Постанова 4851 № 480/11206/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 р. Справа № 480/11206/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025, суддя О.В. Соп`яненко, по справі № 480/11206/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29.11.2024 № UA 100380/2024/000099/2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2024 № UA 100380/2024/000099/2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати на оплату судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтовування апеляційної скарги відповідач зазначив, що підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, передбачені Наказом Міністерства фінансів України № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування не надаються. Отже, ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо, оскільки до відповідно до коносаменту від 11.04.2024 № SZSE24092304 перевізником виступає SHENZHEN SEA-LINK INTERNATIONAL FORWARDING CO LTD. Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR 26.11.2024 №MRKU8204299, безпосереднім перевізником товару є LLC «TRANS-PIVNICH». Таким чином, декларантом не підтверджені відомості щодо складових митної вартості на транспортування, що суперечить положенням: п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, ч. ч . 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МК України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, 01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» та «Jiujiang Huayuan New Material CO.LTD» (Китай) укладено контракт № 01032023-UK, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі та специфікації щодо кожної поставки. Відповідно до п. 2 Контракту ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в USD. Загальна вартість цього контракту складається з сумарної вартості всіх партій поставки товару, поставлених продавцем покупцю протягом терміну дії даного контракту, і становить 1000000 дол. США. Пунктом 3 Контракту визначено, що покупець повинен сплатити банківським переказом 30% передоплати від загальної суми інвойсу та баланс 70% - перед відвантаженням (після отримання повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження). Оплата може здійснюватись на інших умовах, про які окремо зазначаються в інвойсах до кожної партії товару. Датою платежу вважається дата, коли на банківський рахунок продавця надійшла сума платежу. Покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця. З метою митного оформлення придбаних товарів позивачем 29.11.2024 до Сумської митниці подано митну декларацію № 24UA100380348880U0 стосовно товару: «Рівниця зі склониток (склоровінг), що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) 400 текс, E-glass, діаметр мононитки 15,02 мкм, лінійною щільністю 402 текс, тип покриття сілановий 17540,49 кг. Скловолоконна рівниця (ровінг) 300 текс, E-glass, діаметр мононитки 13,04 мкм, лінійною щільністю 297 текс, тип покриття сілановий 1902,11 кг. Торговельна марка: немає інформації. Країна виробництва: CN. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material CO.LTD». Для здійснення митного оформлення зазначених товарів до вказаної митної декларації позивачем додано документи: пакувальний лист від 25.09.2024 б/н, рахунок-проформа від 10.09.2024 № JJНУ240910-2ТНUА, рахунок-фактура від 25.09.2024 №JJНУ240910-2ТНUА, коносамент від 30.09.2024 № 82БЕ24092304, автотранспортна накладна від 26.11.2024 № МRКu8204299, декларація про походження товару від 25.09.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.09.2024 № 240925/000625115, банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.11.2024 № 241113/000631574, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.11.2024 № 430, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.11.2024 № 67693, документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 26.11.2024 № 26/11/2024РМ/8, документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 27.11.2024 № 33, прайс-лист виробника товару від 10.09.2024 б/н, доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2023, додаткова угода № 2, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2023 № 01032023-ІЖ, договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 № 3, договір про транспортно-експедиторського обслуговування від 28.04.2023 № 2804/23-01, заявка від 22.11.2024 № 22/11/1, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.08.2023 № МЗТ/08.08.2023, паспорт якості 300 від 25.09.2024, паспорт якості 400 від 25.09.2024, копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2024 № 310120240515922439. Відповідачем направлено позивачу повідомлення стосовно правильності визначення митної вартості у митній декларації від 29.11.2024 № 24UA100380348880U0, в якому зазначено про необхідність надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості: банківські платіжні документи, інші бухгалтерські документи, що підтверджується вартість товару, транспортні ( перевізні) документи) що містять відомості про вартість перевезення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, додатки до договору, специфікації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, страхові документи, якщо здійснювалось страхування, копію митної декларації країни-відправлення. 29.11.2024 відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100380/2024/001056. 29.11.2024 Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100380/2024/000099/2. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що до митного оформлення не надано специфікацію по договору ЗЕД; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товарів, не містять підпису відповідальної особи; прайс-лист не має кінцевої дати; декларантом не надано всіх документів на підтвердження транспортування товарів, а акт приймання-передачі наданих послуг та оплату за надані послуги; декларація країни відправлення надана без дотримання вимог ст. 254 МК України; у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення аналогічного у за вищим рівнем, митне оформлення якого здійснене за МД від 11.09.2024 № М100380336770129. Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених уст. 58 Митного кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16. У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів. Отже, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в розрізі висновків митного органу, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне. Стосовно доводів відповідача щодо недоведення взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару, колегія суддів суд зазначає наступне. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 № 599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Так, для підтвердження витрат понесених на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 26.11.2024 №26/11/2024FM/8 по морському перевезенню контейнеру MRKU8204299 від міста навантаження порт Нінгбо (Китай) до порчу доставки Гданськ (Польща) в сумі 127226,17 грн., до якої включено витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортно-експедиційні послуги, по коносаменту від 01.10.2024 №SZSE24092304, за договором транспортного експедирування від 28.04.2023 № 2804/23-01 та рахунком від 26.11.2024 № 67693. Судовим розглядом встановлено, що транспортно-експедиторські послуги надавались ДП «ФОРМАГ-КИЇВ ТОВ «ФОРМАГ» на підставі договору № 2804/23-01 від 28.04.2023 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор має право залучати до виконання обов`язків за договором інші організації та особи. Виходячи з наведеного є безпідставними посилання митного органу на зазначення у коносаменті у якості перевізника SHENZHEN SEA-LINK INTERNATIONAL FORWARDING CO LTD, що був залучений до виконання транспортування у відповідності із умовами договору від 28.04.2024 № 2804/23-01. Також, за умовами зазначеного договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 календарних днів від дати доставки вантажу на склад призначення, вказаний клієнтом. Відповідно до копії платіжної інструкції № 2962 оплата послуг експедитора проведена позивачем 11.12.2024. На момент подання декларації митному органу платіжна інструкція не могла бути надана у зв`язку з тим, що оплата не була проведена. Також, позивачем укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування № МЗТ/08.08.2023 від 08.008.2023 із ТОВ «ТРАНС-ПІВНІЧ». На підтвердження понесених витрат по сухопутному перевезенню контейнеру MRKU8204299 від міста навантаження порт Гданськ (Польща) до митного посту Ягодин в сумі 47446,60 грн. надано довідку про транспортні витрати № 33 від 27.11.2024, заявку на транспортне перевезення від 22.11.2024 № 22/11/1, рахунок від 27.11.2024 № 430, автомобільну транспортну накладну (CMR) від 26.11.2024 № MRKU8204299 на транспортування вантажу автотранспортним засобом. При цьому, відповідно до акту здачі-приймання робіт від 02.12.2024 та платіжної інструкції від 11.12.2024 ці документи не могли бути подані митному органу разом з митною декларацією 29.11.2024, оскільки були складені пізніше. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Висновки щодо підтвердження вартості послуг експедитора сформовані Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.12.2019 по справі № 804/16553/14, згідно з якими у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення. Таким чином, зазначені посилання митного органу є необґрунтованими, оскільки із наданих позивачем первинних документів встановлено відповідність обставин надання та оплату послуг щодо транспортування товару умовам, які передбачені договором транспортно-експедиторського обслуговування, що не дає підстав для сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей в цій частині. Стосовно посилань відповідача на відсутність у наданому прайс-листі кінцевої дати, що не відповідає вимогам статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, колегія суддів зазначає наступне. Так, положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист. При цьому, до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару. Слід вказати, що за умовами контракту ціна за по конкретній партії товару узгоджується та встановлюється в інвойсах на кожну окрему партію товару, а не прайс-листами. Прайс-лист (прейскурант) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Вказаний документ не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв`язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості. Аналогічні висновки щодо оцінки прайс-листа, як документа, який підтверджує митну вартість товарів, сформовано Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.02.2024 № 815/1460/18. Також Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару. Щодо посилань на відсутність у поданій платіжній інструкції підпису відповідальної особи платника як підстави для неприйняття документу при обчисленні митної вартості колегія суддів зазначає, що на підтвердження оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом декларантом надано SWIFT, що є міжнародною міжбанківською системою передавання інформації та здійснення платежів. Обмін інформацією між клієнтами та банками, між банками у ній здійснюється у електронному вигляді. Ідентифікація уповноважених осіб здійснюється без накладання на документи рукописного підпису. Сам факт здійснення банком міжнародного переказу коштів є свідченням належної ідентифікації уповноважених осіб позивача. Факт же проведення оплати відповідачем ніякими доказами не спростований. Таким чином, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару, розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ж наявності ознак підробки, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості. Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявності розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає, що інформація, викладена в автоматизованій системі митного оформлення не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Посилання на використання цінової бази допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Втім, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Митним органом зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020. В свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Враховуючи викладене, спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Водночас, колегія суддів зазначає, що доводів стосовно здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апелянтом не наведено, тому в силу ч. 1 ст. 308 КАС України рішення суду у наведеній частині не переглядається. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 480/11206/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 20.06.25.