Постанова Київський апеляційний суд № 373/721/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 373/721/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/15974/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Залеської А.О.,- встановив: У грудні 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулось до суду із названим позовом. ТОВ «Сіроко Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75179866 у розмірі 31 150 грн 65 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75179866. 04 січня 2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за договором позики № 75179866. ТОВ «Сіроко Фінанс» зазначало, що відповідачем порушені умови договору позики, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 31 150 грн 65 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Сіроко Фінанс», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності набуття ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75179866 від 22 серпня 2021 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. ТОВ «Сіроко Фінанс» зазначало, що 22 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75179866. Сума кредиту - 10 000 грн 00 коп. 04 січня 2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за договором позики № 75179866. Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Сіроко Фінанс» зазначило, що відповідачем порушені умови договору позики, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 31 150 грн 65 коп. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиціїукласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Встановлено, що договір позики підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону та електронну пошту ОСОБА_1 . Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори позики та кредитний договір між первісними кредиторами та відповідачем не були б укладено. Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договір позики та кредитного договору від її імені, відповідачем не надано. Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Відтак, підписання відповідачем договорів позики та кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Сіроко Фінанс» зазначало, що до позивача від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75179866 згідно укладеного 04 січня 2022 року договору факторингу із ТОВ «Сіроко Фінанс». ТОВ «Сіроко Фінанс» надано копію: витягу з реєстру прав вимоги № 09/02/22; договору факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року; довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 20 грудня 2024 року; договору позики № 75179866 від 22 серпня 2021 року; вимоги про погашення заборгованості. Згідно п. 1.1 договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр. Долучена до матеріалів справи копія витягу з реєстру прав вимоги № 09/02/22 до ОСОБА_1 , що відступаються клієнтові факторові згідно договору факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року, не містить ані підписів уповноважених осіб ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» чи відбитку печаток. Відтак, колегія суддів вважає, що вказана копія витягу з реєстру прав вимоги № 09/02/22 не підтверджує факту набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 у справі № 5026/886/2012). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів переходу до ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 75179866 від 22 серпня 2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що договір факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року сторонами не оспорюється та не визнавався недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку позивачем не надано доказів саме переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, що може бути підтверджено копіями реєстрів прав вимоги чи їх витягами. Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу не містить переліку прав вимоги, які відступлені від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь позивача. Розв`язуючи спір, судом першої інстанції правильно взято до уваги відсутність доказів переходу права вимоги за договором позики № 75179866 від 22 серпня 2021 рокудо ТОВ «Сіроко Фінанс» та обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 11 грудня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко