Постанова Волинський апеляційний суд № 159/7276/24

Справа № 159/7276/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/799/25 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2025 року В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «h8RQx6TiIE» укладений в електронній формі договір позики № 76814987. Згідно з умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 5 500 грн строком на 30 днів - до 23 листопада 2023 року, зі сплатою відсотків за користування позикою, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а остання зобов`язувалася повернути суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (проценти) від суми позики. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 14/06/21, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 22 від 11 квітня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 18 872 грн 83 коп., з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 372 грн 83 коп. заборгованість за відсотками. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання за договором. Після відступлення товариству права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. Позивач також зазначав, що 21 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W0439» укладений в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Аванс кредит» зобов`язалося надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000 грн у безготівковій формі строком на 360 днів - до 14 листопада 2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника, реквізити якої зазначені в умовах договору, а остання зобов`язувалася повернути суму грошових коштів у день закінчення строку кредитування та сплатити плату (проценти) за користування кредитом. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 29042024, згідно з умовами якого ТОВ «Аванс кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 50 250 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 40 250 грн заборгованість за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення товариству права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики №76814987 від 25 жовтня 2023 року та договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року у загальному розмірі 69 122 грн 83 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 76814987 від 25 жовтня 2023 року та договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року у загальному розмірі 69 122 грн 83 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ТОВ «ФК «ЄАПБ». На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Зазначала, що під час розгляду справи у суді першої інстанції вона не була присутня, а тому була позбавлена можливості подати докази, які спростовують розмір заборгованості за договором позики та кредитним договором, а також докази сплати кредитного боргу. Такі докази, а саме квитанції про сплату кредитної заборгованості, вона приєднала до апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Миколаєнко В. М., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 липня 2025 року - дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за договором позики та кредитним договором, а також судового збору належить змінити, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір позики № 76814987, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 5 500 грн строком на 30 днів - до 23 листопада 2023 року, зі сплатою 2,5% від суми позики в день. Позикодавець зобов`язувався надати грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а остання зобов`язувалася повернути суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (проценти) від суми позики. Договір позики підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «h8RQx6TiIE». 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 14/06/21, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників № 22 від 11 квітня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 18 872 грн 83 коп., з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 372 грн 83 коп. заборгованість за відсотками. 21 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000 грн у безготівковій формі строком на 360 днів - до 14 листопада 2024 року, зі сплатою 2,5% від суми кредиту в день. Кредитодавець зобов`язувався надати грошові кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника, реквізити якої зазначені в умовах договору, а остання зобов`язувалася повернути суму грошових коштів у день закінчення строку кредитування та сплатити плату (проценти) за користування кредитом. Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором«W0439». 29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 29042024, згідно з умовами якого ТОВ «Аванс кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 50 250 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 40 250 грн заборгованість за відсотками. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, у відповідача ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позики №76814987 від 25 жовтня 2023 року існує заборгованість, розмір якої станом на 30 вересня 2024 року становить 18 872 грн 83 коп., з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13 372 грн 83 коп. заборгованість за відсотками. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року через неналежне виконанням зобов`язань згідно з розрахунком позивача станом на 30 вересня 2024 року становить 50 250 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 40 250 грн заборгованість за відсотками. За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позики № 76814987 від 25 жовтня 2023 року та договору про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року позивач надав електронні докази в паперовій формі. Договори підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами «h8RQx6TiIE» та «W0439», які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронних підписів, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір позики та кредитний договір. У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором позики № 76814987 від 25 жовтня 2023 року та договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року, які містять усі істотні умови договору та були укладені в електронній формі і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважаються укладеними в письмовій формі. Урахувавши, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами договору позики та кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цими договорами, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики та кредитним договором на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», до якого згідно з умовами договорів факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, № 29042024 від 29 квітня 2024 року перейшло право вимоги до відповідача за згаданими договорам. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що розгляд справи у суді першої інстанції здійснювався без повідомлення учасників справи. У визначений судом строк відповідач не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву. Однак, приєднані відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги докази підтверджують погашення нею заборгованості за договором позики та кредитним договором ще до ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення, що свідчить про те, що визначений позивачем та стягнутий судом розмір заборгованості за договорами, є фактично іншим. З копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 72197591 від 12 лютого 2025 року вбачається, що на погашення заборгованості за договором позики № 76814987 від 25 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14 000 грн. Згідно з копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 72197527 від 12 лютого 2025 року на погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» 35 000 грн. Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики №76814987 від 25 жовтня 2023 року належить зменшити з 18 872 грн 83 коп. до 4 872 грн 83 коп. (18 872 грн 83 коп. 14 000 грн), а за договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року - з 50 250 грн до 15 250 грн, та визначити загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню за договорами з відповідача на користь позивача у розмірі 20 122 грн 83 коп. (4 872 грн 83 коп. + 15 250 грн), що має наслідком часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зміну рішення суду в частині розміру заборгованості за вказаними договорами. При цьому колегія суддів не приймає до уваги приєднані відповідачем до клопотання від 23 червня 2025 року листи ТОВ «ФК «ЄАПБ» вих. №№008114265-ВБ/ФК/3106, 008114265-ВБ/ФК/3107 про те, що станом на 02 червня 2025 року питання погашення заборгованості за договором позики №76814987 від 25 жовтня 2023 року та договором про надання фінансового кредиту № 28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року з відповідачем врегульовано та у товариства відсутні фінансові вимоги за цими договорами, оскільки зазначені листи достовірно не підтверджують наведених відповідачем обставин щодо відсутності у неї заборгованості за цими договорами. Крім того, позивач, який наділений правом звернутися до суду із заявою про відмову від позову у разі повного погашення позичальником заборгованості, з відповідною заявою до суду не звертався. Будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності у відповідача заборгованості за договорами матеріали справи не містять. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить в частині розміру заборгованості за договором позики та кредитним договором змінити, і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за зазначеними договорами у загальному розмірі 20 122 грн 83 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд у цій справі судове рішення змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню понесені останнім пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 881 грн 45 коп., а з позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 219 грн 82 коп. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи наведене та положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 2 338 грн 37 коп. (3 219 грн 82 коп. - 881 грн 45 коп.). Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2025 року у цій справі в частині розміру заборгованості за договором позики та договором про надання фінансового кредиту, а також судового збору змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76814987 від 25 жовтня 2023 року та договором про надання фінансового кредиту №28728-11/2023 від 21 листопада 2023 року у загальному розмірі 20 122 (двадцять тисяч сто двадцять дві) гривні 83 (вісімдесят три) копійки. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: