Постанова 4857 № 140/8304/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Стецик Н.В. 29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8304/25 пров. № А/857/47636/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 140/8304/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: 28.07.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі по тексту ТОВ «Еколан Інгредієнти») звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд: -визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025р. №UA205050/2025/000122/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 18.07.2024р. ТОВ Еколан Інгредієнти (покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (продавець) уклали контракт №36, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна за одиницю товар та загальна вартість кожної партії, що підлягають поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього контракту, які є невід`ємною частиною контракту. Незалежно від умов поставки ціни включають (окрім інших витрат згідно Incoterms 2010) також вартість упаковки, маркування, піддонів і завантаження. Покупець здійснює оплату за товари згідно з умовами, вказаними, у інвойсі, в доларах США шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, зазначений у п. 10 цього контракту. Додатковою угодою №1 від 12.11.2024р. до Контракту №36 від 18.07.2024р. внесено зміни до п.10 цього контракту щодо банківських реквізитів продавця. Відповідно до інвойсу від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 продавець поставив покупцю товар на загальну суму 19 117,14 доларів США, які підлягав розмитненню. З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 12.05.2025р. позивач в порядку електронного декларування до Волинської митниці подав митну декларацію (далі також МД) №25UA205050018041U4 з описом товару: Прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, використовується у виробництві конструкційних склопластиків методом намотування й пультрузії, у бабінах: - Roving for pultrusion ECR24-2400D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-10683кг; - Roving for pultrusion ECR24-4800D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-30876кг; Продукція переміщується на клеєних піддонах з фанери. Торгівельна марка SHANDONG FIBERGLASS. Країна виробництва CN. Виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 19 117,14 доларів США. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 26 118,96 доларів США. Для підтвердження митної вартості декларантом надано: пакувальний лист №б/н від 22.02.2025р.; рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE3250218-2 від 22.02.2025р.; коносамент №ZM25020454B від 02.03.2025р.; автотранспортні накладні №20250508/01, №20250508/01 від 08.05.2025р.; декларацiю про походження товару №SDFE3250218-2 від 22.02.2025р.; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №949, №950 від 09.05.2025р.; документи, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування №б/н від 02.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №36 від 18.07.2024р.; додаткову угоду №1 від 12.11.2024 до Контракту №36 від 18.07.2024р.; договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024р.; додаткову угоду №9 від 05.05.2025р.; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021р.; інформацію виробника №601 від 22.02.2025р.. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант на вимогу митного органу надав: проформу від 18.02.2025р. №SDFE3250218-2; копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25, від 16.04.2025р. №55; прайс-лист від 15.02.2025р. б/н; договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602; копію митної декларації країни відправлення від 26.02.2025р. №422720250000196559; договори-заявки від 05.05.2025р. №0705, від 08.05.2025р. №0805; судові рішення від 05.03.2025р. №380/23637/24, від 04.03.2025р. №380/24944/24; лист продавця від 02.05.2025р. б/н. Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від 13.05.2025р. №246. Як зазначає митний орган, надані судові рішення не стосуються даного митного оформлення. Договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602 надано в нечитабельному вигляді. Договір-заявка від 08.05.2025р. №0805 не стосується оцінюваного товару, адже вказаний перевізник та номери т/з не відповідають перевізникам та номерами т/з, якими фактично здійснювалося перевезення товарів. Заявки відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М, яка за умовами даного договору є його невід`ємною частиною, декларантом не надано, як і документів від фактичних перевізників товару, що не дає можливості перевірити достовірність нарахування транспортних витрат за перевезення оцінюваного товару, а відповідно, і достовірність числового значення всіх складових заявленої митної вартості товару. Згідно Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216 (далі - Постанова №216). З урахуванням викладеного, надані копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25, від 16.04.2025р. №55 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком. Окрім того, загальна вартість товару згідно наданої проформи від 18.02 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025р. №UA205050/2025/000122/2 та сформовала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000400. Із змісту гр.33 оскаржуваного рішення від 13.05.2025р. №UA205050/2025/000122/2 видно, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (п.4, 6, 8 ч.2 ст.53 МК України (далі також Кодекс)). Інвойсом від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 (далі - інвойс) передбачена передоплата за оцінюваний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, не надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4, тому їх витребувано в декларанта. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав разом з ЕМД №25UA205050018041U4: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М; рахунки на оплату від 09.05.2025р. №949, №950; довідки від 09.05.2025р. №0905/03, №0905/04. Вказані документи надано від ТОВ АТСФ, тоді як перевізники товарів автотранспортними засобами відповідно до гр.16 CMR - LLC TRUCK POLISSYA та PE HALAMAI YURII, а перевізник морем згідно коносаменту - SYNEX LOGISTICS S.R.O. Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М передбачено укладання заявок на кожне перевезення, які є невід`ємними частинами даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано. В рахунках на оплату від 09.05.2025р. №949, №950 містяться відомості щодо вартості винагороди У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Кодексу) та методу 2б (ст. 60 Кодексу) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам ст. 59, 60 Кодексу (оформлені за ціною договору, та час експорту яких збігається або є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару), методу 2в (ст.62 Кодексу) та методу 2г (ст.63 Кодексу) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - Рівниця зі склонитки: ровінг скловолоконний прямий, торгова марка - SHANDONG, виробник - SHANDONG JUNTAI INDUSTRY CO., LTD, який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB TIANJIN згідно контракту, укладеного з виробником товару, та митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом. Рівень митної вартості становить 1,52 дол. США за кг (ЕМД від 11.02.2025 № 25UA100250200566U3). Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку. Товар випущено у вільний обіг згідно МД №25UA205050018200U1 від 13.05.2025р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції ТОВ «Еколан Інградієнти» надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару: пакувальний лист №б/н від 22.02.2025р.; рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE3250218-2 від 22.02.2025р.; коносамент №ZM25020454B від 02.03.2025р.; автотранспортні накладні №20250508/01, №20250508/01 від 08.05.2025р.; декларацiю про походження товару №SDFE3250218-2 від 22.02.2025р.; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №949, №950 від 09.05.2025р.; документи, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування №б/н від 02.03.2025р.; зовнішньоекономічний контракт №36 від 18.07.2024р.; додаткову угоду №1 від 12.11.2024р. до Контракту №36 від 18.07.2024р.; договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024р.; додаткову угоду №9 від 05.05.2025р.; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021р.; інформацію виробника №601 від 22.02.2025р. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач додатково на вимогу контролюючого органу надав проформу від 18.02.2025р. №SDFE3250218-2; копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25, від 16.04.2025р. №55; прайс-лист від 15.02.2025р. б/н; договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602; копію митної декларації країни відправлення від 26.02.2025р. №422720250000196559; договори-заявки від 05.05.2025р. №0705, від 08.05.2025р. №0805; судові рішення від 05.03.2025р. №380/23637/24, від 04.03.2025р. №380/24944/24; лист продавця від 02.05.2025р. б/н. Суд апеляційної інстанції наголошує, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так, рахунком-фактурою (інвойсом) від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 підтверджено ціну товару (19117,14 доларів США), яка узгоджується із наданими митниці копіями платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25 на суму 5520,00 доларів США, від 16.04.2025р. №55 на суму 13597,14 доларів США. Тобто, на час розмитнення товару позивач здійснив його оплату (передоплату) відповідно до умов договору. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 26 118,96 доларів США. Такі додаткові витрати підтверджуються рахунками на оплату за надання транспортно-експедиційних послуг №949, №950 від 09.05.2025р., довідками, що підтверджує вартість перевезення товару №0905/03, №0905/04 від 09.05.2025р.; документом, що підтверджує вартість страхування вантажу №б/н від 02.03.2025р. Відповідно до ч.8 ст.55 МК України ТОВ Еколан Інгредієнти листом від 10.06.2025р. №313 для підтвердження заявленої митної вартості надав додаткові документи, а саме: копії довідок про перерахування коштів нерезиденту від 21.02.2025р. №81-22/19353, від 18.04.2025р. №81-22/19692/4; копії витягу з виписки по особовим рахункам від 19.02.2025р. та від 17.04.2025р.; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2025р. №1058; копію платіжної інструкції від 23.05.2025р. №780; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2025р. №1059; копію платіжної інструкції від 23.05.2025р. №779; копії витягів з виписки банку від 23.05.2025р. б/н. Однак, Волинська митниця листом від 24.06.2025р. №7.3-2/15-02/14/7526 повідомила ТОВ Еколан Інгредієнти про те, що додатково подані документи не усувають розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні. Внаслідок цього митниця відмовила позивачу в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2025р. №UA205050/2025/000122/2. Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 12.05.2025р. №25UA205050018041U4 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №SDFE3250218-2 від 22.02.2025р. та підтверджена оплатою за товари платіжними дорученнями в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25, від 16.04.2025 №55. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. Вартість транспортування до кордону України (морським та автомобільним шляхом), завантаження товару (обробка контейнеру) та страхування включена до митної вартості відповідно до вищенаведених документів. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення. Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Інвойсом від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 передбачена передоплата за оцінюваний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, не надано разом з ЕМД №25UA205050018041U4, тому їх витребувано в декларанта. На дану вимогу декларант надав митниці копії платіжних доручень в іноземній валюті від 18.02.2025р. №25 на суму 5520,00 доларів США, від 16.04.2025р. №55 на суму 13597,14 доларів США. Тобто, на загальну суму 19117,14 доларів США, що відповідає фактурній вартості, задекларованій у МД від 12.05.2025р. №25UA205050018041U4. Вказані платіжні доручення містять інформацію про проведення відповідних оплат банком (відмітка про виконання) на виконання умов контракту №36 від 18.07.2024р. Відсутність підпису уповноваженої особи платника обумовлена тим, що надані копії платіжних інструкцій є лише роздруківкою проведеного платежу в електронному вигляді, тобто із використанням електронного підпису уповноваженої особи платника, а тому відсутній фізичний підпис такої особи. Таким чином, у митного органу були відсутні правові підстави сумніватися у сплаті товару, яка ще раз підтверджує фактурну вартість. В рішенні митний орган зауважив, що загальна вартість товару згідно наданої проформи від 18.02.2025р. № SDFE3250218-2, за якою здійснювалася оплата згідно графи 70 платіжного доручення від 18.02.2025р. №25, не відповідає загальній вартості товару згідно інвойсу. Так, дійсно, платіжне доручення від 18.02.2025р. №25 містить покликання на проформу від 18.02.2025р. № SDFE3250218-2, яка відображає попередню вартість товару на загальну суму 18400,00 доларів США, що не узгоджується із вартістю товару, яка відображена в інвойсі від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 (19117,14 доларів США). З цього приводу апеляційний суд зазначає, що на час першої попередньої оплати (18.02.2025р.) інвойс від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2 ще складено не було, тобто остаточна вартість товару ще не узгоджена між сторонами договору. Лише рахунок-фактура (інвойс) відповідно до ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а не проформа, яка лише є попереднім, інформаційним документом, схожим на рахунок-фактуру, який надає покупцеві деталі майбутньої угоди, але не створює зобов`язання оплати ані для покупця, ані для продавця. Вона слугує для оголошення вартості товарів чи послуг, узгодження умов, або як основа для оформлення остаточного, комерційного рахунку-фактури. Отже, надана митному органу та суду проформа лише визначає попередній розмір оплати за товар, а тому не впливає на визначення митної вартості. Відображення в проформі іншої вартості товару, ніж в інвойсі, не змінює ціну товару, яка визначена таким інвойсом. Крім того, зазначена в інвойсі сума узгоджується із загальною сумою, відображеною в платіжних документах. Тому, розбіжності у поданих документах щодо ціни товару відсутні. Також контролюючий орган вказав на те, що надана копія митної декларації від 26.02.2025р. №422720250000196559 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, та декларант не забезпечив її переклад. Суд апеляційної інстанції наголошує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Однак, відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України. В даній справі митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Декларант до МД від 12.05.2025 №25UA205050018041U4 надав рахунок-фактуру (інвойс) від 22.02.2025р. №SDFE3250218-2, за яким здійснювалась відповідна операція. Рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина апелянтом жодними доказами не спростована. Стосовно доводів апелянта на те, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав разом з ЕМД №25UA205050018041U4: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М; рахунки на оплату від 09.05.2025р. №949, №950; довідки від 09.05.2025р. №0905/03, №0905/04. Вказані документи надано від ТОВ АТСФ, однак перевізники товарів автотранспортними засобами відповідно до гр.16 CMR - LLC TRUCK POLISSYA та PE HALAMAI YURII, а перевізник морем згідно коносаменту - SYNEX LOGISTICS S.R.O. Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М передбачено укладання заявок на кожне перевезення, які є невід`ємними частинами даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано. В рахунках на оплату від 09.05.2025р. №949, №950 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України. Проте, відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Дані обставини свідчать про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові. Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. В довідках від 09.05.2025р. №0905/03, №0905/04 вказано, що страхування вантажу не здійснювалося. В той же час декларант включив до митної вартості товару витрати на страхування у сумі 952,35 грн. та надав документ за кодом 3008 від 02.03.2025р. б/н, в якому зазначено про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить покликання на договір генерального страхування від 01.01.2025р. №200243786.25, який декларант не надав, як і не надав страховий поліс. Отже, митний орган встановив, що декларант не надав визначених ч.2 ст.53 МК України страхових документів. Колегія суддів зазначає, що організацію транспортування товару для позивача здійснювало ТОВ АТСФ, що підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024р. ТОВ Еколан Інгредієнти договорів з перевізниками LLC TRUCK POLISSYA, PE HALAMAI YURII та SYNEX LOGISTICS S.R.O. не укладав і, відповідно, платежів не здійснював. Послуги ТОВ Еколан Інгредієнти надавав саме ТОВ АТСФ по договору про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024р. Надання послуг саме ТОВ АТСФ підтверджується також додатковими документами, які надавалися митному органу листом від 10.06.2025р. №313. В ст.929 Цивільного кодексу України видно, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників га вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019р. у справі № 826/66/14. Згідно ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004р. №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна. Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати па транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів всіх витрат за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити п.5 ч.10 ст.58 МК України. В довідках від 09.05.2025р. №0905/03, №0905/04, рахунках на оплату від 09.05.2025р. №949, №950 видно, що вартість винагороди експедитора за межами території України відображена у формі організації міжнародного морського перевезення, обробки контейнеру та міжнародного автоперевезення. Саме ці складові додатково включені до митної вартості. Додатково на вимогу митниці надано договори-заявки від 05.05.2025р. №0705, від 08.05.2025р. №0805. Отже, в даному випадку митному органу надані всі необхідні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів. Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 дійшов висновку, відповідно до якого МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи). У оскарженому рішенні також йдеться про те, що в довідках від 09.05.2025р. №0905/03, №0905/04 вказано, що страхування вантажу не здійснювалося. В той же час декларант включив до митної вартості товару витрати на страхування у сумі 952,35 грн. та надав документ за кодом 3008 від 02.03.2025р. б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить покликання на договір генерального страхування від 01.01.2025р. №200243786.25, який декларант не надав, та не надав страховий поліс. З цього приводу слід зазначити, що у графі №20 МД від 12.05.2025р. №25UA205050018041U4 вказано умови поставки FOB CN Qingdao. Враховуючи зазначене, страхування вантажу здійснює покупець, а не експедитор. Експедитор лише організовує перевезення та не несе відповідальності за страхування при умовах поставки FOB. Отже, відсутність інформації про страхування в довідках експедитора №0905/03, №0905/04 є закономірною, оскільки при умовах FOB експедитор не здійснює страхування вантажу та не несе відповідних зобов`язань. Таким чином декларант обгрунтовано включив витрати на страхування до митної вартості та надав документ за кодом 3008 від 02.03.2025р., що підтверджує факт страхування вантажу у сумі 952,35 грн. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України митний орган не має права вимагати документи, не передбачені Кодексом. Страховий документ за кодом 3008 від 02.03.2025р. містить усі необхідні реквізити та вартість, тому вимога про надання договору генерального страхування від 01.01.2025р. №200243786.25 та страхового полісу виходить за межі компетенції митного органу. Колегія суддів наголошує, що вимога про надання документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. При цьому, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем. Відсутність каталогів, прайс-листів від виробника товару за наявності документів, які надавали можливість перевірити правильність числових значень митної вартості за першим методом, не є підставою для коригування митної вартості за резервним методом. У оскарженому рішенні неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості декларантом, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню. При вирішенні спору колегія суддів зазначає, що застосування другорядного резервного методу визначення митної вартості товару передбачене ст.64 МК України, згідно якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У оскарженому рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (ЕМД від 11.02.2025р. № 25UA100250200566U3), на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Тому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом. Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 у справі №300/784/24). Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянт, не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому, відсутні підстави вважати, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм ч.2 ст.55 МК України, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне. Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару. Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №

598. Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо. Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару. Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом. Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 140/8304/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель