.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Вироби з чорних металів: стелажі для штабелювання/транспортування L480, 2 шт, стелажі для штабелювання/транспортування L488, 3 шт, стелажі для штабелювання /транспортування L482, 64 шт, що були у використанні - металева тара - застосовуються в металургійній промисловості для складування, транспортування матеріалів та готової продукції; будуть використовуватися для власних виробничих потреб; наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини» декларант позивача подав МД №24UA205100005740U4. Фактурна вартість товару становить 6806,00 євро (еквівалентно 294 467,035 грн.). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 350 467,03 грн. з урахуванням транспортних витрат у сумі 56 000,00 грн. До митної декларації додано: контракт від 22.10.2018 №1022; специфікацію від 27.06.2024 №110; рахунок-фактуру від 28.06.2024 №309/06/2024; автотранспортну накладну від 28.06.2024; митну декларацію країни відправлення №24PL335010E0814752; рахунок на транспортні послуги від 28.06.2024 №67; довідку про транспортні витрати від 28.06.2024 №28. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; пакувальний лист; транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). На електронне повідомлення митниці позивач надав лист до якого додав наступні документи: додаткову угоду №3 від 05.11.2021; додаткову угоду №4 від 10.10.2022; додаткову угоду №5 від 02.01.2024; фактуру на товар між Surplex GmbH та Modelform Sp.zo.o. №V6847-081 від 04.06.2024 (лот №№480, 482, 488); договір-заявку на перевезення №1/28.06 від 28.06.2024. 02.07.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000029/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000086. У графі 33 оскаржуваного рішення від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «відповідно умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе клієнт. Вартість таких витрат зазначена в графі 21 ДМВ в сумі 50 грн. за 8435 кг, що ставить під сумнів правильність повноти декларування даної складової митної вартості; декларантом до митного оформлення фактично не надано договір-заявку на перевезення від 28.06.2024 №1/28.06; відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічного договору валютою платежів є польський злотий, згідно рахунку-фактури від 28.06.2024 №9309/06/2024 валюта платежу - євро. В даній фактурі відсутній підпис продавця; декларантом до митного оформлення не надано додаткову угоду від 20.04.23 №3; на виконання пункту 3.2 договору декларантом не надано пакувальний лист.». Щодо додатково наданих документів, відповідач вказав, що в додатковій угоді №5 від 02.01.2024 зазначено, що проплата за товар буде вказана у специфікації до договору, проте в специфікації до договору №110 від 27.06.2024 не зазначені умови проплати за даний товар. Крім того, у фактурі на закупівлю від продавця 06.04.2024 №V6847-081 вага товару лот 480, лот 488, лот 482 складає 14200 кг, у той же час вага згідно МД №24UA205100005740U4 складає 8435 кг, також в графі 31 МД 24UA205100005740U4 не вказаний рік виробництва товару. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 1 становить 1,4467 євро/кг за МД №100120/2024/215871 від 13.06.2024. Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205100005779U0 від 03.07.2024. Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205100005740U4 від 01.07.2024 декларант позивача подав наступні документи: контракт від 22.10.2018 №1022; специфікацію від 27.06.2024 №110; рахунок-фактуру від 28.06.2024 №309/06/2024; автотранспортну накладну від 28.06.2024; митну декларацію країни відправлення №24PL335010E0814752; рахунок на транспортні послуги від 28.06.2024 №67; довідку про транспортні витрати від 28.06.2024 №28. Крім того, додатково на запит митного органу було надано: додаткову угоду №3 від 05.11.2021; додаткову угоду №4 від 10.10.2022; додаткову угоду №5 від 02.01.2024; фактуру на товар між Surplex GmbH та Modelform Sp.zo.o. №V6847-081 від 04.06.2024 (лот №№480, 482, 488); договір-заявку на перевезення №1/28.06 від 28.06.2024. Апеляційний суд вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так, контрактом від 22.10.2018 №1022 та специфікацією від 27.06.2024 №110 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до інвойсу від 28.06.2024 №309/06/2024 загальна вартість товару становить 6806,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну. Ціна товару в інвойсі від 28.06.2024 №309/06/2024 (6806,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205100005740U4 від 01.07.2024 (графа 22). При цьому, контрактом від 22.10.2018 №1022 визначено умови оплати імпортованого товару, а саме протягом 30 днів з моменту відвантаження товару. Отже, на момент митного оформлення (01.07.2024 ) строк оплати за товар не закінчився. Апеляційний суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA205100005740U4 від 01.07.2024 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 28.06.2024 №309/06/2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205100005740U4 від 01.07.2024, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (56 000,00 грн.), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією рахунком на транспортні послуги від 28.06.2024 №67 та довідкою про транспортні витрати від 28.06.2024 №28, а також додатково наданою договором-заявкою на перевезення №1/28.06 від 28.06.2024. Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати. Щодо доводів митного органу у спірному рішенні про сумніви у правильності декларування витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, колегія суддів зазначає, що імпортований товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. У наданій під час митного оформлення довідці від 28.06.2024 №28 чітко зазначено, що вартість транспортних витрат за межами митної території України складають 56 000,00 грн., в тому числі вартість завантажувальних робіт 50,00 грн., відтак сумніви відповідача у правильності декларування митної вартості товару будуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами. Варто зауважити, що у довідці про транспортні витрати саме перевізником, як надавачем послуг, визначено вартість завантажувальних робіт. Замовник (позивач) оплачує послуги перевізнику, якщо попередньо погодиться на ціну послуг, запропоновану останнім. При цьому, митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару. Більше того, позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. З проводу тверджень апелянта про ненадання до митного оформлення договору-заявки на перевезення від 28.06.2024 №1/28.06, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки. У свою чергу, не є спірним, що декларант позивача разом МД №24UA205100005740U4 від 01.07.2024 надав відповідачу рахунок на транспортні послуги від 28.06.2024 №67 та довідку про транспортні витрати від 28.06.2024 №28. З довідки про транспортні витрати від 28.06.2024 №28 вбачається, що транспортні витрати на перевезення вантажу складають за межами митної території України (Рудник (Польща) п/п Краківець) 56 000,00 грн, які й були включені декларантом позивача до митної вартості товару, а з п/п Краківець до м. Нововолинськ 13367,00 грн. На думку апеляційного суду, у митного органу була можливість з поданих декларантом документів з`ясувати вартість понесених транспортних витрат. Докази понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні, такі докази не надані й відповідачем. При цьому, колегія суддів зауважує, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачу документи підтверджували числове значення транспортної складової митної вартості товарів. Більше того, суд звертає увагу, що зважаючи на дані зауваження митного органу, позивач додатково надав митному органу договір-заявку на перевезення від 28.06.2024 №1/28.06. Відтак, у відповідача була можливість з поданих декларантом документів з`ясувати вартість понесених транспортних витрат. Щодо аргументів апелянта про розбіжності у валюті, яка зазначена у контракті (польський злотий) та в рахунку-фактурі (євро), колегія суддів зазначає, що додатковою угодою №4 від 10.10.2022 до контракту №1022 від 22.10.2018 сторони погодили внести зміни, та окрім валюти платежів польський злотий, додатково також визначили валюту євро. Вказана додаткова угода була надіслана декларантом позивача на запит митного органу, а тому відповідач мав можливість встановити вказані обставини. Крім того, безпідставними є доводи апелянта про відсутність підпису продавця у рахунку-фактурі (інвойсі), оскільки як в рахунку-фактурі від 28.06.2024 №309/06/2024 наданій позивачем до позовної заяви, так і в рахунку-фактурі доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву містяться підписи продавця товару. У той же час, додатково суд зазначає, що підпис сторін не являється ціноутворюючим фактором та не впливає на числове значення складової митної вартості. Більш того, чинне міжнародне законодавство не виключає можливості складання рахунків-фактур (інвойсів) в електронному вигляді без наявності підписів сторін. Ця практика підтверджена частиною 2 пункту 9.8 Рекомендацій № 18 Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року № 18 Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі (ECE/TRADE/271). Також, не заслуговують на увагу твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання додаткової угоди від 20.04.2023 №3, оскільки декларантом позивача вказана додаткова угода надсилалася на запит митного органу, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Щодо аргументів апелянта у спірному рішенні про ненадання пакувального листа, колегія суддів зазначає наступне. Так, пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. При цьому, пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товару, адже не містить вартісних показників та в розумінні статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару. У той же час, декларантом позивача було надано специфікацію від 27.06.2024 №110, яка є документом, що містить перелік видів і сортів товарів, які складають дану партію товару. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином ненадання позивачем саме пакувального листа ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару. Також безпідставними є твердження митного органу про не зазначення в специфікації від 27.06.2024 №110 умов оплати за товар, оскільки Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. З приводу аргументів апелянта про розбіжність у вазі товару, яка зазначена у фактурі на закупівлю від продавця від 06.04.2024 №V6847-081 та в МД 24UA205100005740U4, колегія суддів зазначає, що додатково надіслана фактура на закупівлю від продавця від 06.04.2024 №V6847-081 не може жодним чином підтвердити чи спростувати заявлену митну вартість товару, оскільки стосується аукціону, у якому брала участь компанія «MODELFORM Sp.z о.о.», та жодним чином не стосується правовідносин, які склалися між позивачем та компанією «MODELFORM Sp.z о.о.», в тому числі і спірних правовідносин. Апеляційний суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA205100/2024/000029/1 є необґрунтованим та безпідставним, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, такий є протиправними та підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта в частині завищених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 23.08.2024 №53/24, укладеного між адвокатом Таргоній П.В. та позивачем; рахунку від 21.01.2025 №1; платіжної інструкції від 21.01.2025 №3431; акту виконаних робіт від 21.01.2025 №1; детальний опис робіт, з яких вбачається надання позивачу у цій справі юридичних послуг на суму 4000,00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 4000,00 грн. Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав: акт виконаних робіт з детальним описом наданих послуг; Рахунок №3 від 11.04.2025; Банківський платіжний документ про оплату правничої допомоги. Згідно з актом наданих послуг від 11.04.2025 адвокатом надані позивачу наступні послуги, а саме: вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у апеляційній скарзі; підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу. Вартість становить 6000,00 грн. Як було вказано вище, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Апеляційний суд зазначає, що положення відзиву на апеляційну скаргу в переважній більшості дублюють положення позовної заяви. Разом з тим, необхідно врахувати, що на момент підготовки відзиву на апеляційну скаргу представник позивача вже був ознайомлений із фактичними обставинами справи, а також ним вивчалися законодавство та судова практика у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості, що значним чином спрощувало його роботу та не потребувало значних затрат для підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Колегія суддів зауважує, що правова позиція відповідача не змінювалася, необхідності вивчати додаткові джерела права під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу не було. Позивач був обізнаний із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами та доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи. Таким чином, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача загальну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №140/14480/24 без змін. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (ЄДРПОУ 33273933) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар