Постанова 4857 № 140/8541/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8541/24 пров. № А/857/10864/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м.Луцьк) у справі №140/8541/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТСТОП» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: 13.08.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІТСТОП» звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000037/2 від 19.02.2024; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205140/2024/000450. Позов обґрунтовує тим, що 19.02.2024 Волинською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000037/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмови №UA205050/2024/000548 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.02.2024 №UA205140/2024/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000450. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим, декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 16.02.2016 між ТОВ «ПІТСТОП» (покупець) та фірмою Denckermann Sp.z. o.o. (продавець) було укладено контракт №D-P-102-17, згідно з яким продавець продає, а покупець купує продукцію, далі названу товар. Товар поставляється на умовах FCA-Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах. Оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання. Відповідно до додаткової угоди №5 від 01.04.2019 до вказаного контракту сторони погодили, що валютою договору визначено євро, а додатковою угодою від 05.01.2023 №10 до вказаного договору були внесені зміни, зокрема, сторони погодилися змінити підпункт 9.5 Контракту, а саме, що цей договір діє до 31 грудня 2024 року. 16.02.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (22 товарні позиції запчастин для легкових автомобілів), декларант позивача подав №24UA205140011609U9. Фактурна вартість імпортованого товару становить 72974,39 євро (еквівалентно 3016106,44 грн). До митної декларації додано: контракт №D-P-102-17 від 16.02.2016; додаткову угоду №5 від 01.04.2019 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №10 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №11 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; дистрибуційну угоду від 13.05.2019; інвойс №2024/FVE/G/000028 від 12.02.2024; пакувальний лист №2024/FVE/G/000028 від 12.02.2024; сертифікат походження товару №DK/PT/24028 від 13.02.2024; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GRC-012386 від 01.10.2019; заявку №DSV000122669 від 12.02.2024 до договору №GRC-012386 від 01.10.2019 на організацію перевезення у міжнародному сполученні; довідку про транспортні витрати №122669 від 13.02.2024; рахунок №908 від 13.02.2024; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №863925 від 13.02.2024; митну декларацію країни відправлення 24PL445010Е0400368 від 13.02.2024; контракт-доручення на декларування та митне оформлення товарів №94 від 16.10.2019 та інші. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи (включаючи вартість навантаження, розвантаження);якщо рахунки сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. На вказане повідомлення декларант надав додаткову угоду до дистриб`юторської угоди від 13.05.2019, а також заявою №19/02 від 19.02.2024 повідомлено додаткові документи подаватися до митного органу не будуть. 19.02.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000037/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000450. У графі 33 оскаржуваного рішення від 19.02.2024 №UA205140/2023/000037/2 зазначено, що митна вартість товару №, який ввозиться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не місять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до заявки на перевезення №DSV000122669 від 12.02.2024 вартість послуг становить 1820 євро, оплата до дати вивантаження, однак відсутня інформація щодо оплати по вищезазначеному документу; банківський документ, що підтверджує оплату не надано до митного оформлення; відповідно до п. 3 дистрибуційної угоди від 13.05.2019 №б/н передбачена оплата бонусів за реалізацію товарів, що відповідно до ст. 58 МКУ може включатися до митної вартості товару; згідно п. 6.5 Договору (контракту) про перевезення №GRC-012386 від 01.10.2019 вартість послуг не включає в себе навантажувальні та розвантажувальні роботи. Інформації щодо вартості та суб`єктів здійснення даних послуг не надано; відповідно рахунка на оплату №908 від 13.02.2024 вартість послуг з міжнародного перевезення становить 74 272,75 грн у вищезазначеному документі вказані транспортно-експедиційні послуги на території України в сумі 7 481,59 грн, однак, інформація щодо суми транспортно-експедиційних витрат від пункту завантаження (Польща, Варшава) до митного переходу на кордоні (Ужгород) відсутня; послуги з міжнародного перевезення не розділені за статтями витрат. Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140012186U5 від 19.02.2024. Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із МД документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: митну декларацію №24UA205140011609U9 від 16.02.2024; контракт №D-P-102-17 від 16.02.2016; додаткову угоду №5 від 01.04.2019 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №10 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №11 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; дистрибуційну угоду від 13.05.2019; інвойс №2024/FVE/G/000028 від 12.02.2024; пакувальний лист №2024/FVE/G/000028 від 12.02.2024; сертифікат походження товару №DK/PT/24028 від 13.02.2024; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GRC-012386 від 01.10.2019; заявку №DSV000122669 від 12.02.2024 до договору №GRC-012386 від 01.10.2019 на організацію перевезення у міжнародному сполученні; довідку про транспортні витрати №122669 від 13.02.2024; рахунок №908 від 13.02.2024; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №863925 від 13.02.2024; митну декларацію країни відправлення 24PL445010E0400368 від 13.02.2024; контракт-доручення на декларування та митне оформлення товарів №94 від 16.10.2019 та інші. Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так контрактом від 16.02.2016 №D-P-102-17 та додатками до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до інвойсу від 12.02.2024 №2024/FVE/G/000028 загальна вартість товару становить 72974,39 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну. Ціна товару в інвойсі від 12.02.2024 №2024/FVE/G/000028 (72974,39 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140011609U9 від 16.02.2024 (графа 22). Пунктом 4.2 контракту від 16.02.2016 №D-P-102-17 передбачено, що оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання. Тому відсутність на момент митного оформлення імпортованого товару документів про оплату пояснюється умовами договору. У свою чергу, позивач на підтвердження сплати контрагенту коштів за товар згідно інвойсу від 12.02.2024 №2024/FVE/G/000028 у сумі 72974,39 євро до матеріалів справи долучив платіжну інструкцію в іноземній валюті від 07.06.2024 №285. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (40809,20 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із МД договором на транспортно-експедиційні послуги від 01.10.2019 №GRG-012386, заявкою на перевезення від 12.02.2024 №DSV000122669, рахунком на оплату від 13.02.2024 №908, відповідно до якого вартість транспортних витрат по транспортуванню вантажу для ТОВ «ПІТСТОП» по території Польща, Варшава до державного кордону України (Ужгород) становлять 40809,20 грн, а страхування вантажу не проводилося. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні від 19.02.2024 №UA205140/2023/000037/2, з огляду на наступне. В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що позивачем не надано банківських документів про оплату транспортно-експедиційних послуг. Колегія суддів звертає увагу, що положенням п. 4.1.8 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №GRC-012386 від 01.10.2019 унормовано, що у термін 5-ти робочих днів з моменту виконання своїх зобов`язань, експедитор надає замовнику два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру на оплату наданих послуг. Враховуючи зазначене, у позивача не виник обов`язок щодо сплати послуг експедитора, оскільки станом на дату подання декларантом позивача документів до митного оформлення товар не був доставлений до місця його призначення. Позивачем було сплачено послуги експедитора належним чином, що підтверджується платіжною інструкцією №3608 від 19.02.2024. Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем. В свою чергу, Волинська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17. До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з тим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18. Щодо не зазначення в інвойсі перевізника інформації щодо суми транспортно-експедиційних витрат за межами України та не розділення послуг з міжнародного перевезення за статтями витрат, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті, на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. У ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» викладено перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству». Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Аналіз вищенаведених норм свідчить, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів. Положеннями Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №GRC-012386 від 01.10.2019 визначено, що експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому та міжнародному сполученні, пов`язаних з дорожнім перевезенням та митним оформленням вантажу у відповідності з умовами, узгодженими сторонам зокрема в заявках, а замовник зобов`язується оплачувати надані експедитором послуги (п. 1.1 Договору). Подання експедитором транспортного засобу до місця завантаження є складовою частиною надання послуг (п.2.1.3 Договору №GRC-012386). ТОВ «ПІТСТОП») зобов`язаний в тому числі: забезпечити належне оформлення товаро-супровідних документів при відправленні вантажу (завантаженні транспортного засобу, поданого під завантаження) (п. 4.2.4 Договору №GRC-012386); виконати завантажувально-розвантажувальні роботи та митне оформлення вантажу протягом терміну нормативного простою транспортного засобу (п.4.2.5 Договору №GRC-012386); забезпечує належну тару, упакування та маркування вантажу; здійснює підготовку вантажу до прибуття транспортного засобу і належну передачу (п. 4.2.6 Договору №GRC-012386). В заявці №DSV00122669 від 12.02.2024 до Договору №GRC-012386 визначено, що до обов`язків експедитор за даним перевезенням не входить оформлення експортної та транзитної декларацій, забезпечення TIR та EUR1. Також позивачем не замовлялася послуга страхування вантажу (DSV Protect). В рахунку №908 від 13.02.2024 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» визначило вид послуг та їхню вартість, зазначивши: компенсація вартості послуги з міжнародного перевезення від пункту завантаження (Польща, Варшава) до митного переходу на кордоні (Ужгород) - за межами території України компенсація вартість; компенсація вартості з міжнародного перевезення від митного переходу на кордоні (Ужгород) до пункту розвантаження (Україна, Струмівка) - на території України; транспортно-експедиційні послуги на території України. До митного оформлення декларантом позивача було подано довідку №122669 від 13.02.2024, що видана ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА». В означеному документі чітко вказано вартість послуги експедитора із м. Варшави (Республіка Польща) до п/п Ужгород (Україна). Також, зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 02.07.2020 по справі №803/916/17, від 07.05.2020 по справі №400/2922/18, по справі №804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Таким чином, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» не надавало позивачу транспортно-експедиційних послуг за межами території України. Отже, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. При цьому, колегія суддів вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Апеляційний суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс). Також, безпідставною є вимога митного органу надати транспортні документи, оскільки як було встановлено судом, під час митного оформлення товару декларантом позивача було надано документи, які дозволяли встановити вартість понесених позивачем витрат на перевезення товару. Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, колегія суддів вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 19.02.2024 №UA205140/2023/000037/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації №UA205140/2024/000450 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 140/8541/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар