Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2819/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2819/25 пров. № А/857/20810/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛАС» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Дмитрук В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.04.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 18.03.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «НІКОЛАС» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: * визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею наступні рішення: рішення № UA205140/2024/000087/2 від 04.03.2025р. про коригування митної вартості товарів; картку відмови № UA205140/2025/000630 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; * вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а.с.1-9). Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.46). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000087/2 від 04.03.2025р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000630; стягнуто на користь ТзОВ «НІКОЛАС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 6056 грн. (а.с.130-137). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Волинська митниця, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.141-147). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 25UA205140013487U1 від 04.03.2025р., встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а також наявність розбіжностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів, а саме: відповідно п.1.3 договору про перевезення № 1/01-2025 від 01.01.2025р передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. У довідці про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе невключення таких витрат до митної вартості; відповідно п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/11-2023 від 01.11.2023р. ціна товару включає вартість тари, упаковки та маркування. Згідно довідки про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. наявна інформація щодо транспортних послуг. З огляду на умови поставки FCA та п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/11-2023 від 01.11.2023р. інформації щодо суб`єктів надання та сум витрат навантажувально-розвантажувальних робіт не надано. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р. «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів. Однак до митного оформлення вищезазначений документ не надано. У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту позивача направлені електронні повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України. Декларантом на вимогу митниці не надано будь-яких додаткових документів; листом № 04/03/2025 від 04.03.2025р. повідомлено про їх відсутність. Отже, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару, ввезеного на митну територію України, проте, позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару. Таким чином, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України за МД № 25UA205140013487U1 від 04.03.2025р., не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом; не спростовані розбіжності, виявлені митним органом. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі ст.59 МК України, відповідно до наказу ДМС України № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар № 1 на рівні 8.42 дол.США/кг (8,0428 євро/кг згідно заявленого декларантом курсу валют на день подачі митної декларації) за МД № UA209140/2025/003460 від 12.02.2025р. Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України, про що свідчить митна декларація № 25UA205140013636U4 від 05.03.2025р. Окрім цього, відповідач зазначив, що ТзОВ «НІКОЛАС» як клієнт уклав договір з фізичною особою-підприємцем /ФОП/ ОСОБА_1 , який виступив експедитором. Відповідно до умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався організувати та забезпечити перевезення товару. Тому в межах виконання взятих на себе зобов`язань ФОП ОСОБА_1 надав комплекс послуг, які включали як перевезення, так і безпосереднє експедирування товару. Отже, ФОП ОСОБА_1 виступив не лише як перевізник, а й експедитор, що повністю відповідає умовам договору між сторонами. Таким чином, твердження суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 надав ТзОВ «НІКОЛАС» виключно послуги перевезення є помилковим та не відповідає дійсним обставинам справи. Також відповідач зауважив, що у довідці про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. вказано лише транспортні витрати, інформація про експедиційні витрати не надана, що може свідчити про невключення витрат на експедиційне обслуговування до складової митної вартості товару. Зважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Позивач ТзОВ «НІКОЛАС» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.172-181). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 01.11.2023р. між ТзОВ «НІКОЛАС» (продавець) та COМERCIAL GODEМA, S.L. (покупець) укладено контракт № 01/11-2023 відповідно до умов якого: п.1 продавець зобов`язується продати товар власного виробництва під торговою маркою «Karibian descanco» та під торговою маркою «Tribekka», а покупець купує товар згідно умов цього контракту. Асортимент, кількість товару, ціна обговорюються в специфікаціях, інвойсах, пакувальних листах та узгоджених обома сторонами, які є невід`ємною частиною цього контракту; п.2 загальна сума контракту становить 1000000 (один мільйон) євро. Вартість кожної поставки товару буде визначено у специфікації кожної поставки окремо; п.4 оплата товару здійснюється протягом 120 днів після отримання товару покупцем. Оплата за товар здійснюється в євро відповідно до узгодженої, підписаної та скріпленої печаткою з обох сторін специфікацією, переказом на S.W.I.F.T. продавця, зазначений у пункті 12 цього контракту; п.5 відвантаження товарів здійснюється протягом 90 (дев`яносто) днів після підписання специфікації продавцем та покупцем на умовах FCA, Екла, Іспанія відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2020 року). Продавець гарантує відвантаження товарів, митне очищення протягом 24 годин після подачі транспортного засобу покупцем на склад продавця; п.11 термін дії контракту з моменту підписання до 31.12.2025р. (а.