Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/5060/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 29 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/5060/25 Головуючий у першій інстанції Гагаріна Т. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1111/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Разгуляєвої О.В., позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики № 78625311 у розмірі 19 072,25 грн, з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13 572,25 грн заборгованість за відсотками. Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 травня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78625311, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначив, що 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право вимоги за договорами, у тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором № 78625311 у розмірі 19 072,25 грн. Відповідач не виконав зобов`язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки товариства, ні на рахунки попереднього кредитора. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим і неправильним по суті, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у виді смс-коду, який ОСОБА_1 використав для підтвердження підписання договору. Кошти позичальнику перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 . Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло права кредитора щодо відповідача, оскільки право вимоги за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року відступлено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» на виконання договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та додаткової угоди № 21 до цього договору, що були чинними на час підписання реєстру боржників. Зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» належно підтвердило виконання грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відмова у задоволенні позову перешкоджає реалізації права позивача на захист порушених інтересів, що чітко передбачено ст. 3 ЦПК України, натомість надає відповідачу можливість не виконувати зобов`язання без обтяження відповідальністю. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк до суду не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить задовольнити частково, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договору із ОСОБА_1 № 78625311 від 05 травня 2023 року станом на час укладення 14 червня 2021 року договору факторингу № 14/06/21 не існувало, у зв`язку з чим відступлення відсутніх у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» прав вимоги та майнових прав за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суперечить ст. 514 ЦК України. Суд виснував,що права кредитора за кредитним договором від 05 травня 2023 року не перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач не набув прав кредитора відносно ОСОБА_1 . З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд. У справі встановлено, що 05 травня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78625311 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 5V41d7VacS (п. 28 договору) (а.с. 5-6). За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику») на погоджений умовами договору строк (далі «Строк Позики») шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору). Параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів передбачено у п. 2 договору, згідно з яким: - сума позики 3 000 грн (п. 2.1. договору); - строк позики (строк договору) 30 днів (п. 2.2. договору); - процентна ставка (базова) / день 2.5% (фіксована) (п. 2.3. договору); - дата надання позики 05 травня 2023 року; - дата повернення позики (останній день) 04 червня 2023 року. Пунктом 4 договору передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. За умовами п. 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладання додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображається в особистому кабінеті позичальника. У пункті 28 договору зазначено рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 . 05 травня 2023 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 5V41d7VacS таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору позики № 78625311 (а.с. 7). 21 травня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 78625311 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78625311 від 05 травня 2023 року, за якою позикодавець збільшив суму наданої позичальнику позики 3 000 грн на 2 500 грн. Зазначено, що загальний розмір наданої позики становить 5 500 грн (а.с. 8). Того ж дня ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору позики № 78625311 (зі змінами, внесеними згідно додаткової угоди № 78625311 від 21 травня 2023 року) (а.с. 9). 05 травня 2023 року проведено платіж на суму 3 000 грн Бублику Івану ЕПЗ номер НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000031490/ТНПП від 21 травня 2025 року (а.с. 10). Іншою довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000133323/ТНПП від 12 березня 2026 року засвідчено, що 21 травня 2023 року проведено платіж на суму 2 500 грн Бублику Івану ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 73). Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 22 листопада 2023 року за договором № 78625311 від 05 травня 2023 року рахується заборгованість у розмірі 19 072,25 грн, з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13 572,25 грн заборгованість за відсотками (а.с. 12-15). ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) вчинено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором відносно боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а.с. 17-20). Надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) уклали до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року наступні додаткові угоди: - додаткову угоду № 2 від 28 липня 2021 року, за якою сторони погодили внести зміни до п. 1.3 договору та викласти його в наступній редакції: « 1.3 клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а.с. 21); - додаткову угоду № 7 від 13 червня 2022 року, згідно з якою сторони погодили викласти п. 9.1 договору в наступній редакції: «9.1 Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим представником сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с. 22); - додаткову угоду № 13 від 22 листопада 2023 року, за якою в якості ціни продажу згідно реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 10% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що складає 3 409 298,39 грн (а.с. 23). 22 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) підписали акт прийому-передачі реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 12 кількістю 7 119, після чого, ураховуючи п. 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 24). Як свідчить витяг з реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги заборгованостей, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року на загальну суму 19 072,25 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5 500 грн, заборгованість по відсотках 13 572,25 грн (а.с. 25). Платіжною інструкцією № 20501 від 23 листопада 2023 року підтверджено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 409 298,39 грн за відступлення права вимоги згідно з додатковою угодою № 13 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 26). Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджено, 05 травня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78625311, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3 000 грн. 21 травня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої позичальнику додатково надано 2 500 грн грошових коштів. Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 5 500 грн підтверджено довідками ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про переказ 05 травня 2023 року за допомогою ОСОБА_2 на платіжну картку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 3 000 грн, а 21 травня 2023 року 2 500 грн. Договір позики є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався відповідачем. ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору позики № 78625311 від 05 травня 2023 року. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що договір позики укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладанні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору позики. Апеляційний суд вважає доведеним твердження позивача про отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору. ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про припинення дії договору ні до первісного кредитора, ні до його правонаступника. Щодо переходу права вимоги за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)). Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України). Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17). Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21). Наведені норми свідчать про те, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Кодексу). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги. Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до позивача на підставі договору факторингу, укладеного 14 червня 2021 року, та на підставі додаткових угод. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги за договором факторингу, оскільки його укладено раніше, ніж сам договір позики, з огляду на наступне. Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Із матеріалів справи видно, що ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, надало наступні докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року: - договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладений з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 17-20); - додаткову угоду № 2 від 28 липня 2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 21); - додаткову угоду № 7 від 13 червня 2022 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 22); - додаткову угоду № 13 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 23); - акт прийому-передачі реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 24); - витяг з реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, за якою до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги, у тому числі і за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року на суму 19 072,25 грн (а.с. 25); - платіжну інструкцію № 20501 від 23 листопада 2023 року, за якою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сплатило ТОВ «ФК «ЄАПБ» плату за відступлення права вимоги згідно з додатковою угодою № 13 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 26). За матеріалами справи встановлено, що підписанням додаткової угоди № 7 від 13 червня 2022 року сторони погодили, що укладений 14 червня 2021 року договір факторингу № 14/06/21 дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Отже, в межах дії чинного (який автоматично пролонгується) договору факторингу, як це передбачено п. 1.2. цього правочину, відбувся перехід права вимоги заборгованості до ОСОБА_1 від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. Відповідно актом приймання-передачі та відомостями з реєстру боржників засвідчено право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем належно підтверджено те, що внаслідок послідовного укладення договору факторингу, додаткових угод до нього, наданих доказів підписання акту прийому-передачі боржників до договору факторингу, витягу з реєстру боржників та сплати ціни продажу, від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року. Указані обставини залишені судом першої інстанції поза увагою. Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 , крім заборгованості за основною сумою боргу, відсотки у сумі 13 572,25 грн. Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до практики Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким: у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України. За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість. Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору. Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). Як зазначено вище, у договорі позики № 78625311 від 05 травня 2023 року сторони обумовили процентну ставку у розмірі 2,5%, строк позики (строк договору) у 30 днів, дату повернення позики (останній день) 04 червня 2023 року та умови пролонгації договору. Так, за умовами п. 6 договору № 78625311 від 05 травня 2023 року позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладання додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображається позичальнику в особистому кабінеті. Доказів пролонгації договору позичальником матеріали справи не містять. Таким чином, строк дії договору позики закінчився 04 червня 2023 року. Наданий ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» детальний розрахунок заборгованості за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року свідчить, що кредитором нараховано відповідачу відсотки за процентною ставкою 2,5% у сумі 13 572,25 грн за період з 05 травня 2023 року по 02 вересня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування. Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку складений позивачем/відповідачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Апеляційний суд, провівши власний розрахунок за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року, виходить з такого. 05 травня 2023 року ОСОБА_1 отримано 3 000 грн кредиту. У період з 05 травня 2023 року по 20 травня 2023 року відсотки, які мав сплатити позичальник, з урахуванням отриманого 3 000 грн кредиту, становлять 1 200 грн (3 000 грн х 2,5% х 16 днів = 1 200 грн). 21 травня 2023 року ОСОБА_1 додатково отримано 2 500 грн кредиту, відповідно тіло кредиту збільшилось до 5 500 грн (3 000 грн + 2 500 грн = 5 500 грн). У період з 21 травня 2023 року по 03 червня 2023 року відсотки до сплатити, ураховуючи тіло кредиту у розмірі 5 500 грн, складають 1 925 грн (5 500 грн х 2,5% х 14 днів = 1 925 грн). Отже, заборгованість за відсотками у межах строку кредитування (30 днів) становить 3 125 грн (1 200 грн + 1 925 грн = 3 125грн). Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року складає 8 625 грн, з яких 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу та 3 125 грн заборгованість за відсотками. Отже, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам матеріального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 8 625 грн заборгованості за договором. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило 3 028 грн судового збору (а.с. 1). Позовні вимоги задоволено на 45,22% (8 625 грн від заявлених вимог 19 072,25 грн), отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути 1 369,26 грн (3 028 грн х 45,22%). При подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило 4 542 грн судового збору (а.с. 75). Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, відтак з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 2 053,89 грн у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи. Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 8 625 грн заборгованості за договором позики № 78625311 від 05 травня 2023 року та 1 369,26 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 053,89 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.В. Шитченко Судді Н.В. Висоцька О.В. Разгуляєва