с.13-14). 04.02.2025р. між сторонами була підписана специфікація № 8/8000809, відповідно до якого COМERCIAL GODEМA, S.L. поставляє ТзОВ «НІКОЛАС» товар (матраци) на загальну суму 83095,51 євро (а.с.15-20). На виконання умов наведеного контракту компанією COМERCIAL GODEМA, S.L. 26.02.2025р. виготовлено комерційний інвойс № ЕS8/82500001 на загальну суму 83095,51 євро, а 26.02.2025р. пакувальний лист № 1 загальною вагою нетто 11698,30 кілограм, брутто 12 580,00 кілограм (а.с.21-23). 04.02.2025р. між сторонами погоджений прайс-лист щодо вартості товар (а.с.24-26). Доставка товару здійснювалася автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 1/01-2025 від 01.01.2025р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «НІКОЛАС» (а.с.27-29). 17.02.2025р. між сторонами була погоджена заявка на надання транспортно-експедиційних послуг; згідно з такою заявкою ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався доставити товар для ТзОВ «НІКОЛАС» з Іспанії до України (а.с.30). Відповідно до довідки № вих.25/02 від 25.02.2025р., складеної ФОП ОСОБА_1 , транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно заявки-договору від 17.02.2025р., по маршруту становлять: 30510 Yecla, Murcia, Іспанія - UA305090 пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецьке» 133917 грн.; пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецьке» м.Київ, вул.Якова Гніздовського, 1 40443 грн. Згідно вказаної довідки страхування вантажу не проводилося (а.с.31). 03.03.2025р. виставлений рахунок-фактуру СФ-000039 на оплату послуг перевезення; 06.03.2025р. послуги були сплачені відповідно до платіжної інструкції № НИ83 від 06.03.2025р. (а.с.32-33). З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару 04.03.2025р. декларант ТзОВ «НІКОЛАС» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію МД №25UA205140013487U1 від 04.03.2025 на три товарні позиції з описом товару На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт № 01/11-2203 від 01.11.2023р.; специфікацію № ЕS8/8000809 від 04.02.2025р., комерційний інвойс № ЕS8/82500001 від 26.02.2025р., пакувальний лист № 1 від 26.02.2025р., прайс-лист від 04.02.2025р. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД №25UA205140013487U1 від 04.03.2025р., встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності, а саме: відповідно п.1.3 договору про перевезення № 1/01-2025 від 01.01.2025р. передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе не включені таких витрат до митної вартості; відповідно п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/11-2023 від 01.11.2023р. ціна товару включає вартість тари, упаковки та маркування. Згідно довідки про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. наявна інформація щодо транспортних послуг. З огляду на умови поставки FCA та п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/11-2023 від 01.11.2023р. інформації щодо суб`єктів надання та сум витрат навантажувально-розвантажувальних робіт не надано. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МК України). Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р. «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів. Однак до митного оформлення вищезазначений документ не надано. Відповідачем запропоновано декларанту надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 4) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності оплати); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант на вимогу митниці не надав додаткових документів; листом № 04/03/2025 від 04.03.2025р. повідомлено про їх відсутність. 04.03.2025р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000087/2, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, відповідно до наказу Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: товар № 1 на рівні 8.42 дол.США/кг (8,0428 євро/кг згідно заявленого декларантом курсу валют на день подачі митної декларації) за електронною МД № UA209140/2025/003460 від 12.02.2025р. Митницею за основу коригування митної вартості взято вартість товару: «Матраци, з полімерних матеріалів…», країна походження товару EU (Іспанія), імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів з врахуванням обсягу партії та умов поставки EXW (а.с.37 і на звороті) Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000630, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України (а.с.38 і на звороті). У подальшому, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД № 25UA205140013636U4 від 05.03.2025р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.39). Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)). Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить про упередженість останнього. Водночас, митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. Відтак, декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта. Таким чином, рішення № UA205140/2025/000087/2 від 04.03.2025р. про коригування митної вартості товарів, картка відмови № UA205140/2025/000630 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є необґрунтованими та безпідставними. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено. Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Зокрема, контракт № 01/11-2023 від 01.11.2023р., укладений між ТзОВ «НІКОЛАС» (продавець) та COМERCIAL GODEМA, S.L. (покупець), містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки. Комерційний інвойс № ЕS8/82500001 від 26.02.2025р. визначає ціну товару 83095,51 євро, ідентифікаційні ознаки товару, кількість, строк оплати. Ціна товару в комерційному інвойсі № ЕS8/82500001 від 26.02.2025р. (83095,51 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA205140013487U1 від 04.03.2025р. (графа 22); будь-яких розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Окрім цього, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України, що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 1/01-2025 від 01.01.2025р., заявкою-договором від 17.02.2025р., довідкою про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати. З приводу аргументів митного органу у спірному рішенні: «відповідно п.1.3 договору про перевезення №1/01-2025 від 01.01.2025 передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе невключення таких витрат до митної вартості», апеляційний суд враховує, що позивач надав до митного органу договір № 1/01-2025 від 01.01.2025р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «НІКОЛАС». Відповідно до п.1.1. вказаного договору перевізник зобов`язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату на умовах, визначених у конкретній заявці - договорі, підписаного вповноваженими представниками сторін, який є невід`ємною частиною цього договору. Отже, ФОП ОСОБА_1 надавав ТзОВ «НІКОЛАС» виключно послуги перевезення, про що надана відповідна довідка № 25/02 від 25.02.2025р. За таких обставин вказівка митного органу про те, що в довідці про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе невключення таких витрат до митної вартості є необґрунтованою. У частині тверджень митного органу, що відповідно п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/11-2023 від 01.11.2023р. ціна товару включає вартість тари, упаковки та маркування; згідно довідки про транспортні витрати № 25/02 від 25.02.2025р. наявна інформація щодо транспортних послуг. З огляду на умови поставки FCA та п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.11.2023 №01/11-2023 інформації щодо суб`єктів надання та сум витрат навантажувально-розвантажувальних робіт не надано. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про невключення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до положень FCA Free Carrier Інкотермс 2020 продавець має доставити вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Згідно абз.2 п.5 контракту 01/11-2023 від 01.11.2023р. продавець гарантує відвантаження товарів, митне очищення протягом 24 годин після подачі транспортного засобу покупцем на склад продавця; товари транспортуються транспортними засобами покупця та за його рахунок; кількісний прийом кожної партії товару проводиться представником покупця або перевізника (транспортна фірма) на складі продавця. З урахуванням таких положень та положень FCA Інкотермс 2020 позивач надав до митниці договір № 1/01-2025 від 01.01.2025р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «НІКОЛАС». Крім того, між сторонами була погоджена заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.02.2025р., відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався доставити товар для ТзОВ «НІКОЛАС» з Іспанії до України. Відповідно до довідки № вих.25/02 від 25.02.2025р., складеної ФОП ОСОБА_1 , транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно заявки-договору від 17.02.2025р. по маршруту становлять: 30510 Yecla, Murcia, Іспанія - UA305090 пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецьке» 133917 грн.; пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецьке» м.Київ, вул.Якова Гніздовського, 1 40443 грн.; страхування вантажу не проводилося (а.с.31). Отже, навантаження товару здійснювалося за рахунок продавця на його складі, відповідно будь-яких документів позивач надати не може. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані обставини жодним чином не впливають на визначення числових значень складових митної вартості товарів і тому не можуть слугувати достатньою підставою для коригування вартості товару відповідачем. Також апеляційний суду не погоджується із зазначеною відповідачем підставою для коригування митної вартості, що одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МК України). Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р. «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів. Однак до митного оформлення вищезазначений документ не надано. Водночас, наданими позивачем документами у повному обсязі підтверджено відомості, відповідно до яких встановлюються належність вартість згаданих послуг. З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Апеляційний суд враховує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій ст.53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак, відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Також безпідставною є вимога відповідача про надання банківських платіжних документів, оскільки оплата товару здійснюється протягом 120 днів після отримання товару покупцем. Відтак, цілком очевидною є та обставина, що станом на дату митного оформлення, у позивача були відсутні будь-які банківські платіжні документи, оскільки оплата товару ще не була проведена. З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним. Отже, наданими під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати, пов`язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою будь-яких розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом. Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого об`єктивного підтвердження. Водночас, в ЄАІС ДФС України є відсутньою інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскаржених рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17. Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (№ UA209140/2025/003460 від 12.02.2025р.), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Звідси, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості. Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000087/2 від 04.03.2025р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000630 не ґрунтуються на вимогах закону. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. в адміністративній справі № 140/2819/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 15.06.2026р.